Рішення № 100827749, 22.09.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17763/20

Провадження № 2/752/3194/21

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 вересня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Коротун Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -

в с т а н о в и в:

у вересні 2020 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.05.2015 р. по 01.06.2020 р. в розмірі 11 024,36 гривень, інфляційних втрат у розмірі - 1 381,97 грн, 3% річних в розмірі 662,02 грн та судових витрат у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надавав у період з 01.05.2015 по 01.06.2020 р. послуги по будинку АДРЕСА_1 , який ввійшов до державного житлового фонду, віднесений до комунальної власності територіальної громади м. Києва, переданий до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації та обліковується на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Позивач щомісяця виконував комплекс робіт, направлених на задоволення потреб споживача щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту житлового будинку, а також утримання прилеглої до нього прибудинкової території.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. На ім`я відповідача відкрито особовий рахунок. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір про надання йому житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Договір по цій квартирі відповідачем, як власником квартири, не укладено.

Позивач звернув увагу суду, що належним чином оформлені акти-претензії від мешканців будинку АДРЕСА_1 про перерву в наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх ненадання або надання не в повному обсязі не надходили. Протоколи рішень зборів співвласників будинку про відмову від послуг позивача про визначення управителя та повідомлення про укладений договір про надання послуг управління багатоквартирним будинком, договір з енергопостачальною організацією на послуги з електропостачання до позивача не надходили.

Відповідач споживає послуги з утримання будинку та прибудинкової території, про що отримує від позивача щомісяця рахунки на оплату послуг, але не сплачує за фактично отримані послуги.

Позивач неодноразово нагадував відповідачу про необхідність оплатити заборгованість за послуги, але відповідач борг не сплатив.

В обґрунтування позову, посилаючись на положення ст.ст. 322, 382 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за спожиті послуги в розмірі 11024,36 гривень, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, з урахуванням ч.2 ст.625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних від суми заборгованості за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін. Розгляд справи призначено на 02.03.2021, встановлено сторонам строки для подачі заяв по суті та для вчинення процесуальних дій (а.с. 81-82).

В установлений процесуальним законодавством строк відзив на позовну заяву не надійшов.

Сторони по справі у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Справу перенесено на 22.09.2021.

Представник позивача звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі, зазначивши, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак судова повістка повернута відділенням зв`язку з поміткою «адресат відсутній».

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідачки, на підставі наявних у справі доказів, згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України в порядку заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 52,70 м2 є приватизованою. Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім`я відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою КК «Центр комунального сервісу» про надання інформації № 02/01/05-162 (а.с. 22).

ОСОБА_1 є власником зазначеної вище квартири на праві приватної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.06.2020 (а.с. 21) і споживачем послуг, які надає позивач.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА від 28.09.2020 р. № 13180632 відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 18.03.2014 р. (а.с. 80).

Наявними в матеріалах справи нормативно-правовими та розпорядчими актами Київської міської ради підтверджується, що будинок 38-В віднесено до комунальної власності територіальної громади м. Києва та переданий до сфери управління Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.

Рішенням Голосіївського районної в місті Києві ради 41 сесії V скликання від 19 жовтня 2010 року №41/10 було передано майно територіальної громади Голосіївського району міста Києва з балансу Голосіївської районної в місті Києві ради на баланс КП ««Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» 31 жовтня 2010 року й відповідно до акту прийому-передачі від 29 жовтня 2010 року було передано, зокрема, будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23).

Рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано в КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (а.с.24-25).

З 01.05.2015 р. КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», як балансоутримувач, приступило до управління і здійснювало функції з утримання будинку АДРЕСА_1 .

Факт надання позивачем житлово-комунальних послуг, які споживалися у процесі експлуатації та використання квартири АДРЕСА_4 у вищевказаному будинку, а також вихідні дані для визначення і розрахунку їх вартості підтверджується матеріалами справи, де, серед іншого, містяться договори про надання послуг і виконання робіт з додатковими угодами і додатками до них (відомості об`єктів, переліки послуг і робіт, дислокації об`єктів житлового фонду тощо), що укладалися позивачем з відповідними контрагентами для забезпечення належного обслуговування та утримання ввіреного йому житлового фонду, а саме: договір про постачання електричної енергії № 17195 від 31 серпня 2004 року, укладений між ПАТ «Київенерго» та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», зокрема щодо обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.63), договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 04 червня 2015 року №406, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (а.с.29), договір № 427/1А від 11 січня 2016 року щодо проведення робіт з дератизації та дезінсекції (а.с.37), договір №10 про надання послуг з вивезення побутових відходів від 25 січня 2016 року (а.с.33), договір № 07/10-16Д від 15 жовтня 2016 року щодо проведення робіт з дератизації та дезінсекції (а.с.35), договір № 2 від 5 січня 2017 року про надання послуг дератизації та дезінсекції, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та ТОВ «Проф дез контроль плюс» (а.с.39), договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 20 січня 2017 року №13 (а.с.42), договір № 85 від 5 квітня 2017 року про надання послуг, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та КК «Центр комунального сервісу» (а.с. 45), договір № 37 від 7 лютого 2018 року про надання послуг дератизації та дезінсекції, укладений між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та ТОВ «Комуналка» (а.с.49), договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 12 лютого 2018 року №54 (а.с.51), договір № 114 від 2 березня 2018 року про надання послуг (а.с. 54), договір на закупівлю електричної енергії № 17195-Т117/350 від 16 грудня 2016 року (а.с. 66), договір на закупівлю електричної енергії № 17195-Т118/587 від 13 грудня 2017 року (а.с. 69), договір № 20114011 ПВ від 04.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу (а.с. 72), договір № 17 від 10 січня 2019 року про надання послуг (а.с. 58).

Водночас факт ненадання послуг або зниження якості послуг (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №640/18143/16-ц).

У своїй постанові від 07 лютого 2018 року у справі №521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.

Відповідач не надав суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що послуги не були надані їм КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» чи надані неналежним чином (звернення з претензіями, скаргами).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов`язки, регламентуються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Позивач посилається на те, що між сторонами існують фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку, проте відповідач належним чином не виконав зобов`язання по оплаті житлово-комунальних послуг, що призвело до виникнення заборгованості

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст.ст. 7,13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (центральне постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримування, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

У ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг.

Позивачем було вчинено дії на користь відповідача - надано послуги, тому договір про надання послуг, письмова форма якого законодавством не вимагається, вважається укладеним з моменту отримання відповідачем таких послуг.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території відповідно до вимог нормативів,норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Як встановлено судом, відповідач належним чином не виконав свій обов`язок з оплати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що надавались позивачем, внаслідок чого відповідно до наданого розрахунку у нього виникла заборгованість в період з 01.05.2015 р. по 01.06.2020 р. в розмірі 11 024,36 грн за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Частиною четвертою статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Стаття 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Обов`язок щодо сплати за спожиті послуги встановлений законом. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від сплати послуг у повному обсязі.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 (провадження №61-63св18) та у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Зазначений обов`язок є грошовим зобов`язанням.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат в розмірі 1381,97 грн та три проценти річних у розмірі 662,02 грн.

Розрахунок заборгованості проведений відповідно до вимог чинного законодавства та не спростований відповідачем (а.с. 19-20).

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими, обставини, викладені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, не спростовані відповідачем, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і в зв`язку з задоволенням позову на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273-279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (м. Київ, пр-т Голосіївський, 17б, ЄДРПОУ 32375554, р/р НОМЕР_2 в ТВБВ № 10026/01 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669) заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.05.2015 р. по 01.06.2020 р. в розмірі 11024,36 гривень, інфляційних втрат у розмірі - 1381,97 грн і 3% річних в розмірі 662,02 грн, судові витрати у розмірі 2102,00 грн , що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 15 170 (п`ятнадцять тисяч сто сімдесят) гривень 35 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк