Рішення № 100817668, 27.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року Справа № 160/14582/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі - головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо не виключення його з обліку в інтегрованій картці платника податків донарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вимогою №Ф-5652-51-13-05/62 від 17.11.2020 р. на загальну суму 35 588,74 грн. за наслідками оскарження та скасування судом зазначеної вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4699/21 від 03.06.2021 р.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити його з обліку в інтегрованій картці платника податків донарахування з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вимогою №Ф-5652-51-13-05/62 від 17.11.2020 р. на загальну суму 35 588,74 грн. за наслідками оскарження та скасування судом вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5652-51/62У від 15.02.2021 року, яка складена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області по відношенню до нього на суму 37 788,74 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, він не займався нею, оскільки з 28.04.2004 року перебував у трудових відносинах з АТ «Тютюнова компанія «ВАТ-Прилуки», яке й сплачувало єдиний внесок з його заробітної плати. Не погодившись із вимогою зі сплати недоїмки (боргу) він звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 року за № Ф-5652-51-13-05-62. Оскаржувана вимога взагалі не містить детального розрахунку податкової недоїмки, не вказано розшифровку нарахованої суми, її складові та за які періоди вона нарахована, що реально унеможливлює встановити взагалі за який період відповідачем нараховано ЄСВ, з якої суми доходу відповідач виходив при розрахунку, яку кількість звітних періодів приймав до уваги.

Позивач вважає, що дії відповідача по формуванню та направленню на примусове виконання повторної іншої вимоги про сплату недоїмки (боргу) складеної Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області № Ф-5652-51/62У від 15.02.2021 року, на загальну суму 37 788,40 грн., при наявності рішення суду про визнання протиправною та скасування первісної вимоги № Ф-5652-51-13-05/62 від 17.11.2020 року є протиправними, а тому податковий орган порушує його права та не виконує рішення суду про скасування первісної вимоги про сплату недоїмки (боргу) з ЄСВ. Позивач не погоджується із вимогою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.02.2021 року №Ф-5652-51/62У, а тому вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду 17.09.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5652-51/62У від 15.02.2021 року є цілком законна та вірна. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Крім того, відповідач вказав, що заявлені позивачем позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо не виключення його з обліку в інтегрованій картці платника податків донарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вимогою №Ф-5652-51-13-05/62 від 17.11.2020 р. на загальну суму 35 588,74 грн. за наслідками оскарження та скасування судом зазначеної вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4699/21 від 03.06.2021 р. та зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області виключити позивача з обліку в інтегрованій картці платника податків донарахування з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вимогою №Ф-5652-51-13-05/62 від 17.11.2020 р. на загальну суму 35 588,74 грн. за наслідками оскарження та скасування судом вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач своїм правом щодо надання відповіді на відзив на позовну заяву до теперішнього часу не скористався.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

В силу ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 20.08.2003 р. по 19.02.2021 р. ОСОБА_1 був зареєстрований, як фізична особа-підприємець та перебував на обліку як платник податків у Шевченківській державній податковій інспекції м.Дніпро Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та в подальшому, в результаті реорганізації і реформування податкових інспекцій, на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

19.02.2021 року на підставі поданої заяви позивача про припинення підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис № 2002240060001150818 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1 , що відображено у відкритих даних ЄДР.

Судом також встановлено, що 17.11.2020 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5652-51-13-05/62, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 35 588,74 грн.

Не погодившись із вказаною вимогою, позивач оскаржив її до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 року по адміністративній справі №160/4699/21 позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправно та скасування вимоги була задоволено, а саме:

- визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5652-51-13-05/62 від 17.11.2020 року, яка складена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Як видно з матеріалів справи, 15.02.2021 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5652-51/62У, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 37 788,74 грн.

09.08.2021 року представник позивача звернувся з заявою до відповідача про виконання судового рішення, в якій просив останнього виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 року по справі №160/4699/21.

Своїм листом від 13.08.2021 року №58188/6/04-36-13-03-14 відповідач повідомив, що вказане рішення суду від 03.06.2021 року по справі №160/4699/21 виконано, та звернута увага на те, що предметом розгляду вказаної судової справи є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки). Проте вказаним рішенням суду не зобов`язано ГУ ДПС вчиняти будь-які дії щодо корегування нарахувань та скасування боргу в ІТС. Станом на 11.08.2021 року в ІТС по платнику ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 41 528,74 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 р. №2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування” (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 р. №449 (далі - Інструкція №449).

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу ч.8 вказаної статті Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Як видно з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 він з 28.07.2004 року був прийнятий до АТ «Тютюнова компанія «ВАТ-Прилуки», а в подальшому 13.12.2016 року був переведений до ТОВ «Бритіш амерікан тобакко Сейлз енд Маркетинг Україна», де і працює по теперішній час.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

У зв`язку з чим, 19.02.2021 року за заявою позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , номер запису 2002240060001150818.

За період з березня 28.07.2004 р. по теперішній час АТ «Тютюнова компанія «ВАТ-Прилуки» та в подальшому ТОВ «Бритіш амерікан тобакко Сейлз енд Маркетинг Україна» виплачували позивачу заробітну плату, нараховували та перераховували суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ, за умови відсутності доходу від відповідної діяльності, зобов`язання платника податків виплатити державі додаткові кошти у вигляді сплати ЕСВ не відповідає критерію "пропорційності", адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягнута сплатою єдиного внеску роботодавцем.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував його роботодавець, у позивача відсутній обов`язок по сплаті вказаного внеску, оскільки фактично він є найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Враховуючи встановлені вище обставини та надані докази, суд вважає, що нарахування Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області недоїмки з єдиного внеску в сумі 37 788,74 грн. за період, коли позивач фактично не здійснював діяльність як самозайнята особа, та не отримував доходу, а вказаний внесок за нього сплачували роботодавець, є протиправною.

Водночас, відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, суд дійшов висновку, що податковий орган, приймаючи оскаржувану вимогу, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-5652-51/62У від 15.02.2021 року.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо не виключення його з обліку в інтегрованій картці платника податків донарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вимогою №Ф-5652-51-13-05/62 від 17.11.2020 р. на загальну суму 35 588,74 грн. за наслідками оскарження та скасування судом зазначеної вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/4699/21 від 03.06.2021 р. та зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області виключити позивача з обліку в інтегрованій картці платника податків донарахування з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вимогою №Ф-5652-51-13-05/62 від 17.11.2020 р. на загальну суму 35 588,74 грн. за наслідками оскарження та скасування судом вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зокрема, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов`язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Організацію діяльності з ведення органами Державної податкової служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів № 422 від 07.04.2016 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за №751/28881.

Приписами частини 4 розділу 5 цього Порядку передбачено, що у разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Як видно з розрахунків відповідача вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5652-51/62У від 15.02.2021 року, яка складена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на суму 37 788,74 грн. складена через нарахування позивачу заборгованості з єдиного соціального внеску за період з 2017 року по 1 квартал 2021 року.

Суд також звертає увагу, що під час розгляду адміністративної справі №160/4699/21 суд зробив висновок, про безпідставне нарахування позивачу заборгованості з єдиного соціального внеску за вказаний період.

Отже, для необхідності відновлення порушених прав позивача, та уникнення в подальшому безпідставного нарахування заборгованості за минулий період, суд вважає належним способом захисту у спірних правовідносинах буде визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виключення з обліку в інтегрованій картці платника податків донарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вимогою №Ф-5652-51-13-05/62 від 17.11.2020 р. на загальну суму 35 588,74 грн. за наслідками оскарження та скасування судом зазначеної вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 р. по справі № 160/4699/21.

Також слід зобов`язати відповідача виключити з обліку в інтегрованій картці платника податків позивача донарахування з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вимогою №Ф-5652-51-13-05/62 від 17.11.2020 р. на загальну суму 35 588,74 грн.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено, слід повернути позивачу судові витрати по справі в розмірі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо не виключення з обліку в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 донарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вимогою №Ф-5652-51-13-05/62 від 17.11.2020 р. на загальну суму 35 588,74 грн. за наслідками оскарження та скасування судом зазначеної вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 р. по справі № 160/4699/21.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з обліку в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 донарахування з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вимогою №Ф-5652-51-13-05/62 від 17.11.2020 р. на загальну суму 35 588,74 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15441-53/64 від 15.07.2021 року, яка складена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області по відношенню до ОСОБА_1 на суму 37 788,74 грн.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі в розмірі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма