Рішення № 100819135, 03.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9084/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного пазового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання незаконною і скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити дії ,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Стрийська, буд.35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ – 43968090), Сихівського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (пр. Червоної Калини, буд.109, 79049; код ЄДРПОУ - 35009295) в якій (з врахуванням заяви від 05.07.2021) просить суд:

- визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2020 року № Ф- 4362- 50У щодо стягнення податкового боргу у розмірі 35588, 74 грн., з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) видану Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області незаконною (протиправною) скасувати її, а також такою, що не підлягає виконанню;

- зобов`язати Сихівський відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) закінчити виконавче провадження ВП № 65363765 щодо стягнення податкового боргу у розмірі 35 588, 74 грн., з ОСОБА_1 на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2020 року за № Ф- 4362-50У, скасувати арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) в рамках виконавчого провадження ВП № 65363765, та скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 3558, 87 грн., який передбачені Постановами Державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Муравйова Романа Ігоровича від 11 травня 2021 року.

Ухвалою від 09.06.2021 року позовну заяву залишено без руху.

На виконання ухвали суду від 09.06.2021 року позивач подала заяву від 05.07.2021 року про виправлення недоліків позовної заяви (уточнену позовну заяву).

Ухвалою від 08.07.2021 прийнято позовну заяву, заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Роз`яснено відповідачам їх право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Витребувано у Головного управління ДПС у Львівській області з ініціативи суду такі докази: докази направлення (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2020 року № Ф-4362-50 У позивачу; всі інші докази, які стали підставою для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2020 року № Ф-4362-50 У, зобов`язавши подати витребувані документи у строк для подання відзиву на позовну заяву. Витребувано у Сихівського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з ініціативи суду такі докази: матеріали виконавчого провадження ВП № 65363765, зобов`язавши подати витребувані документи у строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 03.11.2021 у задоволені клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач була зареєстрована як фізична особа – підприємець з 14.04.2005 проте жодного дня від дати реєстрації не вела господарську діяльність і не отримувала жодного доходу від господарської діяльності, в тому числі у період з 01.01.2017 по 09.11.2020, що засвідчується відсутністю будь – яких записів про господарські операції та дохід в книзі обліку доходів і витрат серії 04-С№1766 від 28.04.2005 року, виданій ДПІ Сихівського району м. Львова. Відповідно до довідки від 30.11.2017 №ОМ-00000361, наданої ТзОВ «Об`єднана мода України», ОСОБА_1 в період з 01.01.2017 по 30.11.2017 займала посаду директора вказаного товариства, а також товариством сплачувалось за неї у цей період єдиний соціальний внесок за кожен місяць роботи виходячи з максимального розміру бази нарахування єдиного соціального внеску, який діяв у цей період. Згідно довідки від 27.05.2021 №40/21б, наданої ТзОВ «Західно – український гольф та кантрі клуб», ОСОБА_1 з 01.12.2017 займає посаду директора вказаного товариства, а також за період з 01.12.2017 по 30.11.2020 товариство сплачувало за ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок за кожен місяць роботи виходячи з розміру бази нарахування єдиного соціального внеску або максимального розміру бази нарахування єдиного соціального внеску, який діяв за цей період. Згідно довідки від 27.05.2021 №ДМ-5/05, наданої приватним підприємством «Діал – маркет» ОСОБА_1 з 01.12.2017 займає посаду директора ПП «Діал – маркет», а також за період з 01.12.2017 по 30.11.2020 підприємство сплачувало за ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок. 26.05.2021 ОСОБА_1 отримала довідку пенсійного органу з індивідуальними відомостями про застраховану особу за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, відповідно до якої вищенаведені роботодавці з 01.01.2017 по 30.11.2020 сплатили за ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок, що забезпечило позивачу наявність страхового стажу у повному обсязі за період з 01.01.2017 по 31.03.2021. Тому позивач вважає, що у період з 01.01.2017 по 09.11.2020 не зобов`язана була сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізична особа – підприємець. Також зазначає, що спірну вимогу від відповідача не отримувала, а про її існування дізналась лише після отримання листа Сихівського ВДВС у місті Львові ЗМУ МЮ (м. Львів). З огляду на вищенаведене, просить позов задоволити у повному обсязі.

12.08.2021 на адресу суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Львівській області. Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні з наступних підстав. Вимога про сплату боргу формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. На дату формування вимоги платник знаходився на загальній системі оподаткування та не перебував в стані припинення чи ліквідації. Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.10.2020 заборгованість ОСОБА_1 по єдиному внеску становила 35588,74 грн. Вимогу про сплату боргу сформовано відповідно до вимог Закону №2464-УІ. З огляду на вищенаведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від відповідача, Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відзиву та копій матеріалів виконавчого провадження, що витребовувались ухвалою від 08.07.2021 не надходило.

15.09.2021 надійшла відповідь на відзив.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив неступне.

Позивач з 14.04.2005 зареєстрований як приватний підприємець та перебуває на податковому обліку відповідача.

Відповідно до довідки від 30.11.2017 №ОМ-00000361, виданої ТзОВ «Об`єднана мода України», ОСОБА_1 працювала в Товаристві з обмеженою відповідальність «Об`єднана мода України» з 07.12.2015 та на момент видачі довідки, займала посаду директора, дохід за період 01.01.2017 по 30.11.2017 склав 902040,93 грн., сплачено ЄСВ 100034 грн.

Відповідно до довідки від 27.05.2021 №40/21б, виданої ТзОВ «Західно – український гольф та кантрі клуб», ОСОБА_1 працює за основним місцем праці в ТзОВ «Західно – український гольф та кантрі клуб» з 01.12.2017 на даний момент займає посаду директор, дохід за період з грудня 2017 по березень 2021 склав 2813894,21 грн., сплачено ЄСВ - 533455,28 грн., база ЄСВ з урахуванням межі за період з 01.12.2017 по 31.03.2021 - 2424796,73 грн.

Відповідно до довідки від 27.05.2021 №ДМ-5/05, виданої ПП «Діал – Маркет», ОСОБА_1 працює за сумісництвом в ПП «Діал – Маркет» з 01.12.2017, на даний момент обіймає посаду директора, дохід за період з грудня 2017 по березень 2021 склав 214227,64 грн., нараховано та сплачено ЄСВ за вказаний період 47130,08 грн.

Відповідно до відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за період з січня 2017 по березень 2021 у відомостях про страхувальників застрахованої особи зазначено три підприємства: ПП «Діал – маркет», ТзОВ «Об`єднана мода України», ТзОВ «Західно – український гольф та кантрі клуб», якими сплачено єдиний соціальний внесок за найманого працівника, забезпечено наявність страхового стажу за вказаний період.

09.11.2020 ГУ ДПС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4362-50 У, за якою заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2020 становить 35588,74 грн.

Постановою від 11.05.2021 державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Муравйовим Р.І. відкрито виконавче провадження ВП №65363765 з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф-4362-50У, виданої 09.11.2020 ГУ ДПС у Львівській області про стягнення податкового боргу в розмірі 35588,74 грн. з ОСОБА_1 .

Вважаючи вищевказане рішення органу податкового управління протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI, у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин (далі Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд зазначає, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 (адміністративне провадження № К/9901/28514/19) сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, 09.11.2020 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивачу № Ф-4362-50У. Відповідно до вказаної вимоги загальна сума боргу платника єдиного внеску становить 35588,74 грн.

Судом встановлено, що згідно з довідками від 30.11.2017 №ОМ-00000361, виданої ТзОВ «Об`єднана мода України», від 27.05.2021 №ДМ-5/05, виданої ПП «Діал – Маркет», від 27.05.2021 №40/21б, виданої ТзОВ «Західно – український гольф та кантрі клуб», позивач з грудня 2015 по березень 2021 працювала на посадах директора вказаних підприємств, та роботодавцями сплачено за неї за кожен місяць єдиний соціальний внесок.

Позивач вказує, що з 14.04.2005 жодного дня від дати реєстрації не вела господарську діяльність і не отримувала жодного доходу від господарської діяльності, в тому числі у період з 01.01.2017 по 09.11.2020, що засвідчується відсутністю будь – яких записів про господарські операції та дохід в книзі обліку доходів і витрат серії 04-С№1766 від 28.04.2005 року, виданій ДПІ Сихівського району м. Львова. Разом з цим, представником відповідача не заперечується той факт, що господарську діяльність позивач не здійснював і доходи від такої діяльності за вказаний період не отримував.

Таким чином, оскільки позивач є найманим працівником, за позивача сплачувався єдиний соціальний внесок роботодавцем, доходу від підприємницької діяльності не отримував, винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) щодо сплати єдиного соціального внеску спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

На підставі наведеного, вимога Головного управління ДПС у Львівській області від 09.11.2020 № Ф-4362-50У про сплату боргу (недоїмки) є протиправною і підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Сихівський відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) закінчити виконавче провадження ВП № 65363765 щодо стягнення податкового боргу у розмірі 35 588, 74 грн., з ОСОБА_1 на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2020 року за № Ф- 4362-50У, скасувати арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) в рамках виконавчого провадження ВП № 65363765, та скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 3558, 87 грн., який передбачені Постановами Державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Муравйова Романа Ігоровича від 11 травня 2021 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини першої статті 3 Закон № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, серед іншого, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.2 ст.39 вказаного Закону, постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Окрім того, позивач просить скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 3558, 87 грн., який передбачені Постановами Державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Муравйова Романа Ігоровича від 11 травня 2021 року.

11.05.2021 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Муравйовим Р.І. відкрито виконавче провадження ВП №65363765 з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф-4362-50У, виданої 09.11.2020 ГУ ДПС у Львівській області про стягнення податкового боргу в розмірі 35588,74 грн. з ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч.7 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Відтак, вказані вимоги є передчасними, оскільки обов`язок у державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження з підстав визначених п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, зняття арешту, поверненню виконавчого збору (у разі стягнення) виникає лише після скасування вимоги та набрання рішенням суду в цій частині законної сили.

При цьому, суд наголошує, що позивач не позбавлений права звернутись до суду у випадку, набрання законної сили рішенням суду в цій справі для захисту своїх прав, якщо державний виконавець буде ухилятись від покладених на нього обов`язків щодо закінчення виконавчого провадження, зняття арешту чи стягнення виконавчого збору.

Окремо необхідно звернути увагу позивача, що адміністративний суд не може підміняти державний орган та зобов`язувати його приймати рішення, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем 1, ГУ ДПС у Львівській області, дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Львівській області від 09.11.2020 № Ф-4362-50У про сплату боргу (недоїмки), а тому позов підлягає задоволенню частково. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.3.ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 139, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд –

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4362-50У від 09.11.2020 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська 35; код ЄДРПОУ - 43968090), суму сплаченого судового збору у розмірі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна