Рішення № 100818221, 04.11.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м. Житомир справа № 240/20980/21

категорія 110010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Мобілтранс." до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Мобілтранс" із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 19.08.2021 № 1200-про проведення фактичної перевірки Приватного підприємства "Мобілтранс."

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам Податкового кодексу України, відсутні законні підстави для проведення фактичної перевірки підприємства.

Ухвалою судді від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач вказує, що в оскаржуваному наказі ГУ ДПС у Житомирській області №1200-п від 19.08.2021 міститься посилання на підстави проведення перевірки, а саме: ст.20.1, ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, окрім того, зазначено, що фактична перевірка проводитиметься щодо питань дотримання норм законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів пального. Зазначене рішення було оформлено відповідним розпорядчим документом у вигляді наказу (з додатками), що відповідає вимогам ст. 81 ПКУ. Управління податкового аудиту повідомило начальника ГУ ДПС у Житомирській області у доповідній записці №796/06-30-09-02 від 17.08.2021 про необхідність проведення фактичної перевірки в зв`язку з виявленими правопорушеннями у діяльності ПП «Мобілтранс». Тому, підставою винесення наказу є інформація від управління податкового аудиту та визнане Верховним Судом право на проведення фактичних перевірок контролюючим органом на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які покладені на органи ДПС.

Вважає, що оскаржуваний наказ ГУ ДПС у Житомирській області містить усі реквізити відповідно до встановленої форми, а також розкриває підстави та предмет проведення перевірки, які зі змісту такого наказу можливо чітко ідентифікувати.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.08.2021 року Головним управлінням ДПС у Житомирській області винесено наказ №1200-п "Про проведення фактичних перевірок" на підставі ст.20.1, ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, наказано провести протягом серпня 2021 року фактичні перевірки з питань дотримання норм законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів пального.

Згідно додатку 6 вказаного наказу - 27 серпня 2021 року за місцем фактичного провадження діяльності підприємства ПП “МОБІЛТРАНС.”, а саме: м. Житомир, вул. Жуйка, 43.

Незгода позивача із наказом про проведення фактичної перевірки зумовила звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про безпідставність дій контролюючого органу щодо прийняття спірного наказу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п.75.1.3 п.75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичної перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених п.п.80.2.1 - 80.2.7 п.80.2 статті 80 ПК України.

Як встановлено з матеріалів справи, оскаржуваний наказ прийнято на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

Відповідно до пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, вказаний підпункт дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які відповідно до приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

Так, на підтвердження наявності підстав для проведення фактичної перевірки позивача відповідачем надано до суду доповідну записку №796/06-30-09-02 від 17.08.2021 управління податкового аудиту до начальника ГУ ДПС у Житомирській області про необхідність проведення фактичної перевірки в зв`язку з виявленими правопорушеннями у діяльності ПП «Мобілтранс».

Отже, на виконання вимог доповідної записки від 17.08.2021 відповідачем і винесено наказ від 19.08.2021 № 1200-п на проведення фактичної перевірки позивача відповідно до вимог статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

При цьому, спірний наказ містить дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта; адреса об`єкта; мету перевірки, а також підстави для її проведення, визначені ПК України, зокрема: пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України; дату початку перевірки; тривалість перевірки, що відповідає вимогам п.81.1 ст.81 ПК України.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи письмові докази підтверджують наявність підстав для проведення фактичної перевірки позивача, визначених чинним ПК України.

Згідно з абзацом 3 п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання, в тому числу копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки, здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу (п.80.5 ст.80 ПК України).

Аналіз наведених приписів законодавства у контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, на відміну від інших питань, перелік яких наведено вище.

У даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган обов`язку здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

З даного питання слід зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа №804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

При цьому, у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) Верховний Суд сформував новий правовий висновок, наступного змісту: «оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, такими підставами позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Відтак, аналіз обов`язкового до врахування висновку Верховного Суду дає підстави вважати, що позивач вправі посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, однак таке право платник податків може реалізувати при оскарженні в подальшому наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, а не при оскарженні наказу про проведення перевірки.

Водночас, у суду відсутні докази на підтвердження того, що оскаржуваний наказ реалізовано, зокрема докази допуску (недопуску) працівників котролюючого органу до перевірки, складення акту за наслідками перевірки, винесення податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені обставини, суд приходить до висновку, що спірний наказ є таким, що прийнятий у межах повноважень, у спосіб та у порядку, що визначенні чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Положеннями частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Мобілтранс." (вул. Лісна, 3,Тетерівка,Житомирський район, Житомирська область,12420, код ЄДПРОУ 40808771) до Головного управління ДПС у Житомирській області вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ: 44096721) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 04.11.2021 року.

Суддя О.Г. Попова