Рішення № 100818652, 04.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2021 року 14 год. 08 хв.Справа № 280/8435/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участі секретаря судового засідання Лузан К.Ю. та учасників

від позивача: адвокат Каганович О.І.,

від відповідача: Робота А.Є.,

від третьої особи: Катрич К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні окрему категорію термінових адміністративних справ за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Запорізька митниця

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

13.09.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Запорізька митниця ДФС Запорізька митниця ДФС (далі третя особа), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо відкриття виконавчого провадження з виконання постанов про порушення митних правил №0134/11200/14 від 01.07.2014, №0145/11200/14 від 22.07.2014, №0147/11200/14 від 22.07.2014, №0149/11200/14 від 29.07.2014, №0151/11200/14 від 29.07.2014, №0208/11200/14 від 23.09.2014, №0207/11200/14 від 23.09.2014, №0206/11200/14 від 23.09.2014, №0202/11200/14 від 23.09.2014, №0209/11200/14 від 23.09.2014, №0144/11200/14 від 22.07.2014, №0146/11200/14 від 22.07.2014, №0148/11200/14 від 29.07.2014, №0150/11200/14 від 29.07.2014.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно порушено приписи чинного законодавства та прийнято виконавчі документи до провадження та відкрито виконавче провадження за виконавчими документами (постановами Митного органу) строк пред`явлення до виконання яких вже сплинув. Крім того, позивач зазначив, що незважаючи на скасування деяких виконавчих документів за рішеннями судів, відповідачем було прийнято їх до провадження та відкрито виконавче провадження щодо їх виконання. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.09.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16.09.2021 забезпечено позов та зупинено виконавчі провадження ВП №65232427, ВП №65231924, ВП №65239525, ВП №65239256, ВП №65239762, ВП №65231237, ВП №65231777, ВП №65165745, ВП №65231614, ВП №65231396, №65239383, ВП №65240826, ВП №65240422, ВП №65239619 до набрання законної сили рішенням суду по справі №280/8435/21.

У встановлений ухвалою суду строк, позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою суду від 20.09.2021 поновлено строк звернення до суду ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Запорізька митниця ДФС, про визнання дій протиправними; відкрите спрощене позовне провадження у справі, з урахуванням особливостей, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи призначено на 29.09.2021.

Ухвалою суду від 23.09.2021 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано від Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) завірені належним чином матеріали виконавчих проваджень щодо виконання постанов про порушення митних правил №0134/11200/14 від 01.07.2014, №0145/11200/14 від 22.07.2014, №0147/11200/14 від 22.07.2014, №0149/11200/14 від 29.07.2014, №0151/11200/14 від 29.07.2014, №0208/11200/14 від 23.09.2014, №0207/11200/14 від 23.09.2014, №0206/11200/14 від 23.09.2014, №0202/11200/14 від 23.09.2014, №0209/11200/14 від 23.09.2014, №0144/11200/14 від 22.07.2014, №0146/11200/14 від 22.07.2014, №0148/11200/14 від 29.07.2014, №0150/11200/14 від 29.07.2014.

Ухвалою суду від 29.09.2021 провадження у справі зупинено до 28.10.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Сацького Р.В. з 06.10.2021 по 19.10.2021 у відпустці згідно Наказу №314 від 06.10.2011, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2021 №64 та у зв`язку з перебуванням судді Сацького Р.В. з 17.10.2021 по 29.10.2021 на лікарняному, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2021 №02-35/21/67 та листками непрацездатності №955736-2001593100-1, №955736-2001598520-1, №955736-2001812822-1, питання щодо подальшого вирішення справи вирішується суддею у перший робочий день, а саме 01.11.2021.

Розгляд справи відкладено на 04.11.2021.

У відкритому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення судом позовних вимог заперечила, просила суд відмовити у задоволені позовних вимог. Пояснила суду, що строк звернення постанов про порушення митних правил до державної виконавчої служби не порушено. З моменту прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу без виконання до повторного звернення до виконавчої служби не пройшло три місяці.

Третя особа, у судовому засіданні проти задоволення судом позовних вимог заперечила, пояснила суду що Запорізькою митницею строк звернення постанов про порушення митних правил до державної виконавчої служби не порушено. Просила суд у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Згідно частини четверної ст. 159 КАС України - неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Оскільки відповідач відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення учасників справи, розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши докази, які є в матеріалах адміністративної справи, суд встановив наступне.

На виконанні в Комунарському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) перебуває ряд виконавчих проваджень щодо стягнення коштів за рішеннями Запорізької митниці, зокрема: ВП №65232427, ВП №65231924, ВП №65239525, ВП №65239256, ВП №65239762, ВП №65231237, ВП №65231777, ВП №65165745, ВП №65231614, ВП №65231396, №65239383, ВП №65240826, ВП №65240422, ВП №65239619.

Боржником у вказаних виконавчих провадженнях визначено ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Матеріали справи свідчать, що зазначені виконавчі провадження відкриті щодо виконання рішень Запорізької митниці, зокрема:

01.07.2014 заступником начальника Запорізької митниці Міндоходів Стеценком В. М. винесено постанову в справі про порушення митних правил №0134/11200/14 від 01.07.2014, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 333/8133/15-а від 08.04.2016 рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 09.02.2016 у справі №333/8133/15-а (2-а/333/15/16) скасовано, адміністративний позов залишено без розгляду.

22.07.2014 заступником начальника Запорізької митниці Міндоходів Стеценком В.М. винесено постанову в справі про порушення митних правил №0145/11200/14, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500,00 грн. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 333/8131/15-а від 14.06.2016 рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2016 у справі № 333/8131/15-а (2-а/333/14/16) скасовано, адміністративний позов залишено без розгляду.

22.07.2014 заступником начальника Запорізької митниці Міндоходів Стеценком В.М. прийнято постанову в справі про порушення митних правил №0147/11200/14, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500,00 грн. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 333/8129/15-а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/8129/15-а (2-а/333/13/16) скасовано, адміністративний позов залишено без розгляду.

У листопаді 2015 року позивач звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Запорізької митниці ДФС, заступника начальника Запорізької митниці Стеценка В.М. про скасування постанови, в якому просив: скасувати постанову про порушення митних правил від 29.07.2014 № 0149/11200/14; закрити справу про порушення митних правил відносно нього. Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі №333/8126/15-а від 09.02.2016 позовні вимоги було задоволено частково. Скасовано постанову заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів Стеценко В.М. від 29.07.2014 № 0149/11200/14 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 470 МК України. У задоволенні решті позовних вимог - відмовлено. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС було залишено без задоволення, а постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2016 - без змін. Постановою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 скасовано вищевказані постанови та у задоволенні позовних вимог – відмовлено.

29.07.2014 Заступником начальника Запорізької митниці Міндоходів Стеценко В.М. винесено постанову № 0151/11200/14 у справі про порушення митних правил, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі від 25.04.2016 апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС задоволено, Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 9 лютого 2016 року у справі № 333/8118/15-а (2-а/333/11/16) скасовано, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС та заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів Стеценка В.М. про визнання протиправними та скасування постанови № 0151/11200/14 від 29.07.2014 по справі про порушення митних правил відмовлено.

09.02.2016 Комунарським районним судом м. Запоріжжя частково задоволено позов ОСОБА_1 , визнано незаконною та скасовано постанову виконуючого обов`язки начальника Запорізької митниці Мужева О.О. від 23.09.2014 №0208/11200/14 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, в решті позовних вимог відмовлено. 25.03.2016 Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2016 залишено без змін. 12.03.2019 Верховним Судом касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС задоволено частково, постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд. Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2019 у справі №333/8140/15-а у задоволенні позову – відмовлено в повному обсязі.

Постановою в справі про порушення митних правил №0207/11200/14 від 23.09.2014 ОСОБА_1 визнано винним в правопорушенні, передбаченому ст. 485 МК України, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення передбачене ст. 485 МК України у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 181350 грн. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі №333/8139/15-а від 26.01.2017 Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС задоволено, постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2015 року у справі №333/8139/15-а (2-а/333/192/2015) скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою в справі про порушення митних правил №0206/11200/14 від 23.09.2014 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченому ст. 485 МК України, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення передбачене ст. 485 МК України у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 123 731,92 грн. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі №333/8138/15-а від 13.04.2016 апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС - задоволено частково, постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2016 року у справі №333/8138/15-а (2а/333/17/16) в частині задоволених позовних вимог про скасування постанови в.о.начальника Запорізької митниці ДФС Мужева Олексія Олександровича від 23.09.2014 №0206/11200/14 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України - скасовано.

Постановою в справі про порушення митних правил №0202/11200/14 від 23.09.2014 ОСОБА_1 визнано винним в правопорушенні, передбаченому ст. 485 МК України, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення передбачене ст. 485 МК України у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 104046,09 грн.

Постановою в справі про порушення митних правил №0209/11200/14 від 23.09.2014 ОСОБА_1 визнано винним в правопорушенні, передбаченому ст. 485 МК України, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення передбачене ст. 485 МК України у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 106246,50 грн.

Постановою у справі про порушення митних правил №0148/11200/14 від 29.07.2014 складеною першим заступником начальника Запорізької митниці Міндоходів ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 гривень. Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя, від 29.12.2015 у справі №333/8128/15-а визнано незаконною та скасовано постанову першого заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів від 29.07.2014 №0148/11200/14 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України. Дана постанова набрала законної сили 31.01.2017.

Постановою у справі про порушення митних правил №0150/11200/14 від 29.07.2014 складеною першим заступником начальника Запорізької митниці Міндоходів Ракоєд О.В. визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 гривень. Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя, від 29.12.2015 у справі №333/8120/15-а визнано незаконною та скасовано постанову першого заступника начальника Запорізької митниці Міндоходів від 29.07.2014 №0150/11200/14 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України. Дана постанова набрала законної сили 07.02.2017.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, правова позиція позивача ґрунтується на тому, що у відповідача були відсутні правові підстави для вчинення оскаржуваних дій щодо винесення спірних у даній справі постанов, оскільки по-перше, відповідачем прийнято виконавчі документи до провадження та відкрито виконавче провадження за виконавчими документами (постановами Митного органу) строк пред`явлення до виконання яких вже сплинув, по-друге, незважаючи на скасування деяких виконавчих документів за рішеннями судів, відповідачем було прийнято їх до провадження та відкрито виконавче провадження щодо їх виконання.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ст. 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Права та обов`язки виконавців, передбачені статтею 18 Закону №1404-VIII. Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з п. 7 ст. 3 Закону примусовому виконанню підлягають постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Тобто, Постанови в справі про порушення митних правил Державної митної служби України є виконавчими документами.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, виконавчі документи, зокрема, постанови Запорізької митниці №0150/11200/14 від 29.07.2014, №0148/11200/14 від 29.07.2014 скасовано Постановою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 29.12.2015 у справі №333/8120/15-а, яка набрала законної сили 07.02.2017 та Постановою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 29.12.2015 у справі №333/8128/15-а, яка набрала законної сили 31.01.2017, відповідно.

Однак, не зважаючи на скасування зазначених виконавчих документів, відповідачем в порушення норм Закону їх було прийнято до провадження та відкрито виконавче провадження щодо їх виконання.

Частиною першою статті 535 Митного кодексу України встановлено, що постанова органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження, зазначеного у статті 529 цього Кодексу.

При цьому, статтею 536 Митного кодексу України встановлено, що не підлягає виконанню постанова органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Відповідно до статті 533 Митного кодексу України подання скарги (адміністративного позову) зупиняє виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги (адміністративного позову).

Разом з тим, положеннями частини першої статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Відповідно до статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Вищезазначене дає підстави для висновку про те, що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення поширюють свою дію на правовідносини, що стосуються провадження у справах про порушення митних правил, але тільки в тій частині, яка не врегульована нормами Митного кодексу України.

Таким чином, оскільки нормами статті 533 Митного кодексу України передбачено лише зупинення виконання постанови у справі про порушення митних правил у разі її оскарження в судовому порядку, проте не врегульовано питання строків давності для звернення цієї постанови до виконання, якщо така постанова є предметом судового оскарження, в даному випадку мають застосовуватись норми статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка встановлює загальне правило щодо строків давності.

Таким чином, оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил зупиняє перебіг строку давності пред`явлення її до виконання до набрання законної сили рішенням органу, який розглядає цю скаргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 740/3556/16-а.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, строк пред`явлення Постанови Запорізької митниці №0134/11200/14 від 01.07.2014 з урахуванням оскарження (рішення ДААС по справі №333/8133/15-а від 08.04.2016) до 08.07.2016.

Строк пред`явлення Постанови Запорізької митниці №0145/11200/14 від 22.07.2014 з урахуванням оскарження (рішення ДААС по справі №333/8131/15-а від 14.06.2016) до 14.09.2016.

Строк пред`явлення Постанови Запорізької митниці №0147/11200/14 від 22.07.2014 з урахуванням оскарження (рішення ДААС по справі №333/8129/15-а від 09.02.2016) до 09.05.2016.

Строк пред`явлення Постанови Запорізької митниці №0149/11200/14 від 29.07.2014 з урахуванням оскарження (рішення ВАСУ по справі №333/8126/15-а від 04.10.2016) до 04.01.2017.

Строк пред`явлення Постанови Запорізької митниці №0151/11200/14 від 29.07.2014 з урахуванням оскарження (рішення ДААС по справі №333/8118/15-а від 25.04.2016) до 25.07.2016.

Строк пред`явлення Постанови Запорізької митниці №0208/11200/14 від 23.09.2014 з урахуванням оскарження (рішення ДААС по справі №333/8140/15-а від 25.03.2016) до 25.07.2016.

Строк пред`явлення Постанови Запорізької митниці №0207/11200/14 від 23.09.2014 з урахуванням оскарження (рішення ДААС по справі №333/8139/15-а від 26.01.2017) до 26.04.2017.

Строк пред`явлення Постанови Запорізької митниці №0206/11200/14 від 23.09.2014 з урахуванням оскарження (рішення ДААС по справі №333/8138/15-а від 13.04.2016) до 13.07.2016.

Строк пред`явлення Постанови Запорізької митниці №0202/11200/14 від 23.09.2014 до 23.12.2016.

Строк пред`явлення Постанови Запорізької митниці №0209/11200/14 від 23.09.2014 до 23.12.2016.

Строк пред`явлення Постанови Запорізької митниці №0144/11200/14 від 22.07.2014 до 22.10.2016.

Строк пред`явлення Постанови Запорізької митниці №0146/11200/14 від 22.07.2014 до 22.10.2016.

Водночас, слід зазначити, що згідно із вимогами пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

За приписами п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону №1404-VIII строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Вказані обставини свідчать про порушення відповідачем приписів законодавства України, чинного на момент вчинення оскаржуваних дій та, відповідно прийняття виконавчих документів до провадження та відкриття виконавчих проваджень за виконавчими документами (постановами Митного органу), строк пред`явлення до виконання яких вже сплинув.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку, а саме: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Зокрема, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - поза будь-яким розумним сумнівом, у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - баланс вірогідностей.

Тому, перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскаржених дій та, відповідно, прийнятих рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов`язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

За приписами ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову

Відповідач не надав суду відзив на позовні вимоги, що розцінюється судом як визнання відповідачем позовних вимог.

У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог (ч. 4 ст. 189 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача немає.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245 та 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) (код ЄДРПОУ 35037364, 69104, м.Запоріжжя, вул.Європейська, б.16), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Запорізька митниця (код ЄДРПОУ ВП 44005647, 69041, м.Запоріжжя, вул. С. Синенка, буд.12) про визнання дій протиправними - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) щодо відкриття виконавчого провадження з виконання постанов про порушення митних правил №0134/11200/14 від 01.07.2014, №0145/11200/14 від 22.07.2014, №0147/11200/14 від 22.07.2014, №0149/11200/14 від 29.07.2014, №0151/11200/14 від 29.07.2014, №0208/11200/14 від 23.09.2014, №0207/11200/14 від 23.09.2014, №0206/11200/14 від 23.09.2014, №0202/11200/14 від 23.09.2014, №0209/11200/14 від 23.09.2014, №0144/11200/14 від 22.07.2014, №0146/11200/14 від 22.07.2014, №0148/11200/14 від 29.07.2014, №0150/11200/14 від 29.07.2014.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог статтей 270, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано суддею 04 листопада 2021 року.

Суддя Р.В. Сацький