Рішення № 100818556, 27.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 жовтня 2021 року Справа № 280/1721/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., за участю секретаря судового засідання Келюх К.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29-а, код ЄДРПОУ 34155997)

до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.03.2021 №UA110230/2021/000055/2.

Позовна заява обґрунтована тим, що для підтвердження заявленої митної вартості позивачем надані документи, які визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України і підтверджують митну вартість. Однак митним органом було виявлено розбіжності, які, на думку позивача, не стосуються числового значення оцінюваного товару. Тобто не виявлено жодної з підстав, яка відповідно до статті 53 Митного кодексу України дозволяє вимагати додаткові документи та відмовляти у визначенні митної вартості за ціною договору. Також митним органом не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості основного методу, а також необґрунтовано застосування до визначення митної вартості другорядного методу. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутні посилання на конкретні документи, що мають розбіжності або не містять всіх відомостей, підтверджуючих саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вважає оскаржуване рішення протиправним та просить його скасувати.

Ухвалою суду від 09.03.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

17.03.2021 від позивача через канцелярію суду надано заяву на виконання вимог документи.

Враховуючи те, що суддя Лазаренко М.С. в період з 22.03.2021 по 04.04.2021 включно перебував у відпустці, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2021, тому питання щодо відкриття провадження у справі вирішено в перший робочий день, тобто 05.04.2021.

Так, ухвалою суду від 05.04.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 12.05.2021.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 30.04.2021 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№25093), в якому зазначено, що відповідно до положень частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України. З посиланням на судову практику просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 12.05.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів, відкладено підготовче судове засідання на 30.06.2021.

Ухвалою суду від 30.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.08.2021.

26.08.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 11.10.2021.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01.03.2021 декларантом ТОВ «Технохімреагент» до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку згідно зі ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ) електронну митну декларацію (далі - ЕМД) з довідковим номером 2250, режим ІМ 40 ДЕ, якій було присвоєно №UA110230/2021/003904, на товар (що зазначений в гр. 31 ЕМД): №1 «101026 DABEERSEN Fe 3 - 10000 кг. Хімічне найменування: lrisodium2 - (carboxylatomethyl (2-hydroxyethyl)amino) ethyliminodi (acetate), aqueous solution 40% / трінатрійЗ- (карбоксилатометіл (2-гідроксіетіл) аміно)етіліміноді(ацетат), водний розчин 40%. Хімічна формула: C10H15N2Na3O7. Cas№139-89-9. Партії №1026G0201; 1026G0129. Показники згідно з сертифікатами аналізу: зовнішній вигляд: рідина блідо-жовтого кольору; вміст основної речовини %: 39.5; 40,1; pH (1% розчин): 11.4; 11,6; щільність (20град.С) (г/см3): 1,261; 1,262; ізолююча здатність для кальцію (мг СаСОЗ/г): 114,8; 116,6; Використовується у текстильній промисловості як комплексоутворювач для скріплення іонів заліза, у металургійній промисловості як реагент для видалення іржі. Призначений для власного виробництва реагентів власної рецептури в якості складової компонента для чистячих засобів промислового призначення. Виробник S.A. DABEER, Країна виробництва ES. Торгівельна марка: нема даних».

До митного оформлення вказаного товару до митниці разом з ЕМД було надано наступні копії сканованих документів:

- пакувальний лист від 15.02.2021 б/н;

- рахунок-проформа від 26.01.2021 №PRX21-5;

- інвойс від 15.02.2021 №DX219008;

- автомобільна транспортна накладна CMR від 15.02.2021 №782272;

- сертифікат з перевезення(походження) товару форми EUR.1 ВІД 18.02.2021 №А 1126832 Т;

- сертифікати аналізу від 09.02.2021 №055380 та №055381;

- банківський платіжний документ від 05.02.2021 №TF0868C1B0210205;

- рахунок на транспортні послуги від 01.03.2021 №025;

- додаток від 19.01.2021 №5;

- контракт від 15.02.2018 №18335/ІМ;

- договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автотранспортом від 13.05.2019 №102-02;

- договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.01.2017 №215-01;

- паспорт безпеки MSDS DABEERSEN Fe 3 від 01.06.2015;

- листи від 27.03.2018 б/н, від 25.02.2021 №025, від 24.02.2021 б/н, від 24.02.2021 б/н;

- копія митної декларації країни відправлення від 18.02.2021 №21ES00174110253708.

При проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне:

1. Відповідно пункту 3 контракту від 15.02.2018 №18335/ІМ в вартість товару включені витрати на тару, пакування та маркування та відповідно до додатку від 19.01.2021 №5 вартість включає вартість навантажувальних робіт але відсутні документи в яких виділено вартість тари, пакування, маркування, що унеможливлює перевірку складових митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартість тари, пакування, маркування, що не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат, з урахуваннях яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару).

2. Поставка оцінюваної партії товару заявлена на умовах EXW - Santa Perpetua de Mo. Згідно з частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, документами, що підтверджують митну вартість є транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До митного контролю декларантом надано договір перевезення вантажу від 13.05.2019 №102-02. Відповідно до пункту 4.1 перевезення здійснюються на підставі письмових Заявок на транспортування. Вказаний документ (заявка), що містить відомості про погодження сторонами умов виконання конкретного перевезення до митного контролю, не надано.

Митним органом надіслано Позивачу електронну повідомлення про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України.

Декларантом 01.03.2021 засобами електронного зв`язку було надіслано до митниці повідомлення та додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: - заявка від 15.02.2021 №025 та довідка про транспортні витрата від 18.02.2021 №020.

В повідомленні декларантом було зазначено: «Від надання додаткових документів у строк визначений статті 53 Митного кодексу України відмовляюсь. Відмовляюсь від консультації по методу, крім першого. Вимагаю завершення митного оформлення декларації №UA110230/2021/003904 від 01.03.2020». Проставлено ПІБ декларанта, підпис, дату.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 02.03.2021 №UA110230/2021/000055/2 із застосуванням другорядних методів №2а (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) у відповідності з вимогами статті 59 Митного кодексу України, №2а (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) у відповідності з вимогами статті 59 Митного кодексу України.

У митному оформленні ЕМД від 01.03.2021 №UA110230/2021/003904 було відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.03.2021 №UA110230/2021/00143, відповідно до норм чинного законодавства, з урахуванням положень частини шостої статті 54, статті 256 Митного кодексу України та Порядку №631.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням митниці, звернувся до суду з позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 Митного кодексу України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша та друга статті 51 Митного кодексу України).

Так, частинами першою - третьою статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина перша статті 64 «Резервний метод» Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин першої - другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини п`ята - шоста статті 53 Митного кодексу України).

Згідно із частинами першою - третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (постанова Верховного суду від 05.12.2019 у справі №826/3120/16, від 14.11.2019 у справі №814/264/16 тощо).

Надаючи оцінку доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав на те, що «Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей…».

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 у справі №809/322/17 зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Слід зазначити, що процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 Митного кодексу України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Вказана правова позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2020 по справі №300/426/19.

Як слідує з матеріалів адміністративної справи, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, митницею виявлено наступне:

1. Відповідно пункту 3 контракту від 15.02.2018 №18335/ІМ в вартість товару включені витрати на тару, пакування та маркування та відповідно до додатку від 19.01.2021 №5 вартість включає вартість навантажувальних робіт але відсутні документи в яких виділено вартість тари, пакування, маркування, що унеможливлює перевірку складових митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартість тари, пакування, маркування, що не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат, з урахуваннях яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару).

2. Поставка оцінюваної партії товару заявлена на умовах EXW - Santa Perpetua de Mo. Згідно з частиною десятою статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, документами, що підтверджують митну вартість є транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До митного контролю декларантом надано договір перевезення вантажу від 13.05.2019 №102-02. Відповідно до пункту 4.1 перевезення здійснюються на підставі письмових Заявок на транспортування. Вказаний документ (заявка), що містить відомості про погодження сторонами умов виконання конкретного перевезення до митного контролю, не надано.

Щодо виявленої розбіжності в пункті 3 контракту від 15.02.2018 №18335/ІМ, а саме в вартість товару включені витрати на тару, пакування та маркування, але відсутні документи в яких виділено вартість тари, пакування, маркування, що унеможливлює перевірку складових митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартість тари, пакування, маркування, що не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару).

З цього приводу суд зазначає, що відповідачу позивачем надавалися калькуляції на товар, які містять у складі витрати на тару, пакування та маркування. Відповідно до пункту 3 контракту від 15.02.2018 №18335/ІМ витрати на тару, пакування та маркування вже включені в вартість товару. Суд погоджується з позивачем, що зазначені витрати не потрібно окремо виділяти так як вони вже закладені у вартість товару, про що чітко зазначено в контракті. Крім того, діючим законодавством не передбачено, що позивач повинен подавати до митного органу додаткові документи на вартість тари, пакування, маркування.

Позивачем, для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару, були подані документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

За частиною шостою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Закон не містить конкретизації і не уповноважує митницю перебирати, які конкретні документи підтверджують транспортні витрати, а які не підтверджують.

Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, або тільки документи, зазначені вНаказі Мінфіну №599 від 24.05.2012), а тому позивач на власний розсуд подав транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Так, Верховним судом у постанові від 21.11.2019 по справі №804/9754/15 зроблено висновок, що довідка про транспортні витрати є належним документом, який підтверджує вартість перевезення відповідно до вимог Митного кодексу України. Окрім того, зазначено, що Митний кодекс України не визначає вид доказів. якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому подані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Доводи митниці про ненадання заявки безпідставні. Заявка не є транспортним (перевізним) документом та не містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Її подання не визначено ст. 53 Митного кодексу України.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс). Закон не уповноважує митницю змінювати визначений законом перелік. Отже, у позивача не було обов`язку подавати на підтвердження митної вартості проформи-інвойсу.

Відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті. У даному випадку, митниця зазначила про неподання документів, які не потрібно подавати. Копія митної декларації країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів і не зазначена у статті 53 Митного кодексу України, при цьому додаткові документи митниця може вимагати тільки у разі наявності розбіжностей серед документів, зазначених у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів у декларанта.

Слід зазначити, що з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим митниця може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі можливі документи, передбачені у статті 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зауважує, що витребовуючи весь перелік додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, передбачений частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, митний орган не обгрунтував яким чином кожен з витребуваних документів може усунути розбіжність або підтвердити заявлену митну вартість товару

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час, частиною шостою зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин першої та другої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів прокоригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина дванадцята статті 264 Митного кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також згідно з частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено митницею в оскаржуваному рішенні, методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не можуть бути прийняті у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог статей 59,60 Митного кодексу України. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не може бути прийняті у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог статей 62,63 Митного кодексу України. Митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням резервного методу згідно наявної у митного органу інформації з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами та положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Верховним Судом у Постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зазначено наступне: «...Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митного кодексу України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.»

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у Постанові від 27.07.2018 по справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Однак, оскаржуване рішення такої інформації не містить.

Пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На думку суду, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами першою та другою статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Відтак, рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 02.03.2021 №UA110230/2021/000055/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем,суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 2270,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29-а, код ЄДРПОУ 34155997) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 02.03.2021 №UA110230/2021/000055/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби сплачену суму судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 27.10.2021.

Суддя М.С. Лазаренко