Рішення № 100818086, 21.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2021 р. Справа№200/5916/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бєломєстнова О.Ю.

при секретарі: Щербак Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дії та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

18.05.2021 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ: 39816845, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, буд.11-1), у якій просить:

- визнати протиправними дії Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності та стягнення відповідно до постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177929 від 27.04.2021 року адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.;

- скасувати постанову начальника Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177929 від 27.04.2021 року, якою ОСОБА_1 було притягнено до відповідальності та стягнено адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на момент виявлення порушення (перевезення вантажів транспортним засобом, який обладнаний аналоговим тахографом без оформлення документів) та протягом тривалого часу позивач не здійснював ніякої господарської діяльності з використання транспортного засобу - вантажного автомобіля DAF, номерний знак НОМЕР_2 . Зазначає, що з січня 2021 року зазначений автомобіль на підставі укладеного Договору оренди транспортного засобу від 10.01.2021 року перебуває у користуванні ОСОБА_2 . Останній безпосередньо на власний розсуд користується вказаним вантажним транспортним засобом та напівпричепом до нього. Згідно ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується саме до автомобільних перевізників, яким позивач не є.

Крім того позивач зазначає, що він не мав можливості з`явитися на засідання комісії щодо розгляду акту, оскільки був повідомлений про вказане засідання вже після його проведення. Тому постанова про притягнення позивача до відповідальності була винесена без участі останнього. Вважає, що він був позбавлений права на участь у розгляді справи, а тому не мав можливості надати пояснення та докази.

Наведене стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року замінено первісного відповідача – Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті на належного відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14). Крім того, зобов`язано відповідача надати суду додаткові докази по справі.

19.07.2021 року відповідач засобами електронного зв`язку надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що у водія транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_3 під час перевірки був відсутній щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія (тахокарта) за 01.04.2021 року, який повинен знаходитись у нього і надаватись для перевірки посадовим особам відповідача. Водій зі змістом акту № 268197 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.04.2021 року був ознайомлений, але від пояснень та підпису відмовився.

Стосовно посилань позивача про позбавлення його права бути присутнім під час розгляду справи та надати заперечення зазначає наступне. Відповідно до інформації з сайту Укрпошти щодо рекомендованого повідомлення за № 8433348293519 відповідач в повній мірі виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи. Позивач мав можливість отримати дане повідомлення починаючи з 20.04.2021 року, однак не скористався своїм правом.

Зазначає, що першочерговим питанням для вирішення даної справи по суті є встановлення автомобільного перевізника як об`єкта перевірки. Так, водій під час перевірки не надав інспектуючим особам договір оренди та не зробив жодного зауваження з того приводу, що в усіх складених співробітниками документах позивач зазначений як автоперевізник.

Наданий позивачем договір оренди транспортного засобу від 10.01.2021 року вважає неналежним доказом використання транспортного засобу саме орендарем. У сторін договору оренди була можливість достроково розірвати його, у зв`язку з чим транспортний засіб мав бути повернути власнику. Вважає відсутніми докази виконання даного договору - платіжні документи, що підтверджують факт внесення орендної плати.

Крім того, згідно п.7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобовязаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди або тимчасове реєстраційний номер).

У зв`язку з наведеним просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

З 30.07.2021 року по 28.08.2021 року включно суддя Бєломєстнов О.Ю. перебував у відпустці. 31.08.2021 року ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Продовжено на 30 днів строк проведення підготовчого провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання.

Дослідивши подані сторонами документи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 13.02.2018 року.

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У спірних правовідносинах виступає суб`єктом владних повноважень, який виконує функції, передбачені Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Судом встановлено, що на підставі графіку проведення рейдових перевірок на період з 29.03.2021 року по 04.04.2021 року (а.с. 71) Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки видане направлення № 011761 від 29.03.2021 року для проведення рейдової перевірки транспортних засобів на 674 КМ + 499 М а/д М-03 “Київ-Харків-Довжанський” (а.с.72).

За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Як встановлено судом, відповідачем складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 268197 від 01.04.2021 року (а.с.73). Під час перевірки виявлено порушення у наданні послуг з перевезення вантажів транспортним засобом, який обладнаний аналоговим тахографом, без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме заповненої тахокарти за 01.04.2021 року. Складання такого документу передбачено п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Листом-повідомленням Державної служби України з безпеки на транспорті №27802/27.2/24-21 від 16.04.2021 року (а.с.75) позивача було запрошено на 27.04.2021 для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Направлення цього листа засобами поштового зв`язку підтверджується копією поштового конверту з відміткою (а.с. 24, 76, 77). Згідно з відомостями відстеження вказаного поштового відправлення (а.с. 44, 78) повідомлення було прийнято 19.04.2021 року, знаходилося у точці видачі/доставки 20.04.2021 року, та не було вручено під час доставки 21.04.2021 року. Фактично позивач отримав відправлення 08.05.2021 року.

На розгляд справи щодо акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 268197 від 01.04.2021 року позивач чи його уповноважена особа не прибули.

За результатами розгляду справи щодо вказаного акту відповідачем на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» винесено постанову № 177929 від 27.04.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1 700 грн.

При наданні оцінки доводам позивача щодо порушення його права на участь у розгляді відповідачем спірної постанови внаслідок несвоєчасного повідомлення про дату такого розгляду суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як вже було зазначено, відповідач завчасно 19.04.2021 надіслав на адресу позивача запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Порядок №1567 не визначає одержання такого запрошення позивачем обов`язковою умовою розгляду вказаної справи. Позивач не повідомив причин, з яких він не отримав запрошення під час доставки 21.04.2021 та пізніш.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок №1567 не встановлює обов`язок відповідача вчиняти будь-які інші дії у разі неодержання суб`єктом господарювання направленого йому завчасно запрошення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач вчинив належні дії для повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 року по справі №820/4624/17.

При визначенні автомобільного перевізника, який має нести відповідальність за встановлені відповідачем порушення, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З цього слідує, що за наявності вказаного складу правопорушення відповідальність покладається саме на автомобільних перевізників.

Згідно з визначенням, яке міститься у статті 33 того самого Закону, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Зважаючи на таке визначення, для притягнення до вказаної вище відповідальності слід встановити особу, яка надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу, та підстави використання нею транспортного засобу.

Положеннями статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Положення статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає обов`язкові реквізити, у тому числі автомобільного перевізника (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення.

Таким чином особа, яка є автомобільним перевізником, має бути зазначена у товарно-транспортній накладній, що оформляється на підтвердження укладання договору перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Приписами 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” також визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З цього слідує, що особи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, мають встановлювати автомобільного перевізника перш за все на підставі пред`явленої товарно-транспортної накладної, яка у свою чергу повинна містити відомості про такого автомобільного перевізника.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної №5945158 від 01.04.2021, що була пред`явлена під час перевірки водієм ОСОБА_2 , в порушення порядку її заповнення у ній не зазначений автомобільний перевізник. Відповідний рядок накладної не заповнений.

Тому вважати, що автомобільним перевізником на підставі цього документу є ОСОБА_2 не можна.

Що стосується договору оренди транспортного засобу від 10.01.2021 року, на який посилається позивач в обгрунтування твердження про наявність у ОСОБА_2 статуса автомобільного перевізника, слід зазначити, що він не був наданий працівникам відповідача під час проведення перевірки.

Як вже зазначалося, за приписами ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник повинний мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

За умови непред`явлення договору оренди, у уповноважених на здійснення контролю на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху осіб відсутні підстави вважати, що використання транспортного засобу відбувається на підставі такого документу.

Його надання у подальшому до суду також не може беззаперечно підтверджувати використання ОСОБА_2 вантажного сідлового тягача DAF TE 95XF держ.номер НОМЕР_2 та напівпричепу бортового SCHMITZ S01 держ.номер НОМЕР_4 на підставі договору від 10.01.2021 (надалі - Договір).

Так, пунктами 3.1, 3.2. Договору визначено, що орендна плата за ним складає 30 000 грн. на місяць, які орендар має сплатити в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача не пізніше 25 числа попереднього місяця.

Ухвалами суду від 24.05.2021, 31.08.2021 у позивача були витребувані докази одержання орендної плати за Договором, проте відповідні докази суду не надані.

На вимогу суду Головне управління ДПС у Донецькій області листом від 04.06.2021 №17560/6/05-99-12-01-11 надало інформацію, згідно з якою ОСОБА_2 не перебуває на обліку в контролюючих органах Державної податкової служби України як фізична особа - підприємець. Інформація про доходи ОСОБА_2 у системі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків починаючи з 2 кварталу 2020 року відсутня, тобто доходи він не отримував (а.с. 106-107).

Про відсутність у ОСОБА_2 ліцензії на перевезення вантажів автомобільним транспортом зазначено у письмових поясненнях Державної служби України з безпеки на транспорті від 21.08.2021 (а.с. 175).

У судове засідання 21.10.2021 ОСОБА_2 з ініціативи суду викликався у якості свідка, 09.10.2021 року одержав відповідну судову повістку, але не з`явився. Причин неможливості явки не повідомив.

З метою з`ясування автомобільного перевізника, який здійснював перевезення за товарно-транспортною накладною №5945158 від 01.04.2021, суд ухвалою від 31.08.2021 витребував у вантажовідправника ТОВ “Кнауф Гіпс Київ” відомості про особу, що виступає замовником такого перевезення. У відповідь листом від 08.09.2021 №98 вказане підприємство повідомило, що постачання відбувалося на умовах FCA склад постачальника у м. Соледар, вул. Володарського, 1. Покупцем товару, що перевозився на умовах самовивозу, був ФОП ОСОБА_4 на підставі договору поставки №19094-115462 від 01.10.2019.

Ухвалою від 16.09.2021 суд витребував у ФОП ОСОБА_4 відомості про перевізника, який здійснював транспортування товару за товарно-транспортною накладною №5945158 від 01.04.2021, копію договору перевезення з таким перевізником та докази виконання такого договору.

Листом від 30.09.2021 №30/09 ФОП ОСОБА_4 повідомив, що перевізником, який здійснював транспортування товару з ТОВ “Кнауф Гіпс Київ” за товарно-транспортною накладною №5945158 від 01.04.2021, а також за товарно-транспортною накладною №852 від 01.04.2021 виступав ФОП ОСОБА_5 .

При оцінці цих пояснень суд враховує, що за приписами пункту 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних №5945158 від 01.04.2021, яка складена вантажовідправником ТОВ “Кнауф Гіпс Київ” та №852 від 01.04.2021, яка складена замовником ФОП ОСОБА_4 .

Ці накладні відрізняються за автомобільним перевізником (не зазначений у накладній №5945158 та зазначений ФОП ОСОБА_5 у накладній № 852), часом прибуття та вибуття для вантажно-розвантажувальних операцій (14 год. 35 хв., 16 год 44 хв. та не зазначений відповідно), вагою вантажу (21 140 кг. та 21 700 кг.), вантажовідправником (ТОВ “Кнауф Гіпс Київ” та ФОП ОСОБА_4 ), вантажоодержувачем (ФОП ОСОБА_4 та ТОВ “Кропперс Груп”), пунктом розвантаження (м.Слов`янськ та м.Дніпро).

Будь-яких пояснень причин таких невідповідностей ФОП ОСОБА_4 не повідомив.

Передача вантажного сідлового тягача DAF TE 95XF держ.номер НОМЕР_2 та напівпричепу бортового SCHMITZ S01 держ.номер НОМЕР_4 за згодою позивача у суборенду відповідно до п. 2.4.6 Договору судом не встановлена.

Зважаючи на суперечливість складених різними особами товарно-транспортних накладних (в частині вантажовідправника, ваги вантажу, часу прибуття та вибуття для вантажно-розвантажувальних операцій, вантажоодержувача, пункту розвантаження), неможливість у межах строків розгляду даної справи з`ясувати причини цього, суд виходить з неможливості врахування наданої ФОП ОСОБА_4 інформації та доказів вцілому.

Крім того, суд враховує, що товарно-транспортна накладна №852 від 01.04.2021, за якою автомобільним перевізником виступав ФОП ОСОБА_5 , не була надана працівникам відповідача під час перевірки. Тому з урахуванням положень статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” щодо обов`язку пред`явлення таких документів, підстави для висновку про те, що спірне перевезення відбувалося саме на підставі накладної №852 від 01.04.2021 відсутні.

У будь-якому разі вона не підтверджує ту обставину, що автомобільним перевізником у спірних правовідносинах виступав ОСОБА_2 , на чому наполягає позивач.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Зібрані у справі докази у їх сукупності не підтверджують доводи позивача про передачу в оренду вантажного сідлового тягача DAF TE 95XF держ.номер НОМЕР_2 та напівпричепу бортового SCHMITZ S01 держ.номер НОМЕР_4 ОСОБА_2 .

Надані позивачем докази щодо цього не відповідають іншим отриманими судом доказам, а тому не вважаються достовірними.

Згідно з приписами статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вже зазначалося, статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначений перелік документів, на підставі яких здійснюється перевезення вантажу, та які мають пред`явити автомобільні перевізники та водії під час перевірки. Тим самим Законом визначено коло документів, на підставі яких відповідач повинен встановити автомобільного перевізника, що може відповідати за додержання законодавства при перевезенні вантажу автомобільним транспортом.

Відсутність товарно-транспортної накладної, на підставі якої можливо встановити автомобільного перевізника, не повинна унеможливлювати здійснення контролю на автомобільному транспорті та виключати відповідальність за порушення вимог законодавства автомобільними перевізниками.

Зважаючи на те, що для автомобільного перевізника обов`язковим для пред`явлення під час перевірки є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, саме цей документ може використовуватися при визначенні особи, яка є автомобільним перевізником.

Таке відповідає встановленому статтею 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначенню “автомобільний перевізник” як фізичної або юридичної особи, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За відсутності інших документів ця особа може визначатися виходячи з наявного під час перевірки документу, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах.

Як вбачається зі змісту складеного відповідачем акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом № 268197 від 01.04.2021, під час її проведення був пред`явлений документ, який підтверджує право власності на автомобіль DAF номерний знак НОМЕР_5 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с. 73).

Матеріали справи також містять копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , який підтверджує право власності позивача на сідловий тягач DAF TE95XF держномер НОМЕР_2 (а.с. 40, 42). Цей документ був пред`явлений відповідачеві під час перевірки.

Відповідно до ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

З урахуванням цього, вказане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу підтверджує право позивача на користування сідловим тягачем DAF TE95XF держ.номер НОМЕР_2 .

Документів, які б підтверджували інші законні підстави для використання транспортного засобу для перевезення вантажів відповідачеві під час перевірки надано не було. Тому останній мав достатньо підстав для визначення позивача як автомобільного перевізника на підставі наданих документів, що засвідчують використання транспортного засобу на законних підставах.

За умови підтвердження підстав використання транспортним засобом документами, що підтверджують право власності (реєстраційними документами на транспортний засіб) за відсутності документів, які б підтверджували б інші підстави такого використання вважається, що перевізником є власник транспортного засобу.

З цього приводу доречним є посилання відповідача на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.12.2018 по справі №804/8740/16, у якій вказано, що звернення користувача транспортного засобу за оформленням тимчасового реєстраційного талону хоча і не є обов`язковим, але наявність такого талону визнана необхідною серед документів, на підставі яких здійснюється перевезення не власником транспортного засобу.

Зважаючи на наведене позовні вимоги з наведених у позовній заяві підстав не підлягають задоволенню.

Заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду відповідно до ст. 139 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дії та скасування постанови про визнання протиправними дії Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності та стягнення відповідно до постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177929 від 27.04.2021 року адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.; скасування постанову начальника Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177929 від 27.04.2021 року, якою ОСОБА_1 було притягнено до відповідальності та стягнено адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700,00 грн. – відмовити.

У судовому засіданні 21 жовтня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 01 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Бєломєстнов О.Ю.