Рішення № 100815357, 22.10.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/83/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2021 Справа № 908/1913/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний завод” (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд. 3; код ЄДРПОУ 05393056)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничо впроваджувальний центр “ГАНДІКАП” (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 95-А; код ЄДРПОУ 35553411)

про стягнення 354 445,20 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Кривошеїна І.О., довіреність № 102 від 21.12.2020, свідоцтво ДП № 3196 від 25.11.2016, адвокат;

від відповідача: Грона Д.С., ордер серії АР № 1022421 від 31.08.2020, посвідчення № ЗП001299 від 30.05.2017, свідоцтво ЗП 001299 від 30.05.2017, адвокат;

СУТЬ СПОРУ:

05.07.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний завод” № б/н від 24.06.2021 (вх. № 2050/08-07/21 від 05.07.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничо впроваджувальний центр “ГАНДІКАП” про стягнення 354 445,20 грн.

05.07.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.07.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1913/ в порядку загального позовного провадження, присвоїти справі номер провадження – 5/83/21, підготовче засідання призначено на 04.08.2021 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 04.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 05.10.2021, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 22.09.2021.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.09.2021 № 908/1913/21 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті розпочато в судовому засіданні 22.09.2021 з повідомленням (викликом) сторін, оголошено перерву з розгляду справи по суті до 11.10.2021.

Ухвалою від 11.10.2021р. оголошено перерву в судовому засіданні до 22.10.2021.

В судовому засіданні 22.10.2021р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 22.10.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу “Акорд” та в режимі відеоконференції з використанням системи “EasyCon”.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 02.04.2018 між ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» та ТОВ «Науково - виробничо впроваджувальний центр «ГАНДІКАП» було укладений договір № 622/2018 поставки Товару. Відповідачем, допущені порушення умов п. п. 2.3-2.5 Договору, а саме: 1)не складені та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на всю суму податкових зобов`язань з ПДВ, що виникли у Постачальника, згідно факту поставки Товару за видатковими накладними, 2) зупинена реєстрація наступних податкових накладних Відповідача. Позивач неодноразово направляв листи на адресу Відповідача щодо складення та реєстрації податкових накладних на суму податкових зобов`язань, розблокування зупинених податкових накладних та відповідно їх реєстрація, а саме № 42.0/3556 від 25.07.2019, № 3762 від 12.08.2019, № 42.0/4020 від 04.09.2019, № 42.0/910-а від 05.06.2020. Однак, на адресу Позивача надходили листи в яких протягом 2019 року Відповідач зазначав про проведення роботи над розблокуванням заблокованих податкових накладних та про судову справу з податковим органом щодо виключення Відповідача з реєстру сумнівних платників податків. Отже, Відповідачем податкові накладні не були сформовані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно норм ст. 201 Податкового кодексу України, чим порушено п. п. 2.3-2.5 Договору та право Позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Також, Відповідачем не було здійснено судового оскарження щодо скасування рішень податкового органу про зупинення реєстрації податкових накладних та зобов`язання здійснити реєстрацію по даті складення податкових накладних. Відповідно до п. 187.1. ст.187, п.п. 201.1, 01.10. статті 201 Податкового кодексу України Відповідач зобов`язаний був на дату першої події поставки товар сформувати та зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. За не реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Відповідач на підставі п. 8.6 Договору зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 20% від вартості поставленого Товару на загальну суму 354 445,20 грн., який і просить стягнути з Відповідача на підставі ст.ст. 11, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач заперечив проти позовних вимог зазначивши у відзиві, що дійсно між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 622/2018 від 02.04.2018. Однак, податковим органом дійсно було зупинено реєстрацію деяких податкових накладних по взаємовідносинам з позивачем. ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» не погоджувалось із правомірністю дій податкового органу з блокування податкових накладних як по взаємовідносинам із позивачем, так і з іншими контрагентами. Так у липні 2019 року ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Запорізькій області в частині включення Товариства до переліку ризикових платників податків; зобов`язати ГУ ДФС у Запорізькій області виключити ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» з переліку ризикових платників податків. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2019 у задоволені позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 по справі № 280/3439/19 нашу апеляційну скаргу було задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2019 в адміністративній справі №280/3439/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області в частині включення ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» до переліку ризикових платників податків. Зобов`язано Головне управління ДФС у Запорізькій області ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» з переліку ризикових платників податків. Рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що підставою зупинення реєстрації податкових накладних є протиправні дії податкового органу, а не вина ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП». 11.02.2020 ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» звернулось до ГУ ДФС у Запорізькій області з вимогою про розблокування раніше зупинених податкових накладних. Після отримання позитивного рішення для ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» ГУ ДПС у Запорізькій області знов включило підприємство до переліку ризикових, у зв`язку з чим ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» вимушено було повторно оскаржувати нове протиправне рішення податкового органу. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/1664/20 від 05.05.2020 позовні вимоги ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» було задоволено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 280/1664/20 рішення суду першої інстанції по суті залишено без змін. Ухвалою Верхового суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.02.2021 відмовлено Головному управлінню ДПС у Запорізькій області у відкритті касаційного провадження у справі №280/1664/20. Отже судоми адміністративної юрисдикції встановлено протиправність дій саме податкового органу, що стало наслідком блокування подальшої реєстрації податкових накладних. Таким чином вина з боку ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» як складова цивільно-правового правового порушення відсутня. На цей час податковий орган не виконав самостійно рішення суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання та не виключив ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» з переліку ризикових платників податків. Таким чином, призупинення податковим органом реєстрації податкової накладної є інструментом «втручання» держави в право «мирного володіння» («законні очікування») платника ПДВ на отримання податкового кредиту у формі контролю (втручання). При цьому таке «втручання» не є наслідком встановлення/констатації компетентним органом порушень, передбачених податковим законодавством, а лише вказує на можливу вірогідність такого порушення, наявність якого визначається у подальшому. Наразі позивачем вчиняються дії з розблокування цих накладних та їх подальшої реєстрації.

Також зазначає, що за змістом пункту 2.5 договору сторони узгодили, зокрема, що постачальник, повинен скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну. Відповідно до п. 8.6 договору у разі цих положень договору, постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 20 % від вартості поставленого товару. З огляду на вимоги п. 201.1, абз. 1,2 п. 201.10 статті 201 ПК України та встановлюючи відповідальність постачальника у виді штрафу в розмірі 20 % від вартості товару, тобто у розмірі ПДВ, який сплачує покупець при оплаті поставленого товару, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачеві негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв`язку з цим податкового кредиту. Тобто передбачена п. 8.6 договору відповідальність продавця не пов`язана з виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання продавцем вимог податкового законодавства. Відповідно до умов ст.ст. 611, ч.ч. 1 і 2 статті 623 ЦК України, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 218, ст. 224 ГК України зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські. Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду у справах №908/3565/16, № 917/799/17, № 913/272/18 від 07.02.2019, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17.

У відповіді на відзив Позивач зазначив, що Відповідач у справі № 280/1664/20 оскаржує рішення та дії податкового органу щодо включення ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» до переліку ризикових платників податків. При цьому, жодного рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області про зупинення та/або про відмову в реєстрації податкових накладних сформованих та направлених на реєстрацію по господарським взаємовідносинам ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» з ПрАТ «ДМЗ» Відповідачем не оскаржуються. Таким чином, дана справа не має жодного відношення щодо зупинення та/або відмову в реєстрації податкових накладних не тільки Позивача, а і інших контрагентів Відповідача. Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором № 622/2018 від 02.04.2018, а саме п. 2.3 договору в частині надання документів на кожну поставлену партію товару, що в свою чергу жодним чином не стосується внесення Головним управлінням ДПС у Запорізькій області Відповідача до переліку ризикових платників податків. З посиланням на ч.1 ст. 627 ЦК України стверджує, що при укладанні договору № 622/2018 від 02.04.2018 Відповідач відповідно до п. 2.3 вказаного договору взяв на себе зобов`язання на кожну поставлену партію Товару надати Покупцю певні документи, а тому порушення Відповідачем умов договору (п. 2.3) і є порушенням у сфері господарювання. Позивач не ставить в позові питання щодо дотримання Відповідачем норм податкового законодавства України, оскільки ці повноваження покладені на Державну податкову службу України. В позові та позовних вимогах Позивач ставить питання щодо відповідальності Відповідача за порушення договірних зобов`язань та сплату штрафу за порушення зобов`язання. Принципи господарсько-правової відповідальності викладені у ч. 3 ст. 216 ГК України. Посилання Відповідача в відзиві на постанови Верховного Суду по справам №908/3565/16, №917/799/17, є безпідставним, оскільки зазначені справи не є тотожними зі справою №908/1913/21. Позиція Позивача підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області по справі № 908/1667/19, а також постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 по справі № 925/17/18, від 03.08.2018 по справі № 917/877/17.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив Відповідач вказав, що предметом позову у цій справі є не оскарження повноти поставки по кількості товару, яку позивач не заперечує, а господарська відповідальність у вигляді штрафної санкції за відсутність реєстрації податкової накладної. Відповідно до п. 2.4 Договору датою поставки Товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній. По кожній видатковій накладній позивач отримав від відповідача товар у повному обсязі та використав його у власній господарській діяльності. Заперечень від позивача щодо кількості та якості товару до відповідача не направлялось. На випадок затримки реєстрації податкової накладної податковим органом сторони передбачили пункт 4.3. Договору, яким визначили таке: «У випадку, коли документи зазначені у п. 2.3. цього Договору, не надані Постачальником, у встановлений у п. 2.3. Договору строк або оформлені Постачальником неналежним чином, про що Покупець направляє Постачальнику повідомлення про порушення умов п. 2.3. Договору, Покупець має право затримати оплату до надання Постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації...». Отже цим пунктом сторони передбачили право Покупця застосувати саме господарську відповідальність у вигляді можливості притримати оплату. Посилаючись на ч. 4 ст. 236 ГПК України вказує, що Верховний Суд дійшов висновку, що вимога зареєструвати податкову накладну не є господарським зобов`язанням. Тому за невиконання цього зобов`язання господарські санкції у вигляді штрафу або відшкодування збитків (навіть якщо їх передбачено договором) застосовуватися не можуть (Постанови Верховного суду від 13.04.2018 у справі № 902/380/17 та від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16) Невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.

Розглянувши та дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2018 між ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» (Позивач) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Науково - виробничо впроваджувальний центр «ГАНДІКАП» (Відповідач) було укладений договір № 622/2018 на поставку Товару.

Згідно п. 1.2 Договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість Товару визначається у Специфікаціях (Додатках), які після підписання є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору на кожну поставлену партію Товару Постачальник повинен надати Покупцю наступні документи:

рахунок - фактуру - 1 примірник (оригінал);

сертифікат якості виробника/паспорт на Товар - 1 примірник (оригінал або копія, завірена печаткою Постачальника);

видаткову накладну - 1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту;

податкову накладну - складену в електронній формі дотриманням вимог щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи та з реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку, передбаченому п. 201.10 ст. 201 Податковому кодексу України;

інші документи, перераховані в Специфікації (Додатку).

2.4. Датою поставки Товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні Товару; при поставці залізничним транспортом - відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено Специфікацією (Додатком). Право власності на Товар, а також всі пов`язані з ним ризики переходять від Постачальника до Покупця у відповідності до умов переходу права власності на Товар, визначений у Специфікаціях (Додатках).

Пунктом 2.5 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, із застосуванням відображеного в установленому порядку цифрового підпису уповноваженої особи та спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується для реєстрації податкових накладних), скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних:

податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань з ПДВ, що виникли упостачальника, у строк встановлений п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України;

розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на всю суму збільшення вартості (кількості) Товару - у строк встановлений п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

4.3. У випадку, коли документи, зазначені в п. 2.3 цього Договору, не надані Постачальником у встановлений в п. 2.3 Договору строк або оформлені Постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов цього Договору), про що Покупець направляє Постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов п. 2.3 Договору, Покупець має право затримати оплату Товару до надання Постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому строк оплати, вказаний у пункті 4.1 Договору збільшується на період надання документів, зазначених у п. 2.3 Договору, оформлених належним чином. Також в даному випадку, штрафні санкції до Покупця за порушення строків розрахунків за Договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються Покупцем. Якщо податкова накладна не зареєстрована Постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений в п. 2.5 Договору строк або реєстрація податкової накладної була зупинена контролюючим органом, то відлік строку оплати, узгоджений сторонами відповідно до пункту 4.1 Договору, починається з дати реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також в даному випадку, штрафні санкції до Покупця за порушення строків розрахунків за Договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються Покупцем.

Згідно пункту 8.6 договору, у разі, якщо Постачальник не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних або не вжив заходів (оскарження в судовому порядку рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) для її реєстрації після зупинення реєстрації такої податкової накладної контролюючим органом протягом 365 днів з дати виникнення у нього податкових зобов`язань з ПДВ, Постачальник сплачує на користь Покупця штраф в розмірі 20% від вартості поставленого Товару, податкова накладна по яким не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

13.5. Цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до « 31» грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. Моментом підписання Договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього Договору.

Сторонами доказів розірвання договору, припинення його дії чи визнання недійсним суду не надано.

В позовній заяві Позивач взагалі не посилається на порушення відповідачем умов Договору щодо строків поставки, якості, комплектності Товару, тощо. В свою чергу Відповідач не посилається на несвоєчасну оплату Позивачем поставленого товару. Отже, вказані обставини взагалі не входять до предмету доказування у цій справі, а представники сторін у судовому засіданні підтвердили належне виконання зобов`язань в цій частині обома контрагентами.

Позивач стверджує, що Відповідачем, допущені порушення умов п. п. 2.3-2.5 Договору, а саме:

1) не складені та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на всю суму податкових зобов`язань з ПДВ, що виникли у Постачальника, згідно факту поставки Товару по наступним видатковим накладним:

- № 132 від 04.07.2018 на поставку товару на загальну вартість 84 614,40 грн., в т.ч. ПДВ 14 102,40 грн.

- № 135 від 06.07.2018 на поставку товару на загальну вартість 55 785,60 грн., в т.ч. ПДВ 9 297,60 грн.

- № 136 від 06.07.2018 на поставку товару на загальну вартість 213 033,60 грн., в т.ч. ПДВ 35 505,60 грн.

- № 150 від 19.07.2018 на поставку товару на загальну вартість 201 302,40 грн., в т.ч. ПДВ 33 550,40 грн.

- № 157 від 26.07.2018 на поставку товару на загальну вартість 246 230,40 грн., в т.ч. ПДВ 41 038,40 грн.

- № 147 від 17.07.2018 на поставку товару на загальну вартість 129 417,60 грн., в т.ч. ПДВ 21 569,60 грн.

- № 153 від 24.07.2018 на поставку товару на загальну вартість 167 606,40 грн., в т.ч. ПДВ 27 934,40 грн.

- № 71 від 12.06.2019 на поставку товару на загальну вартість 170 892,00 грн., в т.ч. ПДВ 28 482,00 грн.

2) зупинена реєстрація наступних податкових накладних Відповідача:

- № 11 від 12.07.2019 на загальну суму з ПДВ 163 741,20 грн., що складена на всю суму податкових зобов`язань з ПДВ, що виникли у Постачальника, згідно факту поставки Товару на підставі видаткової накладної № 89 від 12.07.2019 на поставку товару на загальну вартість 163 741,20 грн., в т.ч. ПДВ 27 290,20 грн. (копія квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.07.2019 № 9160921668 з відміткою про зупинення додається);

- № 12 від 12.07.2019 на загальну суму з ПДВ 139 743,60 грн., що складена на всю суму податкових зобов`язань з ПДВ, що виникли у Постачальника, згідно факту поставки Товару на підставі видаткової накладної № 90 від 12.07.2019 на поставку товару на загальну вартість 139 743,60 грн., в т.ч. ПДВ 23 290,60 грн. (копія квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.08.2019 № 9176723506 з відміткою про зупинення додається);

- № 16 від 26.07.2019 на загальну суму з ПДВ 199 858,80 грн., що складена на всю суму податкових зобов`язань з ПДВ, що виникли у Постачальника, згідно факту поставки Товару на підставі видаткової накладної № 98 від 26.07.2019 на поставку товару на загальну вартість 199 858,80 грн., в т.ч. ПДВ 33 309,80 грн. (копія квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.08.2019 № 9176678511 з відміткою про зупинення додається).

На підставі пункту 8.6 Договору № 622/2018 від 02.04.2018 за не реєстрацію Відповідачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Позивач нарахував йому штраф у розмірі 354 445,20 грн. (Додаток № 1 до позовної заяви) у розмірі 20% від вартості поставленого Товару, податкова накладна по яким не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, та який просить суд стягнути з Відповідача на свою користь.

Заперечуючи проти позову Відповідач зазначив, що не реєстрація та зупинення реєстрації вказаних вище податкових накладних сталася через те, що податковими органами було зупинено реєстрацію деяких податкових накладних по взаємовідносинам з позивачем у зв`язку з віднесенням Відповідача до переліку ризикових платників податків.

При цьому ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» не погоджувалось із правомірністю дій податкового органу з блокування податкових накладних як по взаємовідносинам із позивачем, так і з іншими контрагентами і оскаржувало дії податкових органів у судовому порядку.

Судом встановлено, що з Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі №280/3439/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо впроваджувальний центр «ГАНДІКАП» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, вбачається наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» є платником податку на додану вартість з 01.09.2016, що підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість.

З 22 червня 2018 року реєстрація податкових накладних, що направлялися позивачем до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), періодично зупинялась.

В зв`язку з чим, 20.05.2019 позивачем було направлено до ГУ ДФС у Запорізькій області запит за вих. №43 щодо надання письмових пояснень щодо таких дій, із зазначенням законних підстав блокування податкових накладних та інформації про віднесення/не віднесення ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» до переліку ризикових платників податків.

У відповідь на вказаний запит ГУ ДФС у Запорізькій області листом від 10.06.2019 за вих. №32550/10/08-01-07-03-17 повідомлено позивача що його віднесено до категорії ризикових суб`єктів господарювання у зв`язку з відповідністю п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, з огляду на те, що в органах ДФС наявна податкова інформація, яка свідчить про наявність здійснення ризикових операцій платником. Також роз`яснено, що виключення із переліку ризикових суб`єктів господарювання можливе лише за рішенням Комісії Головних управлінь ДФС у областях м. Києві та Офісі великих платників ДФС у разі, якщо платник податків, віднесений до переліку ризикових платників, перестав відповідати критеріям ризиковості.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів з огляду на викладене вважає за необхідне зазначити, що віднесення Комісією контролюючого органу ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» до переліку платників податків які відповідають критеріям ризиковості є передумовою зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. В подальшому відповідність критеріям ризиковості має бути спростовано платником податків шляхом подання на вимогу податкового органу переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, і лише ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування або ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, є підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

З огляду на наведене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що внесення до системи АІС «Податковий блок» податкової інформації щодо відповідності ТОВ «НВВЦ «ГАНДІКАП» критеріям ризиковості є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача завдань, жодним чином не порушує права позивача, а, відтак, підстави до задоволення позовних вимог відсутні.

Вказаною постановою Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області в частині включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо впроваджувальний центр «ГАНДІКАП» до переліку ризикових платників податків, зобов`язання виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо впроваджувальний центр «ГАНДІКАП» із переліку ризикових платників податків та стягнення судового збору, залишити в цій частині в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо впроваджувальний центр «ГАНДІКАП» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Запорізькій області в частині включення Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП до переліку ризикових платників податків;

- зобов`язати ГУ ДПС у Запорізькій області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо впроваджувальний центр «ГАНДІКАП» з переліку ризикових платників податків.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області в частині включення Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП до переліку ризикових платників податків. Зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничо впроваджувальний центр «ГАНДІКАП» з переліку ризикових платників податків.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі №280/1664/20 рішення суду першої інстанції по суті залишено без змін. При цьому судом встановлено наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничо впроваджувальний центр ГАНДІКАП зареєстроване як юридична особа з 15.11.2007, основним видом економічної діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.

ТОВ НВВЦ ГАНДІКАП з 01.09.2016 року є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом 1608294501036 з реєстру платників податку на додану вартість.

18.02.2020 у електронному кабінеті платника податків ТОВ НВВЦ ГАНДІКАП виявило рішення № 12117 від 18.02.2020 про відповідність/невідповідність платні податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

20.02.2020 ТОВ НВВЦ ГАНДІКАП направило через електронний кабінет платника податків повідомлення № 25 від 20.02.2020 про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку.

28.02.2020, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копії відповідних документів від 20.02.2020 № 25, Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 14241 на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку: платником податку та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних, та надання платником документів не в повному обсязі. (а.с. 28).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача оформлене протоколом Комісії ГУ ДПС у Запорізькій області № 22 від 02.10.2019 прийняте відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є неправомірними і підлягають скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом 18.02.2020 року відносно позивача прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 12117 на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. (а.с. 21)

20.02.2020 позивачем подано повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку № 25 (а.с. 22-26).

28.02.2020, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копії відповідних документів від 18.02.2020 № 25, Комісією прийнято рішення № 14241 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку: платником податку та/або його контрагентами, згідно даних ЄРПН, здійснено реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних, та надання платником документів не в повному обсязі (а.с. 28).

Однак, відповідачем як до суду першої, так і апеляційної інстанції, не надано податкової інформації, визначеної у п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, на підставі якої прийнято оскаржене рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 28.02.2020 № 14241.

Крім того в судовому засіданні представником відповідача при розгляді апеляційної скарги також не зазначено, яка саме податкова інформація стала підставою для прийняття оскарженого рішення і в якому виді вона існувала на час його прийняття.

Крім цього, відповідачем не надано до суду як результатів проведених перевірок поданих платником податку копій документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні, так і копії протоколу засідання Комісії під час прийняття Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 28.02.2020 за № 14241, матеріалів щодо роботи комісії, тощо, тобто доказів додержання вимог п. 44, 46 Порядку № 1165, що свідчить про недоведеність відповідачем додержання процедури розгляду матеріалів, а тому відповідач протиправно прийняв рішення про віднесення позивача до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, як правильно вказав суд першої інстанції.

Водночас, позивачем після прийняття контролюючим органом відносно позивача рішення про невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 18.02.2020 № 12117 надані пояснення та копії первинних документів.

З огляду на те, що віднесення за рішенням особи до переліку ризикових платників податків Порядком № 1165 імперативно визначено підставою для зупинення реєстрації будь-яких податкових накладних такого платника податків. Винятків з цього правила не існує. Зупинення ж реєстрації податкових накладних беззаперечно порушує права та інтереси платника податків, тому прийняття податковим органом рішення про віднесення до переліку ризикових платників податків безумовно впливає на права та інтереси позивача, а тому останній відповідно до статті 5 КАС України має право на звернення до суду з позовом про оскарження такого рішення і на судовий захист шляхом визнання такого рішення протиправним і його скасування, оскільки саме такий спосіб захисту є ефективним і дієвим у спірних правовідносинах.

Ухвалою Верхового суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.02.2021 відмовлено Головному управлінню ДПС у Запорізькій області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі №280/1664/20

Таким чином, Відповідач вживав заходів щодо припинення протиправного включення його податковими органам до переліку ризикових підприємств, що потягнуло за собою відмову та зупинення реєстрації податкових накладних, в тому числі по операціях з Позивачем. При цьому судами адміністративної юрисдикції встановлено протиправність дій податкового органу, що стало наслідком блокування подальшої реєстрації податкових накладних.

З огляду на вказані обставини, Відповідач частину податкових накладних навіть не подавав на реєстрацію до податкового органу в установленому Податковим кодексом порядку, оскільки вони не були б зареєстровані через таке блокування подальшої реєстрації податкових накладних.

Приймаючи рішення суд враховує, що статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 ЦК України – договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як уже зазначалося, за змістом пункту 2.3 Договору на кожну поставлену партію Товару Постачальник повинен надати Покупцю в тому числі і податкову накладну - складену в електронній формі дотриманням вимог щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи та з реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку, передбаченому п. 201.10 ст. 201 Податковому кодексу України

Пунктом 2.5 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний з дотриманням вимог чинного законодавства скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну на всю суму податкових зобов`язань з ПДВ, що виникли у постачальника, у строк встановлений п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 8.6 договору, у разі, якщо Постачальник не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних або не вжив заходів (оскарження в судовому порядку рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) для її реєстрації після зупинення реєстрації такої податкової накладної контролюючим органом протягом 365 днів з дати виникнення у нього податкових зобов`язань з ПДВ, Постачальник сплачує на користь Покупця штраф в розмірі 20% від вартості поставленого Товару, податкова накладна по яким не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 201.1, абзаців 1,2 пункту 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник ПДВ зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, встановлюючи відповідальність постачальника у виді штрафу в розмірі 20 % від вартості товару, тобто у розмірі ПДВ, який сплачує покупець при оплаті поставленого товару, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачеві негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв`язку з цим податкового кредиту.

Тобто передбачена п. 8.6 договору відповідальність продавця не пов`язана з виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання продавцем вимог податкового законодавства.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду у справах № 908/3565/16, № 917/799/17, № 913/272/18.

Також матеріалами справи підтверджується факт того, що Відповідач неодноразово повідомляв Позивача про вказані вище обставини, пов`язані з неможливістю через позицію податкового органу щодо блокування реєстрації податкових накладних Відповідача, а також його звернення до адміністративного суду щодо оскарження дій податкових органів (листи № 94 від 26.07.2019р., № 101 від 13.08.2019р., № 120 від 04.09.2019р.)

Крім цього суд бере до уваги, що незважаючи на відсутність зареєстрованих податкових накладних Позивач повністю розрахувався з Відповідачем за поставлений Товар, хоча мав право на підставі пункту 4.3 Договору право затримати оплату Товару.

Крім цього, згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Разом з тим, у разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Проте, Позивач не надав суду доказів виконання ним вказаних положень п. 201.10 статті 201 ПК України щодо звернення зі скаргою на Відповідача.

Посилання Позивача на судову практику, зокрема постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 по справі № 917/877/1 суд вважає безпідставним, оскільки предметом спору у вказаній справі було стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо надання Позивачу податкових накладних за договором, а не стягнення штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя К.В.Проскуряков

Повний текст рішення підписано 02.11.2021р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.