Ухвала суду № 100818724, 04.11.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

"04" листопада 2021 р. справа № 300/2804/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі – позивач), в інтересах якого діє адвокат Дзундза Юрій Романович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі – відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 . Проте, на думку позивача, Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року протиправно застосовано серпень 2015 року та грудень 2015 року, як місяці за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць), окрім того, відповідач в період з 01.03.2018 року по 03.08.2018 року протиправно ігнорує вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078. Зазначено, що такі протиправні дії відповідача призвели до того, що позивачу в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати протиправними дії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо врахування серпня 2015 року та грудня 2015 року, як місяців за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базових місяців) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року; визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 року по 03.08.2018 року; зобов`язати Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в сумі 80961,61 грн., із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язати Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 03.08.2018 року в сумі 24327,06 грн., із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 року відкрито провадження у даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с30-31).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.07.2021 року (а.с. 37-40), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Представник відповідача вказав, що ОСОБА_1 вже звертався з аналогічним позовом до Івано-Франківського обласного військового комісаріату, правонаступником якого є Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Водночас, зазначено, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2021 року у справі № 300/1437/20 відповідачем було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із встановленням грудня 2015 року базовим місяцем, а також за період з 01.03.2018 року по 03.08.2018 року із встановленням березня 2018 року базовим місяцем.

Представником позивача 19.07.2021 року через канцелярію суду подано відповідь на відзив (а.с.42-49).

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 09.08.2021 року по 08.10.2021 року перебував у відпустці, у зв`язку з чим, строк розгляду справи продовжено.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

25.06.2020 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 03.08.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця в розмірі 105 583,38 грн. та стягнення і відповідача на користь позивача заборгованості по невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 03.08.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця в розмірі 105 583,38 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 року у справі № 300/1437/20 позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 03.08.2018. Зобов`язано Івано-Франківський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 03.08.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 – січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 03.08.2018 – березень 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2021 року апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного військового комісаріату задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги в цій частині задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 03 серпня 2018 року. Зобов`язано Івано-Франківський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 03 серпня 2018 року. В решті позову в цій частині відмовлено. В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2020 року залишено без змін.

Вказане судове рішення набрало законної сили – 05.01.2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.01.2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2021 року в справі №300/1437/20.

Зі змісту відзиву на позовну заяву судом встановлено, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2021 року у справі № 300/1437/20 відповідачем було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із встановленням грудня 2015 року базовим місяцем, а також за період з 01.03.2018 року по 03.08.2018 року із встановленням березня 2018 року базовим місяцем, що позивачем не заперечується.

Приписами статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2021 року у справі № 300/1437/20 є обов`язковою до виконання.

Згідно із положеннями частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч. 8 ст 382 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України ( ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що фактичною підставою для звернення до суду із даними вимогами, слугувала незгода позивача із діями та бездіяльністю відповідача під час виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2021 року у справі № 300/1437/20.

Тобто, заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення, внаслідок чого, позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду викладеним в постановах від 21.12.2020 у справі № 440/1810/19.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження по справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже був предметом розгляду суду в іншому провадженні, проте, на стадії виконання такого судового рішення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - закрити.

2. Роз`яснити ОСОБА_1 право звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідною заявою щодо виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2021 року у справі № 300/1437/20.

3. Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.