Рішення № 100825981, 03.11.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10880/21

2-а/357/217/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського відділу реагування патрульної поліції Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції Лінченко Дениса Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до поліцейського відділу реагування патрульної поліції Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції Лінченко Дениса Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови, мотивуючи тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №132844 від 21 квітня 2021 року (далі - Постанова) винесеною поліцейським відділу реагування патрульної поліції Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержантом поліції Лінченком Денисом Сергійовичем (далі - Відповідач -1) ОСОБА_1 (далі - Позивач) притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 255 грн.

Відповідно до Постанови 21 квітня 2021 року о 17 годині 50 хвилин в Білоцерківському районі с. Трушки по вул. Шкільна пішохід перейшов проїзну частину у невстановленому місці поза межами пішохідного переходу у невстановленому для цього місці, порушив п. 4.7 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП.

Вважає, що Постанова є незаконною, винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 127 КУпАП, ухвалена з грубим порушенням норм адміністративного законодавства, а також Конституційних прав заявника.

Позивач запевняє, що відносно нього в його присутності оскаржувана Постанова не виносилася, події описані у Постанові за його участі взагалі не мали місце, від підпису не відмовлявся, і йому не було відомо про наявність даного рішення Відповідача - 1.

Постанову засобами поштового зв`язку не отримував. Про те, що його тричі було притягнуто до адміністративної відповідальності у квітні 2021 року довідався від інспектора Білоцерківського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, де перебуває на обліку в зв`язку з відбуванням іспитового строку, згідно вироку Білоцерківського міськрайоного суду від 05 лютого 2021 року йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробування зі встановленням іспитового строку 2 (два) роки. Відповідно до ст. 76 КК України покладено обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Копію оскаржуваної постанови отримав 02 вересня 2021 року у відповідь на адвокатський запит з Білоцерківського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області.

Як зазначено у постанові документом, що засвідчує особу Позивача, є паспорт серії НОМЕР_1 від 19 жовтня 2011 року, виданий Білоцерківським РВ, а місцем мого проживання є будинок АДРЕСА_1 .

Зазначені у постанові дані не відповідають дійсності, так як паспорт Позивача насправді серії НОМЕР_2 виданий 26 лютого 2009 року, а місцем його реєстрації та фактичного проживання є АДРЕСА_2 .

Жодних доказів в оскаржуваній Постанові, які б підтверджували, що Позивач перетинав проїзну частину у невстановленому місці немає.

Просив суд визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №132844 від 21 квітня 2021 року та поновити строк на оскарження постанови. Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №132844 від 21 квітня 2021 скасувати, а провадження по справі закрити ( а. с. 1-5 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 13 ) та передані матеріали для розгляду.

Ухвалою судді від 16.09.2021 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду із адміністративним позовом, постановлено відкрити провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін ( а. с. 17-18 ).

27 вересня 2021 року судове засідання було відкладено на 93.11.2021 року ( а. с. 22 ).

11 жовтня 2021 року за вх. № 47363 судом отримано відзив на позовну заяву від Головного управління Національної поліції в Київській області, в якій просили суд у позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Розгляд справи здійснювати за відсутністю представника Головного управління.

Відзив обгрунтован наступним.

21.04.2021 р. було винесено постанову серії БАВ № 132844 у справі про адміністративне правопорушення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Керуючись Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженою наказом МВС від 07.11.2015№ 1395, а саме п. 4. Розділу І «У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.» та п.2 розділу III «Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.» відтак інспектором було винесено Постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 КУпАП непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху відповідно до п. 4.14 (а) ПДР України.

Ст. 252 КУпАП України передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вважають, що зазначеним вимогам постанова відповідає, правові підстави для визнання постанови серії БАВ № 132844 незаконною - відсутні.

В судове засідання позивач не з`явився, 03.11.2021 року за вх. № 51055 судом отримано клопотання від представника позивача Тарасюк А.В., в якому останній просив справу розглянути за відсутності ОСОБА_1 та його представника.

Відповідач поліцейський відділу реагування патрульної поліції Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержант поліції Лінченко Денис Сергійович в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.

Заяв та клопотань не надходило, як не надходив і відзив на адміністративний позов.

Відповідач Головне управління Національної поліції в Київській області в судове засідання свого представника не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.

Звертаючись до суду з відзивом 11.10.2021 року, в прохальній його частині просили розглянути справу за відсутності представника Головного управління.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею ( ч. 1 ст. 205 КАС України ).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем одночасно просив суд поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою судді від 16.09.2021 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду із адміністративним позовом.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 21 квітня 2021 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП.

В оскарженій позивачем постанові зазначено, що 21 квітня 2021 року о 17 годині 50 хвилин в Білоцерківському районі с. Трушки по вул. Шкільна пішохід ОСОБА_1 перейшов проїзну частину у невстановленому місці поза межами пішохідного переходу у невстановленому для цього місці, порушив п. 4.7 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП. Прийняте по справі рішення: застосувати адміністративне стягненя - штраф у розмірі 255 грн. ( а. с. 8 ).

Оскаржувальна постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія БАВ № 132844 була винесена 21.04.2021 року поліцейським відділу реагування патрульної поліції Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержантом поліції Лінченко Денисом Сергійовичем.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 1 ст. 127 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 КУпАП непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Звертаючись до суду з відзивом на адміністративний позов позивача, відповідач Головне управління Національної поліції в Київській області в обгрунтуванні правомірності винесення оскаржуваної постанови, вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, суду не надано.

Відповідач поліцейський відділу реагування патрульної поліції Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержант поліції Лінченко Денис Сергійович в судове засідання не з`явився, відзиву на адміністративний позов не надав, як і не надав жодного належного та допустимого доказу вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, за що поліцейський притягнув позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 127 КУпАП.

До оскаржуваної постанови не додано жодного доказу, яким чином та яким приладом було зіфіксоване адміністративне правопорушення.

Навпаки, в графі оскаржуваної постанови, до постанови додаються - зазначено недодається.

Отже, такий доказ має бути обов`язково вказаний у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення зафіксоване як в автоматичному режимі так і не в автоматичному режимі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в постанові від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17.

Посилання позивача на те, що в оскаржуваній постанові не вірно вказано документ, що засвідчує особу позивача, а саме паспорт останнього та не вірно вказане місце проживання не заслуговує на увагу, виходячи з того, що зазначена технічна помилка за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування постанови.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові ВС/КАС № 459/1801/17 від 24.12.2019.

Отже, не надання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем ПДР, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сама ж по собі наявність такої постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Тому, за таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 цього Кодексу зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 75 КАС України зазначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, за вказаних обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 127 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20, 72, 73, 75, 76, 77, 90, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст. ст. 7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України "Про судовий збір", суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського відділу реагування патрульної поліції Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції Лінченко Дениса Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАВ № 132844 від 11.05.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 127 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - закрити.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: Поліцейський відділу реагування патрульної поліції Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержант поліції Лінченко Денис Сергійович ( адреса місцезнаходження: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, буд. 3 );

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області ( адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, ЄДРПОУ: 40108616 ).

Повний текст судового рішення складено 03 листопада 2021 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов