Ухвала суду № 100827856, 29.10.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19722/21

провадження № 2/753/9091/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2021 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про визнання зобов`язання за договором кредиту припиненим, та визнання іпотеки припиненою, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про визнання зобов`язання за договором кредиту припиненим, та визнання іпотеки припиненою.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, що порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Позовна заява за змістом і формою повинна відповідати ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

При вивчені позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, з огляду на наступне.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Разом з тим позивачем не вказано, чи всі докази ним подано до суду.

Згідно ч. 8 ст. 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення, одночасно підтверджуючи достовірність наданої копії доказу.

Крім того, у відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55).

За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Незасвідчені або неправильно засвідчені копії документів можуть бути належними, проте недопустимими доказам, оскільки у випадках передбачених законодавством певні обставини справи повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Таким чином, позивачем не належним чином засвідчені копії письмових доказів долучених до матеріалів позовної заяви оригіналам, які знаходяться у нього, з огляду на вимоги до оформлювання документів.

Крім того, позивачем взагалі не належним чином засвідчені копії письмових доказів наданих до матеріалів позовної заяви оригіналам, які знаходяться у нього, відповідно для направлення іншим учасників справи.

Також, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч. 4 ст. 177 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем у порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України не сплачено судовий збір.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлені чотири позовні вимоги немайнового характеру:

- про визнання припиненими з 26.07.2021 року правовідносини за кредитним договором 15/П/11/2006-840 від 03.11.2006 року, укладеним між ВАТ КБ «Надра» ЄРДПОУ 20025456 та ОСОБА_1 , в зв`язку з повним виконанням зобов`язання;

- про визнання іпотеки припиненою з 26.07.2021 року за договором іпотеки б\н від 03.11.2006 року, реєстраційний номер 2943, що був укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язання за договором кредиту 15/П/11/2006-840 від 03.11.2006 року, яким в іпотеку було передано квартиру за адресою АДРЕСА_1 ;

- про скасування заборону відчуження квартири за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2944 та виключити відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

- про скасування запису про іпотеку квартири за адресою АДРЕСА_1 , внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний № 53628187 від 15.08.2020 року, внесений приватним нотаріусом Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, реєстраційний номер іпотеки: 4002807 від 03.11.2006 року.

Так, як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Норма статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі ч. 3 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

У цьому законі пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» терміни вживаються в такому значенні: зокрема, виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", до відносин, якi регулюються законодавством України про захист прав споживачів, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купiвлі-продажу, майнового найму (в тому числi найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) i наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числi побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та іх вантажу, комiсії, схову, страхування, із договорiв про надання фiнансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцiй, приймання і зберiгання цiнних паперів, надання консультаційних послуг).

Відповідно до п. 6 вищевказаної Постанови, заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам щодо форми й змiсту позовної заяви, зокрема, мiстити вiдомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмiр сум, щодо яких заявлено вимоги, з вiдповiдними розрахунками і обгрунтуванням; про докази, що пiдтверджують позов. До заяви повиннi бути доданi необхіднi документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Позивач вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Позивач у своєму позові посилається на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу його звільнення від сплати судового збору, разом з тим, матеріали позовної заяви не містять жодного документа, що підтверджував би підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

За відсутності відповідного обґрунтування поданий позов не може вважатись позовом про захист прав споживача і повинен оплачуватись судовим збором у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».

Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно з п.п. 1,7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.

Таким чином, Закон чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їх прав як споживачів.

Твердження позивача, що норми Закону України «Про захист прав споживачів» поширюються на вказані правовідносини не заслуговують на увагу суду, оскільки в даному випадку не вбачається, що позивач є споживачем товарів чи послуг, оскільки спірні правовідносини виникли при укладанні кредитного договору, зокрема щодо неналежного виконання його умов відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги заявлені позивачем до відповідача, за своєю природою є цивільно-правовими та жодним чином не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач не звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами немайнового характеру, оскільки вони не відносяться до вимог, пов`язаних з захистом прав споживачів, та позивач в даному випадку не є споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи викладене у суду відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» зі змінами та доповненнями від 01.01.2021.

Згідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік» встановлено, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01 січня 2021 року складає 2270 грн.

Ставка судового збору за подачу до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2021 рік становить 908 грн. 00 коп. (п. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»).

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України позивачем не надано документів, що підтверджують оплату судового збору за подання позову у розмірах, визначених відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Таким чином, позивачу слід усунути вказані недоліки та сплатити судовий збір за чотири позовні вимоги немайнового характеру у сумі 3632,00 грн., із розрахунку (908,00*4=3632,00 грн.).

На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду оригінал квитанції.

Судовий збір підлягає сплаті на наступний рахунок:

Отримувач коштів УК у Дарн.р-ні/Дарниц.р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38021179

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA728999980313101206000026003

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дарницький районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).

При цьому, належним доказом сплати судового збору є фінансовий документ: платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. Також фінансовий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплено печаткою установи з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору - згідно наданих Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ роз`яснень у постанові №10 від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду оригінал квитанції.Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободнеобхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи те, що визначені недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі, суддя приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суддя вважає за необхідне зазначити, що позивач може усунути вказані недоліки протягом п`яти днів із дня отримання ухвали шляхом направлення на адресу Дарницького районного суду м. Києва оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та належним чином засвідчені копії письмових доказів долучених до матеріалів позовної заяви оригіналам, які знаходяться у нього, з огляду на вимоги до оформлювання документів, для суду та відповідачів.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 176, ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про визнання зобов`язання за договором кредиту припиненим, та визнання іпотеки припиненою- залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати п`яти днів із дня отримання копії вказаної ухвали.

Копію ухвали направити позивачу.

Роз`яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, позовна заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: