Рішення № 100817656, 04.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року Справа № 175/2734/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості за надмірно використану частину відпустки, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості за надмірно використану частину відпустки.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював на посаді інспектора роти №6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м.Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції в період з 21 січня 2016 року до 12 березня 2018 року. Зазначав, що відповідач використав відпустку за 2018 рік терміном з 01 лютого 2018 року до 02 березня 2018 року, тобто 30 календарних днів. Наказом Департаменту патрульної поліції від 06 березня 2018 року № 206 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в органах поліції відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) із відрахуванням грошового забезпечення за 25 діб використаної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час в календарному році. Сума надмірно виплачених коштів ОСОБА_1 становить 4 325,48 грн., яку відповідач не сплатив. Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 4 235,48 грн. у відшкодування за надмірно використану частину чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив суд ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства, зауважив, що нарахування вказаних виплат проведено добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і недобросовісності з його боку.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20.05.2020 року у позові відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.02.2021 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволено частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20.05.2020 року скасовано. Провадження у цивільній справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості за надмірно використану частину відпустки закрито. Роз`яснено Департаменту патрульної поліції право протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до Дніпровського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12.03.2021 року було задоволено заяву Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про направлення справи за встановленою юрисдикцією та передано справу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості за надмірно використану частину відпустки до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

18.03.2021 року дана справа надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду та була передана на новий розгляд судді.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року прийнято до провадження дану адміністративну справу та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 19.05.2021 року клопотання Головного управління Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про зупинення провадження у даній справі задоволено. Провадження у справі зупинено до винесення Верховним Судом рішення щодо юрисдикції у справі №175/2734/19.

Постановою Верховного Суду від 11.08.2021 року касаційну скаргу представника Департамента патрульної поліції Національної поліції України Лукіної Анни Аркадіївни залишено без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11.02.2021 року залишено без змін.

Дана справа була повернута до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Верховного Суду - 26.08.2021 року.

Ухвалою суду від 27.08.2021 року провадження по даній справі було поновлено.

Сторони отримали ухвали суду від 19.05.2021 року та від 27.08.2021 року, але будь-яких письмових пояснень та документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслали.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Департамента патрульної поліції від 21 січня 2016 року № 9 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду інспектора роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в м.Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції (в подальшому перейменовано на управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції).

Наказом Департамента патрульної поліції від 31 січня 2018 року № 71 ОСОБА_1 на підставі рапорту останнього від 04 січня 2018 року, надано щорічну чергову основну оплачувану відпустку за 2018 рік тривалістю 30 діб з 01 лютого 2018 року до 02 березня 2018 року.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 06 березня 2018 року № 206 о/с відповідач з 12 березня 2018 року звільнений зі служби в поліції за власним бажанням з відрахуванням грошового забезпечення за 25 діб надмірно використаної щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за невідпрацьовану частину календарного року.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Правове регулювання служби в поліції визначено статтею 60 Закону України “Про Національну поліцію”, відповідно до якої проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 92 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої, частини другої статті 93 Закону України “Про Національну поліцію” тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

Частиною четвертою статті 93 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

При цьому пунктом 7 частини першою статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.

Частинами другою та третьою статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Згідно з частиною дев`ятою статті 93 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Пунктом 15 Розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі – Порядок № 260), передбачено, що при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Відповідно до абзацу 6 пункту 8 Розділу ІІІ Порядку № 260 при звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Кількість днів надмірно нарахованої частини щорічної відпустки вказується в наказі про звільнення.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перед звільненням перебував у черговій щорічній відпустці за 2018 рік тривалістю 30 діб з 01 лютого 2018 року по 02 березня 2018 року.

Як було зазначено вище, наказом Департаменту патрульної поліції від 06 березня 2018 року № 206 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в органах поліції відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” (за власним бажанням) із відрахуванням грошового забезпечення за 25 діб використаної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час в календарному році.

З наданого позивачем розрахунку грошового забезпечення за надмірно використану частину чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року, а також з розрахункових листків виплаченого відповідачу грошового забезпечення слідує, що ОСОБА_1 за березень 2018 року (12 робочих днів) було нараховано грошове забезпечення, з якого на виконання частини дев`ятої статті 93 Закону України “Про Національну поліцію” та абзацу 6 пункту 8 Розділу ІІІ Порядку № 260 відраховано надмірно нараховане грошове забезпечення за частину надмірно використаної чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року в сумі 8 145,16 грн, у зв`язку із чим до виплати при звільненні грошове забезпечення фактично відсутнє.

Водночас, нарахованого позивачеві грошового забезпечення за березень 2018 року виявилось недостатньо для проведення повного взаєморозрахунку, внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 4 325,48 грн.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування за надмірно використану частину чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року в розмірі 4 235,48 грн.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає за можливе позовну заяву задовольнити повністю з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

В силу ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул.Федорова Ернста, 3, м.Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) відшкодування за надмірно використану частину чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року в розмірі 4 235,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма