Ухвала суду № 100818797, 03.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

з питання забезпечення позову

03 листопада 2021 року м. Київ 320/13941/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" до Державної екологічної інспекції Столичного округу, Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" (код: 03577160, адреса: 08622, Київська обл., Васильківський р-н, с. Плесецьке, Гранкар`єр, поштова адреса: 01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 101) з позовом до Державної екологічної інспекції Столичного округу (код: 42163667, юридична адреса: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 3, корп. 2, фактична адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35), Державної служби геології та надр України (код: 37536031, адреса: 03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 16) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції Столичного округу з проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" в період з 17.09.2021 по 30.09.2021, за результатом якого складено акт від 30.09.2021 №02-1082;

- скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 22.10.2021 №767 "Про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 3871 від 09.06.2006 року".

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд зупинити дію наказу Державної служби геології та надр України від 22.10.2021 №767, яким зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами від 09.06.2006 №3871, наданого ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" до вирішення справи по суті.

Заявник вказує на очевидну протиправність рішення відповідача, оскільки таке рішення прийняте на підставі формально проведеної перевірки позивача; за результатами перевірки був складений акт, який не вручався посадовим особам товариства. В обґрунтування необхідності вжиття таких заходів позивачем також зазначено, що всі порушені, які були зазначені у приписі, ним усунено; єдиним видом діяльності, що здійснюється ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 09.06.2006 №3871, є видобування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.

Позивачем також наголошено на тому, що у разі не зупинення дії спірного наказу у Державної служби геології та надр України будуть наявні підстав для прийняття рішення щодо анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 09.06.2006 №3871.

Тобто судовий захист прав позивача буде ілюзорним, а відновлення його становища буде фактично неможливим.

Дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до частин першої - третьої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За приписами пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Системний аналіз вказаних вище законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача, та недопущення подальшого порушення прав позивача під час судового розгляду.

Так, метою забезпечення адміністративного позову є захист прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів. Відтак, вжиття судом заходів забезпечення позову покликане своєчасно унеможливити настання негативних та непоправних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Тобто, невідворотність наслідків означатиме, що спірні правовідносини не зможуть існувати в майбутньому у первісному вигляді у випадку незастосування заходів забезпечення позову.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позовних вимог, позивач вказує на очевидну протиправність рішення відповідача, оскільки таке рішення прийняте на підставі формально проведеної перевірки позивача, так як особи, що здійснювали перевірку, знаходились виключно в адміністративній будівлі товариства, що підтверджується відповідним відеозаписом, огляд території не проводили, проби, забори та заміри не відбирали, що також підтверджується відсутністю відповідних записів у акті перевірки внаслідок проведення позапланового заходу.

Також позивач вказує на те, що за результатами перевірки був складений акт, який не вручався посадовим особам товариства, що підтверджується відсутністю будь-якого підпису на такому акті як і запису про відмову посадових осіб від одержання та підпису такого акту.

В обґрунтування необхідності вжиття таких заходів позивачем також зазначено, що всі порушені, які були зазначені у приписі, ним усунено; єдиним видом діяльності, що здійснюється ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 09.06.2006 №3871, є видобування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.

Позивачем також наголошено на тому, що у разі не зупинення дії спірного наказу у Державної служби геології та надр України будуть наявні підстав для прийняття рішення щодо анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 09.06.2006 №3871.

Також зазначаючи про наявність кредиторської заборгованості у ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" перед державним банком ПАТ АБ "Укргазбанк" більше 2000000 євро, позивач стверджує, що зупинення діяльності товариства призведе до його банкрутства, а тому останнє фактично вже не зможе поновити свої права навіть у разі ухвалення судового рішення за позовною заявою в даній адміністративній справі на користь позивача. Крім того, це призведе до не виплати заробітної плати трудовому колективу, а також не сплати податків до державного бюджету.

На підтвердження обставин наявності у ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр" відповідної заборгованості, позивачем надано суду матеріали відкритих виконавчих проваджень за №№ 58064919, 58470584, 57871535, 60218799, а також довідку від 146-1 від 01.11.2021 ТОВ "Плисецький гранітний кар`єр".

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 по справі №640/1305/20 (провадження №К/9901/13058/20) наголосив на тому, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Верховним Судом у постанові від 24.09.2019 під час касаційного перегляду рішення у справі № 640/6311/19 акцентовано увагу на тому, що в силу вимог пункту 2 частини другої статті 150 та частини п`ятої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен встановити саме очевидні ознаки протиправності нормативно-правового акту. Тобто, як випливає з Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, такі ознаки мають на перший погляд свідчити про наявність достатньо вагомих підстав для сумнівів у правомірності такого акту.

У справі Мікалефф проти Мальти Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа Меркіка та інші пороти Мальти).

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з прав людини у своїй судовій практиці визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії та Libert проти Бельгії).

Аналіз обставин справи свідчить про наявність дійсного спору поміж учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої фінансової шкоди позивачу, яка полягає у значних витратах позивача, діяльність товариства буде заблоковано, на банківські рахунки товариства будуть накладні арешти, що завдасть позивачу тяжких та незворотних наслідків, призведе до необхідності докладення значних зусиль та витрат для відновлення діяльності позивача.

У контексті наведеного суд вважає заявлені заходи забезпечення позову співмірними фактичним обставинам спірних правовідносин і, за встановлених судом обставин, дієвими та ефективними заходами забезпечення з урахуванням дотримання балансу процесуальних прав та обов`язків сторін.

На переконання суду, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та забезпечення позову у даній справі не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до статті 6 КАС України, статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та обґрунтування позивача в частині наявності ознак очевидної протиправності рішень суб`єктів владних повноважень, якими спричинено фактично зупинення господарської діяльності, що призведе до неможливості здійснювати позивачем своїх обов`язків по виплаті заробітної плати громадянам України які працюють на підприємстві позивача, подальшого скорочення кількості працівників позивача, що в свою чергу свідчить про порушення Державних гарантій на працю та оплату праці, адже позивач не матиме реальної можливості виконувати свої зобов`язання перед працівниками, у зв`язку з неможливістю здійснювати свою господарську діяльність, зокрема враховуючи наявність заборгованості позивача, що несе додатковий тягар на діяльність позивача, суд вважає співмірним застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а отже і вбачає наявність підстав для його задоволення в межах даної адміністративної справи.

Керуючись статтями 150 - 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" про забезпечення адміністративного позову задовольнити.

2. Зупинити дію наказу Державної служби геології та надр України від 22.10.2021 №767 "Про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 3871 від 09.06.2006 року" до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/13941/21.

3. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

5. Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню згідно з частиною першою статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

6. Ухвалу може бути пред`явлено до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України "Про виконавче провадження". Строк пред`явлення ухвали до виконання - до 03.11.2023.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар`єр" (код: 03577160, адреса: 08622, Київська обл., Васильківський р-н, с. Плесецьке, Гранкар`єр, поштова адреса: 01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 101);

Боржник: Державна служба геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031, адреса: 03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16).

Згідно з частиною першою статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу суду складено у повному обсязі:03.10.2021 року.

Суддя Панченко Н.Д.