Ухвала суду № 100817606, 03.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

03 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/10871/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу від 30.08.2021 №302 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Любешівського відділення поліції Камінь-Каширського відділу поліції зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів з 30.08.2021, зобов`язання розглянути рапорт про призначення майора поліції ОСОБА_1 , та призначити на рівнозначну посаду у відділі поліцейської діяльності №1 (село Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції, з 31.08.2021, стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Автоматизованою системою документообігу суду вказана справа була розподілена судді Дмитруку В.В. та передана судді для розгляду 04.10.2021.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

01.11.2021 до суду надійшла заява позивача від 26.10.2021 про відвід головуючого – судді Дмитрука В.В. В той же день ухвалою судді Дмитрука В.В. заяву про відвід судді було задоволено.

Ухвалою від 03.11.2021 до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

29.10.2021 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке обґрунтовано тим, що обставини викладені в адміністративному позові неможливо віднести до таких, що мають незначну складність. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень повторно протягом року протиправно порушено трудові права позивача. Позивача не лише фактично не поновлено на службі на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 (справа №140/3510/21) та Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 (права №140/11964/20), а й повторно звільнено, не поновивши трудові права.

За таких обставин суду необхідно повно, об`єктивно, всебічно з`ясувати ряд обставин з метою належного розгляду справи.

Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Таким чином, розгляд клопотання за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.

Клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як передбачено пунктом 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно із частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

Цей перелік є вичерпним. Спір, що є предметом розгляду у даній адміністративній справі, не підлягає розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

Частина друга статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно із частинами третьої та п`ятої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд має відмовити у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміну предмета позову справа підлягає під дію частини четвертої цієї статті.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем звільнено її без фактичного поновлення на службі, суд зазначає, що вони є взаємовиключними, адже звільнення з роботи неможливе без формального працевлаштування, а відтак суд не бере до уваги посилання позивача на вказані обставини.

Щодо необхідності з`ясування фактичних обставин справи суд зазначає таке.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

З наведеного слідує, що пояснення сторін, надані в ході судових засідань не є доказами в розумінні приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи. Крім того, в силу приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, саме на відповідача покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Водночас, суд звертає увагу, що розгляд справи в порядку спрощеного провадження не передбачає спрощеного порядку встановлення фактичних обставин та дослідження наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження є необґрунтованим, а відтак не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 12, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

Суддя Ф. А. Волдінер