Постанова № 10082426, 16.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.03.10Справа №2а-9980/09/11/0170 о 16 годин 25 хвилин Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А. , при секретарі Бурдейній Г.Ю. розглянувши за участю:

представник позивача, Левченко Євгенія Юріївна, довіреність № 6 від 21.10.09;

представник позивача, Коваль Олексій Вікторович,, довіреність № б/н;

представник відповідача, Крекотинь Ганна Миколаївна, довіреність № 50 від 15.09.09;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Кримський Винний Дім» товариства з обмеженою відповідальністю «LEMPIRE DU VIN»

до Державної податкової інспекції у місті Феодосія Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032301/0 від 12.01.2009р.,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Кримський Винний Дім» товариства з обмеженою відповідальністю «LEMPIRE DU VIN» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Феодосія про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000032301/0 від 12.01.2009р. про донарахування податкового зобовязання з акцизного збору у сумі 1120713грн., в тому числі 640735грн. за основним платемем та 479978грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем помилково зроблено висновок про порушення позивачем ч.3 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», щодо дати виникнення податкових зобовязань з акцизного збору. Спеціальним законом, який регулює питання акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби, є Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.1995р. відповідно до п.4 ст.7 якого, українські підприємства-виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації алкогольних напоїв на третій робочий день, крім випадків, передбачених частиною 20 ст.7 цього Закону. Також п.4 ст.7 зазначеного Закону встановлено, що сплата акцизного збору в інший спосіб та інші терміни не допускається. Позивачем було визначені податкові зобовязання з акцизного збору та здійснена його сплата з урахуванням вимог Закону, а відтак висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог ч.3 ст.4 Декрету, зроблено помилково. Крім того, необґрунтовані висновки акту перевірки, щодо порушення позивачем вимог пп. г) п.2 ст.2 зазначеного Закону та п.7.1. Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого Наказом ДПА України від 19.03.2001р. №111 в частині заниження позивачем податкових зобовязань з відвантаження готової продукції нерезидентам без документального підтвердження надходження валютної виручки, оскільки валютна виручка за весь реалізований товар була зарахована на рахунки позивача. Ця обставина встановлена в акті перевірки та відповідачем не заперечується. При чому період, в якому було відображено неоподатковувані обороти підакцизних товарів припадає на період, в якому було отримано валютну виручку. Крім того, необґрунтовані висновки відповідача щодо заниження позивачем податкових зобовязань з акцизного збору у розмірі 7942,59грн. від зливу готової продукції, на підставі ст.13 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки зазначеною нормою встановлено обовязок сплатити акцизний збір лише у випадку наднормованих втрат та незабезпечення виходу готової продукції. Як встановлено перевіряючими, вся готова продукція з якої були зняті марки акцизного збору, була направлена на подальшу переробку з наступним розливом у пляшки і маркуванням новими марками акцизного збору. За таких обставин, податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі необґрунтованих висновків та всупереч нормам матеріального права, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. У письмових запереченнях зазначив, що позивачем занижені податкові зобовязання з акцизного збору у загальній сумі 640 735,00грн., в тому числі заниження відбулося в результаті заниження обігу з передачі готової продукції на комісію, заниження податкових зобовязань від зливу готової продукції на суму 7942,59грн., заниження податкових зобовязань з відвантаження готової продукції на експорт. Відповідно до ч.3 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору; або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції). Позивачем у перевіряємому періоді відвантажувалася продукція за договором комісії, але податкові зобовязання були визначені не в період, в якому було здійснене таке відвантаження, а в періоді отримання звіту комісіонера про реалізацію продукції. Крім того, позивач здійснював відвантаження готової виноробної продукції нерезиденту ТОВ «ТД «Мегаполіс» на умовах контракту від 09.01.2007р. №09/1/07. В розрахунках акцизного збору та розшифровках неоподатковуваних оборотів до них, позивач зазначив обороти з експорту готової виноробної продукції, які не підлягають оподаткуванню акцизним збором. При цьому, відображення неоподатковуваних оборотів припадає на той податковий період, в якому відбулося зарахування валютної виручки на рахунок підприємства. Відповідно до п.г) п.2 ст.3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» не підлягають оподаткуванню вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства. Перевіркою встановлено, що за відвантажену на адресу нерезидента виноробну продукцію в липні 2007року, згідно виписок банку оплата надійшла у серпні-вересні 2007р. Таким чином, в липні 2007 року, при відсутності довідки банку про надходження валюти, виникають податкові зобовязання зі сплати акцизного збору по відвантаженій на експорт продукції, які зменшуються в серпні-вересні 2007року. Аналогічно і в інших періодах. Крім того, за даними перевірки у жовтні 2007року, грудні 2007року та березні 2008року позивачем було проведено зняття марок акцизного збору із забракованої готової алкогольної продукції, призначеної до подальшого зливу в кількості 17357шт., 4646шт., 1698шт. відповідно. Злите вино направляється на наступну переробку з розливом у пляшки та маркировкою новими марками акцизного збору. Згідно абз.2 ст.1 вищезазначеного Закону та ст.13 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за понаднормовані втрати, не виправдані згідно діючого законодавства та незабезпечення виходу готової продукції субєкт господарювання сплачує акцизний збір в розмірі, встановленому законом. Всього, за період що перевірявся, заниження зобовязань від зливу готової продукції склало 7942,59грн. За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно та підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у м.Феодосія з 07.11.2008р. до 18.12.2008р. була проведена виїзна планова перевірка Дочірнього підприємства «Кримський Винний Дім» товариства з обмеженою відповідальністю «LEMPIRE DU VIN» (далі позивач, або ДП «КВД») з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2007р. до 30.09.2008р., за результатами якої було складено акт перевірки від 25 грудня 2008року №3671/23-1/32945625(т.1, а.с.90-121).

Перевіркою встановлено порушення ч.3 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», що призвело до завищення та заниження сум податкових зобовязань з акцизного збору від оборотів по передачі готової продукції на комісію. Порушення п.2 г) ст.2 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.1995р. та п.7.1. Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого Наказом ДПА України від 19.03.2001р. №111, зареєстрованого Міністерством юстиції України 02.04.2001р. за №295/5486, а саме, позивачем занижені податкові зобовязання з відвантаження готової продукції нерезидентам, оскільки на момент відвантаження було відсутнє документальне підтвердження надходження валютної виручки на рахунки позивача за відвантажений товар. Всього за період, що перевірявся, ДП «КВД» допущене заниження податкових зобовязань з акцизного збору на суму 640734,60грн.(т.1, а.с.143).

12 січня 2009року на підставі акту перевірки від 25.12.2008р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032301/0 яким позивачу визначена сума податкових зобовязань з акцизного збору у розмірі 1 120713грн., в тому числі за основним платежем 640735грн., за штрафними санкціями 479 978грн.(т.1,а.с.22).

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2009р. №0000032301/0 позивач оскаржив його до Державної податкової інспекції у м.Феодосії (скарга від 20.01.2009р.(т.1,а.с.23-26)), Державної податкової адміністрації в АР Крим (скарга від 27.03.2009р.(т.1, а.с.31-34), Державної податкової адміністрації України (скарга від 05.06.2009р. (т.1, а.с.50-69).

Рішеннями Державної податкової інспекції в м.Феодосія, Державної податкової адміністрації в АР Крим, Державної податкової адміністрації України від 17.03.2009р.(т.1, а.с.27-30), від 28.05.2009р. (т.1, а.с. 35-49), від 06.08.2009р. (а.с.70-76) відповідно, скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 12.01.2009р. №0000032301/0 без змін.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N327 від 10.08.2005р. за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Під час проведення перевірки були використані первинні документи бухгалтерського обліку по руху готової продукції, звіти матеріально-відповідальних осіб по цеху розливу, складу готової продукції, винцеху. Зведені дані звітів, складених на підставі первинних документів, дані бухгалтерського обліку були співставлені з даними розрахунків акцизного збору(т.1, а.с.105,106).

Зведені дані щодо обємів відвантаження готової продукції комісіонеру, нерезиденту, зливу готової продукції та розрахунок податкових зобовязань з акцизного збору наведені у додатках №2-6,8 до акту перевірки (т.1, а.с.117-121, т.3, а.с.144,145).

Викладені в акті перевірки обставини, щодо обсягів відвантаженої продукції комісіонеру по договору комісії, за зовнішньоекономічним контрактом та зливу готової продукції сторонами не заперечуються, а відтак суд вважає ці обставини встановленими.

Крім того, як вбачається із акту звірки донарахування акцизного збору, підписаного головним бухгалтером ДП «КВД» та представником відповідача (т.3, а.с.137) всього за відвантажений комісіонеру товар донараховані податкові зобовязання з акцизного збору у розмірі 281698,04грн., за понаднормований злив забракованої готової продукції донараховані податкові зобовязання у розмірі 7942,59грн., за відвантаження готової продукції на експорт донараховані податкові зобовязання у розмірі 352258,65грн.

27 вересня 2004року між позивачем та ТОВ «Торгівельний дім «Мегаполіс» укладено договір комісії №75. За зазначеним договором ТОВ «Торгівельний дім «Мегаполіс» (комісіонер) зобовязується за дорученням та за винагороду, здійснити від власного імені та за рахунок ДП «КВД» (комітент) у строки та в порядку, встановленому цим договором, одну або декілька правочинів по реалізації товарів, наданих комітентом за номенклатурою, наведеною в Специфікаціях, які є невідємною частиною договору, за ціною не нижче зазначеної у цих Специфікаціях(т.3, а.с.72-76).

До матеріалів справи долучені щомісячні звіти комісіонера за період, що перевірявся, а саме з 01.07.2007р. до 30.09.2008р. (т.3, а.с.77-122).

Податкові зобовязання з акцизного збору позивачем відображені у розрахунках акцизного збору, які залучені до матеріалів справи(а.с.т.2, а.с.233-253, т.3, а.с.1-71), у тому періоді, у якому відбулася реалізація готової продукції комісіонером, тобто датою виникнення податкових зобовязань з акцизного збору позивачем визначена дата звіту комісіонера, у якому зазначені обсяги реалізованої продукції.

Суд вважає, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону визначення позивачем податкового зобовязання з акцизного збору у такий спосіб з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992р. №18-92 (далі Декрет) акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Статтею 2 Декрету визначено, що платником акцизного збору є, зокрема, субєкти підприємницької діяльності виробники підакцизних товарів.

Згідно ст.3 Декрету, об'єктом оподаткування є:

а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за виключенням нафтопродуктів), а також для своїх працівників;

в) вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

Порядок обчислення акцизного збору визначений статтею 4 Декрету. Пунктами а) та б) цієї статті встановлено, що акцизний збір обчислюється: а) за ставками у процентах до обороту з продажу товарів, що вироблені на митній території України, - виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного збору; б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

Частиною 3 ст.4 Декрету встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору;

або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Згідно ст. 6 Декрету, суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками.

Частиною 4 ст. 6 Декрету передбачено, що акцизний збір сплачується до бюджету у строки, визначені відповідним законом.

Спеціальним Законом, який визначає особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів є Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15 вересня 1995 року N 329/95-ВР (далі Закон) (відповідно до преамбули).

Згідно ч.4 ст.7 Закону встановлено, що українські підприємства-виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації, зокрема, алкогольних напоїв - на третій робочий день, крім випадків, передбачених частиною двадцятою статті 7 цього Закону. При цьому сплата акцизного збору в інший спосіб та інші терміни не допускається.

За таких обставин, визначені позивачем суми акцизного збору повинні були ним сплачені на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації алкогольних напоїв комісіонером ТОВ «Торгівельний дім «Мегаполіс», тобто відповідно до ст. 7 Закону.

Крім того, поняття «оборот з реалізації» чинним законодавством не встановлено. Із змісту Декрету можна дійти висновку, що «оборот з реалізації» та «реалізація» не є тотожними поняттями, а «оборот з реалізації» є власне наслідком «реалізації». Поняття «реалізація» ані у Декреті ані у Законі не розкривається.

Проте, як вбачається із ст.3 Декрету, поняття реалізації передбачає втрачання позивачем права власності на виготовлену ним підакцизну продукцію, що повязано перш за все з її продажем іншим особам.

У п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

У межах договору комісії право власності на товар від комітента комісіонеру не переходить, а відтак не можна вважати передачу товарів у рамках договору комісії реалізацією товарів.

Суд вважає, що частину 3 ст.4 Декрету щодо дати виникнення податкових зобовязань слід розуміти в системному звязку зі ст.ст.1 та 3 цього Декрету виходячи із змісту поняття акцизного збору та обєкту оподаткування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що моментом виникнення обовязку платника податків розрахувати суму акцизного збору є будь-яка операція, яка передбачає передачу права власності на підакцизні товари, у тому числі операції з його безоплатного надання. Розрахована у цьому випадку сума акцизного збору підлягає перерахуванню до бюджету не пізніше ніж на третій робочий день після здійснення зазначеної операції.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині донарахування відповідачем позивачу податкового зобовязання з акцизного збору у розмірі 281698,04грн. у звязку із відвантаженням підакцизної продукції комісіонеру та включенням податкових зобовязань до розрахунків у періоді, в якому відбулася реалізація цієї продукції комісіонером, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків відповідача про порушення порядку визначення суми акцизного збору при експорті підакцизних товарів суд зазначає наступне.

09 січня 2007року між позивачем (постачальник) та ТОВ «Торгівельний дім «Мегаполіс»(Російська Федерація, м. Москва) (покупець) укладено контракт №09/1/07. Відповідно до п.1.1 контракту постачальник продає, а покупець сплачує та приймає алкогольну та безалкогольну продукцію, найменування, асортимент, кількість та вартість якої визначається у специфікаціях, які є невідємною частиною цього контракту(т.1, а.с.226).

Пунктом 1.2. контракту визначено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP-Москва (податок на додану вартість сплачує покупець), Російська Федерація (Інкотермс 2000), якщо інше не обговорено у специфікаціях.

Згідно п.2.1. контракту ціна товару встановлюється у рублях Російської Федерації, а п.3.1. контракту встановлено, що оплата продукції здійснюється протягом 70 календарних днів з моменту відвантаження товару. Оплата провадиться покупцем в рублях РФ против надання постачальником покупцю Інвойсу (Рахунку-фактури) із зазначенням асортименту, кількості відвантаженого товару з розбивкою по серіям і номерам акцизних марок РФ, умов платежу та умов поставки.

За перевіряємий період позивачем було відвантажено алкогольну продукцію на адресу нерезидента ТОВ «Торгівельний дім «Мегаполіс» та отримано валютну виручку на рахунок резидента, що підтверджується належним чином оформленими вантажно-митними деклараціями (т.1, а.с.234-251, т.2,а.с.1-232), довідками банку та банківськими виписками(т.1, а.с.178-225).

Зведені дані щодо кількості відвантаженої продукції, періодів відвантаження, обємів валютної виручки, яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача та періоди її надходження наведений у додатку №8 до акту перевірки(т.3, а.с.144).

У розрахунках акцизного збору та розшифровках неоподатковуваних оборотів до них (т.2, а.с.233-253,т.3, а.с.1-71) позивач зазначив обороти з експорту готової продукції, які не підлягають оподаткуванню акцизним збором. При цьому відображення неоподатковуваних оборотів припадає на період, у якому відбулося зарахування валютної виручки на рахунок підприємства.

На думку відповідача, позивач повинен був включити до розрахунків з акцизного збору обороти з відвантаженої на експорт продукції у періоді її відвантаження(вивезення за межі території України), а після отримання валютної виручки на розрахунковий рахунок скоригувати податкові зобовязання.

Суд вважає такі висновки відповідача помилковими з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону, обєкти оподаткування визначаються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір».

Згідно ч.1,2 ст.5 Декрету, акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Фактичне вивезення алкогольної продукції за межі митної території України підтверджено вантажно-митними деклараціями, в яких є відповідний напис митного органу про фактичне вивезення підакцизної продукції за межі митної території України.

За таких обставин, позивачем обґрунтовано не було включено до обєкту оподаткування акцизним збором суми вартості підакцизних товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України.

Посилання відповідача на п. г) ч.2 ст.3 Закону є необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до п. г) ч.2 ст.3 Закону не підлягає оподаткуванню вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства.

Із наведеного випливає, що Закон визначає особливу умову при визначенні обєкту оподаткування, а саме надходження валютної виручки, проте термін її надходження не визначений як умова звільнення від оподаткування. За таких обставин, перевіряючи на момент проведення перевірки повинні встановити факт отримання валютної виручки та визначити обєкт оподаткування із урахуванням її надходження.

Отримання валютної виручки відповідачами не заперечувалося, та підтверджується довідками банку та банківськими виписками.

Крім того, п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181) встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Таким чином, Законом 2181 передбачена можливість надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкових декларацій за будь-який наступний період тільки у разі виявлення помилок у показниках раніше поданої декларації. Інших підстав для надання уточнюючих розрахунків або зміні показників у деклараціях майбутніх періодах законом не передбачено.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що у даному випадку у разі включення позивачем сум акцизного збору до податкових зобовязань звітних періодів, коли відбулося вивезення товарів не є помилкою в показниках, а відтак таке включення не може бути виправлено в порядку, передбаченому п.5.1. ст.5 Закону 2181.

Щодо заниження податкових зобовязань від зливу готової продукції на 7942,59грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. №481/95ВР норми втрат і виходу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

За понаднормативні втрати, не виправдані згідно з чинним законодавством, та незабезпечення виходу продукції суб'єкти господарювання сплачують акцизний збір у розмірі, визначеному законом.

Із системного аналізу зазначеної норми випливає, що субєкти господарювання несуть відповідальність за понаднормовані втрати та незабезпечення виходу готової продукції.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 ст.72 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Актом перевірки встановлено(т.1,а.с.106), що злите вино спрямовується на подальшу переробку з наступним розливом у пляшки і маркування новими марками акцизного збору. Інших доказів, що підтверджують понаднормовані витрати та незабезпечення позивачем виходу готової продукції відповідачем суду не надано та при перевірці позивача не встановлено.

Таким чином, відповідачем не доведено факту понаднормованих витрат, не виправданих згідно з чинним законодавством, та незабезпечення позивачем виходу готової продукції, оскільки все злите вино направлено на повторну переробку.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахування податкових зобовязань з акцизного збору у розмірі 7942,59грн. є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Феодосія 12.01.2009р. №0000032301/0. не відповідає зазначеним критеріям правомірності, а відтак підлягає скасуванню.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.03.2010р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено та підписано 22.03.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосія 12.01.2009р. №0000032301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Кримський Винний Дім» товариства з обмеженою відповідальністю «LEMPIRE DU VIN» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Москаленко С.А.