Рішення № 100819101, 04.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року

справа №380/14842/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області щодо відмови листом № 1300-5307- 8/70020 від 06.08.2021, що адресований ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів за період з лютого 2020 року по грудень 2020року у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманого довічного грошового утримання в розмірі 591141,86грн.;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів ( 124147,20 грн.) за період з лютого 2020 року по липень 2021року у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманого грошового утримання протягом 2020 році в розмірі 591141,86грн.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, заявив, що впродовж лютого-грудня 2020 відповідач протиправно не виплачував в повному розмірі належне позивачу довічне грошове утримання судді у відставці на загальну суму 591141,86грн. Відповідач однак відмовився виплатити позивачу передбачену у такому випадку законодавством компенсацію втрати частини доходів за означений період.

Ухвалою від 06.09.2021 суд відкрив провадження у цій справі.

13.10.2021 суд отримав відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив позовні вимоги та зазначив, що за період з 19.02.2020 по 31.12.2020 позивачу нараховано доплату в сумі 591141,86грн. з урахуванням виплачених сум. Зазначену суму не виплачено, оскільки погашення такої заборгованості здійснюється залежно від бюджетних асигнувань, які не були виділені. При цьому відповідач вважає, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Оскільки виплата основної суми доходу не здійснювалася, отже відсутні підстави для виплати і компенсації втрати частини доходів.

21.10.2021 суд отримав від позивача відповідь на відзив, у якій наголосив, що внаслідок неправомірних дій відповідача утворилася заборгованість у виплаті довічного грошового утримання судді, внаслідок чого позивач втратив частину доходу, яка є єдиним засобом для існування.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Суд встановив таке.

09.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про проведення нарахування компенсації втрати частини доходів за період з 19.02.2020 по 01.07.2021 та провести виплату як суми заборгованості, так і суму компенсації.

Листом від 06.08.2021 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що рішенням окружного адміністративного суду від 12.08.2020 у справі №380/5055/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Львівського апеляційного суду від 13.03.2020 №07.20/294/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Це рішення набрало законної сили відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020. За період з 19.02.2020 по 31.12.2020 позивачу нараховано доплату в сумі 591141,86грн. з урахуванням виплачених сум. Ця сума не виплачена позивачу. Позивача також повідомлено, що відповідач вніс зазначену суму до реєстру судових рішень, а виділення коштів для випалти здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних асигнувань.

Зважаючи не те, що нарахована сума довічного грошового утримання не була виплачена позивачу станом на липень 2021, позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати недоотриманого грошового утримання.

Оцінюючи обставини у цій справі та перевіряючи їх доказами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).

Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Таким чином довічне грошове утримання, яке отримує позивач є доходом у розумінні зазначеного Закону.

Згідно зі ст. 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Водночас, зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття доходи для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Так, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16 та від 30.09.2020 у справі №280/676/19.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою відповідачем нарахованих ним же коштів на виконання рішення суду відповідно до Закону №2050-ІІІ.

Отже, відмова відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою довічного грошового утримання судді у відставці є протиправною.

Належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії, а саме, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів за період з лютого 2020 року по липень 2021року у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманого грошового утримання протягом 2020 року в розмірі 591141,86грн.

Щодо суми компенсації втрати частини доходів, яку відповідач повинен нарахувати, то її визначення належить до повноважень відповідача.

Щодо встановлення судового контролю, то суд зазначає, що як видно з позовної заяви позивач не обґрунтував необхідності встановлення такого. Крім того, відповідно до вимог ст.382 КАС України встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору на суму 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області щодо відмови листом № 1300-5307-8/70020 від 06.08.2021, що адресований ОСОБА_1 , у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів за період з лютого 2020 року по грудень 2020року у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманого довічного грошового утримання в розмірі 591141,86грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів за період з лютого 2020 року по липень 2021року у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманого грошового утримання у 2020 році в розмірі 591141,86грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 908 (дев`ятсот вісім)грн. 00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.