Рішення № 100815190, 03.11.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.11.2021 Справа № 905/1495/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління громадського харчування та торгівлі”, м.Маріуполь, Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явились

Суть справи:

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганських областях, м.Харків, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління громадського харчування та торгівлі”, м.Маріуполь, Донецька область про:

- стягнення заборгованості в сумі 7801,50грн., в тому числі орендної плати в сумі 6869,27грн., пені в сумі 245,30грн. та штрафу в сумі 686,93грн.

- розірвання договору оренди №0191Д/2020 від 31.01.2020 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності;

- зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю “Управління громадського харчування та торгівлі” повернути державне окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення загальною площею 12,8 м2 будівлі пожежного депо (реєстровий номер 38242758.2.ААААЖА029), розташованого за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул. Флотська, 66, шляхом підписання акту приймання-передавання з балансоутримувачем (3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, м.Маріуполь, Донецька область).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди №0191Д/2020 від 31.01.2020 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

Ухвалою від 19.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.09.2021; задоволено клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у справі – 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, м.Маріуполь, Донецька область.

28.08.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами третій особі.

13.09.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає про здійснення платежів за договором оренди на загальну суму 13514,21грн., на підтвердження чого до відзиву додані копії платіжних доручень. Також відповідач вказує про те, що у зв`язку із встановленням на всій території України карантину, який віднесено до обставин форс-мажору, а також враховуючи вимоги статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України, відповідач не міг в повному обсязі використовувати орендоване приміщення згідно з договором оренди для розміщення закладу ресторанного господарства (громадського харчування), про що позивача було повідомлено відповідним листом.

Ухвалою від 14.09.2021 підготовче засідання відкладено на 06.10.2021.

06.10.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та письмові пояснення щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Позивач просить задовольнити позовні вимоги та зазначає, що твердження відповідача про те, що останнім було здійснено орендні платежі не відповідає дійсності, оскільки копії платіжних доручень, наданих відповідачем з відзивом на позовну заяву свідчать про сплату відповідачем платежів за договором №0191Д/2020 від 31.01.2020 балансоутримувачу – 3 Державному пожежно-рятувальному загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області. Доказів сплати орендних платежів за договором №0191Д/2020 від 31.01.2020 до державного бюджету відповідачем не надано.

Ухвалою від 06.10.2021 за результатами підготовчого засідання відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, закрито підготовче провадження у даній справі та справу призначено до розгляду по суті на 03.11.2021.

У судове засідання 03.11.2021 представники позивача, відповідач та третьої особи не з`явилися.

У зв`язку з тим, що суд зупинив відправку вихідної поштової кореспонденції через відсутність фінансування, копію ухвали від 06.10.2021 направлено учасникам судового процесу на відомі суду адреси електронної пошти. Також розміщено оголошення в мережі Інтернет в розділі “Повідомлення учасникам судового процесу” на сторінці Господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі “Судова влада України” .

Суд враховує, що явка представників сторін у судове засідання судом обов`язковою не визнавалась. Разом з тим про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу по суті, суду не повідомлялося.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведене, суд розглядає справу та вирішує спір по суті за відсутності представників позивача, відповідача, третьої особи та за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2020 між орендодавцем Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях) та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю “Управління громадського харчування та торгівлі” укладено договір оренди №0191Д/2020 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, відповідно до умов пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно – нежитлове приміщення загальною площею 12,8 кв.м. будівлі пожежного депо (реєстровий номер 38242758.2.ААААЖА029) (далі - майно), розташованого за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Флотська, б. 66, що обліковується на балансі 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (код ЄДРПОУ 38242758) (далі – Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.09.2019р. і становить за незалежною оцінкою 80 900,00грн. (без ПДВ).

Пунктом 1.2. договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення закладу ресторанного господарства з постачання страв, приготовлених централізовано для споживання в інших місцях.

Стан майна на момент укладання договору (потребує/не потребує поточного або капітального чи поточного і капітального ремонту) визначається в акті приймання-передавання (пункт 1.3. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2. договору).

Згідно з пунктами 2.4., 2.5. договору обов`язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця. Майно передається без права приватизації та передачі орендованого майна в суборенду.

Відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі – Методика розрахунків), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2019 року – 881,66грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди січень 2020 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень місяць 2020 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2. договору).

За умовами пункту 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті централізованого органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (пункт 3.4. договору).

Згідно з пунктом 3.5. договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку, зміни орендної ставки, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 3.6. договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропозицій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до пункту 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати, включаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (пункт 3.8. договору).

За умовами пункту 3.11. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Пунктами 5.3. та 5.10 договору визначені обов`язки орендаря, в тому числі, своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладанні договору оренди). У разі припинення або розірвання договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Цей договір укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 31.01.2020р. до 25 січня 2023р. включно (пункт 10.1. договору).

Згідно з пунктом 10.8. договору сторонами погоджено, що цей договір буде достроково розірвано на вимогу орендодавця, якщо орендар: - користується майном не відповідно до умов цього договору; - погіршує стан майна; - не сплачує оренду плату протягом трьох місяців підряд; - не робить згідно з умовами цього договору поточний ремонт майна; - без письмового дозволу орендодавця передав майно, його частину у користування іншій особі; - перешкоджає співробітникам орендодавця та/або уповноваженого органу управління здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов цього договору.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів орендар повертає Балансоутримувачу (пункт 10.10. договору).

Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання між орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання про повернення майна. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.11. договору).

Відповідно до пункту 10.12. договору якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 даного договору. Укладаючи даний договір, сторони дійшли до взаємної згоди та наголошують на тому, що положення ст.232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання через шість місяців від дня, коли таке зобов`язання мало бути виконане, не розповсюджується на строк нарахування неустойки, яку орендодавець, відповідно до умов даного пункту та приписів ст.785 Цивільного кодексу України, має право нараховувати та вимагати до сплати від орендаря.

Договір підписаний представниками орендаря та орендодавця, підписи представників скріплені печатками сторін.

Сторонами договору підписано акт приймання-передавання від 31.01.2020, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв державне майно – нежитлові приміщенні загальною площею 12,8 кв.м. будівлі пожежного депо (реєстровий номер 38242758.2.ААААЖА029), розташованого за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Флотська, б. 66, що обліковується на балансі 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання по сплаті орендної плати відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 6869,27грн. за період з січня 2020 року по квітень 2021 року, пені у розмірі 245,30грн. за період з 16.06.2020 по 20.05.2021 та штрафу в сумі 686,93грн., нарахованих за не перерахування орендної плати до державного бюджету.

24.05.2021 на адресу відповідача позивач направив лист №11-03-02-04630 від 20.05.2021 «Щодо оренди державного майна», з вимогою про необхідність сплати існуючої заборгованості за договором оренди №0191Д/2020 від 31.01.2020. Проте заборгованість відповідач не сплатив.

Листом від 28.05.2021 №3/06/980 Балансоутримувач повідомив позивача про те, що згідно з актом обстеження станом на 27.05.2021 ТОВ «Управління громадського харчування та торгівлі» не здійснює свою діяльність в приміщенні загальною площею 12,8 кв.м. по вул.Флотська, 66, м.Маріуполь згідно договору оренди від 31.01.2020 №0191Д/2020.

З огляду на вказане, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендної плати за договором оренди №0191Д/2020 від 31.01.2020 та наявністю непогашеної заборгованості до державного бюджету за вказаним договором по орендним платежам за період січень 2020 року - квітень 2021 року, позивач звернувся з позовом у цій справі про стягнення з ТОВ «Управління громадського харчування та торгівлі» заборгованості по орендним платежам за вказаний період в розмірі 6869,27грн., пені в сумі 245,30грн. та штрафу в сумі 686,93грн., розірвання зазначеного договору оренди та повернення майна балансоутримувачу.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

У відповідності із статті 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 ГК України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором (частина 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Як встановлено судом між сторонами у справі було підписано та скріплено печатками відповідний акт приймання-передавання від 31.01.2020 вищенаведеного нерухомого майна.

Доказів того, що відповідачу фактично було передано лише частину нерухомого майна суду не надано. Таким чином, обумовлене договором оренди №0191Д/2020 від 31.01.2020 майно було передано в оренду відповідачу.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснює свою діяльність в приміщенні загальною площею 12,8 кв.м. по вул.Флотська, б. 66, м.Маріуполь, що підтверджується листом Балансоутримувача від 28.05.2021 №3/06/980.

Обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною 3 статті 285 ГК України та умовами договору оренди.

Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати, долученого позивачем до позовної заяви, за січень 2020 року – квітень 2021 року позивачем нараховано відповідачу орендну плату у сумі 6869,27грн (50% орендної плати, що підлягає сплаті до державного бюджету). Здійснені позивачем нарахування відповідають умовам договору оренди щодо порядку нарахування розміру орендної плати.

Оскільки за умовами пункту 3.6. договору оплата проводиться щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідач мав сплатити орендний платіж: за січень 2020 року – не пізніше 15.02.2020, за лютий 2020 року – не пізніше 15.03.2020, за березень 2020 року – не пізніше 15.04.2020, за квітень 2020 року – не пізніше 15.05.2020, за травень 2020 року – не пізніше 15.06.2020, за червень 2020 року – не пізніше 15.07.2020, за липень 2020 року – не пізніше 15.08.2020, за серпень 2020 року – не пізніше 15.09.2020, за вересень 2020 року – не пізніше 15.10.2020, за жовтень 2020 року – не пізніше 15.11.2020, за листопад 2020 року – не пізніше 15.12.2020, за грудень 2020 року – не пізніше 15.01.2021, за січень 2021 року – не пізніше 15.02.2021, за лютий 2021 року – не пізніше 15.03.2021, за березень 2021 року – не пізніше 15.04.2021, за квітень 2021 року – не пізніше 15.05.2021.

Відповідно до матеріалів справи відповідачем заборгованість з орендної плати за січень 2020 року – квітень 2021 року до державного бюджету взагалі не сплачувалася. При цьому, доказів повернення відповідачем об`єкту оренди з користування у вказаному спірному періоді матеріали справи не містять.

Згідно наданих відповідачем копій платіжних доручень (а.с. 96-110), відповідачем сплачувалась оренда плата Балансоутримувачу у співвідношенні 50%.

Отже, відповідач, зобов`язання по сплаті орендної плати до державного бюджету протягом спірного періоду, всупереч умовам договору (пункт 3.6.) належним чином не виконував, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати до державного бюджету в сумі 6869,27грн. (за зобов`язаннями січень 2020 рік – квітень 2021 рік).

Ухилення відповідача від належного виконання обов`язків за договором оренди в частині оплати не можна вважати таким, що відповідає критеріям добросовісності у розумінні статті 3 ЦК України, а тому є всі підстави для розрахунку орендної плати за користування орендованим майном, згідно умов договору.

У відзиві на позовну заяву відповідач з посиланням на статті 617 ЦК України, 218 ГК України зазначає про те, що у зв`язку з встановленням на всій території України карантину, який віднесено до обставин форс-мажору, позивач не міг використовувати нежитлові приміщення, а тому вважає, що він має бути звільнений від сплати орендної плати за спірний період.

Щодо вказаних доводів відповідача про те, що на час дії карантину він звільнений від сплати орендної плати за орендоване майно, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції від 02.04.2020), з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу.

Згідно з пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції від 18.04.2020, 28.04.2020, 23.05.2020, 04.07.2020) встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб.

У відповідності до пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції від 16.07.2020 і на даний час) установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

Листом Фонду Державного майна України від 11.06.2020 №10-16-11337, надані роз`яснення, спрямовані на забезпечення координації дій регіональних відділень Фонду у разі надходження заяв орендарів саме на звільнення від орендної плати відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.

Тобто, такі заяви можуть бути задоволені регіональними відділеннями Фонду за умови встановлення факту щодо поширення заборони на здійснення діяльності орендаря на орендованому майні, встановленої Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і фактичного не здійснення орендарем забороненого виду діяльності на орендованому майні. Стосовно дій регіональних відділень Фонду при надходженні заяв орендарів на зменшення розміру орендної плати відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України та частини четвертої статті 762 Цивільного кодексу, зазначено, що такі заяви можуть бути задоволені за умови затвердження Кабінетом Міністрів України проекту постанови «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», який листом Фонду від 01.06.2020 № 10-16-10505 внесений на розгляд Уряду.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови КМУ від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» постановлено, установити, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1.

У відповідності до пункту 1 додатку №1 до Постанови КМУ від 15.07.2020 №611 орендарі, які орендують приміщення (в учбових корпусах) закладів освіти і науки державної форми власності з метою розміщення: кафе, кафетеріїв, їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи звільняються від сплати орендної плати.

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення площею 12,8кв.м., будівлі пожежного депо, розміщеного за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Флотська, буд.66, що перебуває на балансі 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області

Отже, орендоване майно розташовано у будівлі пожежного депо, а не в учбовому корпусі, а за таких обставин відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати.

Відповідно до частини 6 статті 672 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд зазначає, що для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.

Тобто, позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №914/1248/18, №914/2264/17.

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Згідно з матеріалами справи відповідачем не надано доказів того, що він був позбавлений можливості взагалі користуватися орендованим майном, у нього був відсутній доступ до приміщень, за вказаною адресою в спірний період були відсутні його речі, не перебували співробітники, не споживались комунальні послуги, тощо.

Також у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач намагався повернути орендоване приміщення, у зв`язку з неможливістю його використання. До відзиву на позовну заяву відповідачем додана копія листа до Регіонального відділення ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях про розірвання договору оренди, проте надіслання вказаного листа на адресу Фонду не підтверджується жодними доказами. Разом з тим відповідач не був позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом про розірвання договору оренди.

Із заявою на звільнення від орендної плати відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України відповідач до позивача не звертався.

Разом з тим, суд зауважує, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким доповнено частину другу статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" положенням про віднесення до форс-мажорних обставин карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, не передбачає будь-яких законодавчих змін (виключень/особливостей) щодо підтвердження існування такої обставин (Правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 17.06.2021 у справі №910/9286/20).

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, який впливав би на виконання договору оренди.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт неможливості використання орендованого приміщення в повному обсязі в спірний період.

Заперечуючи проти позову, відповідач не спростував та не надав суду жодних доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості за договором оренди №0191Д/2020 від 31.01.2020.

Таким чином, оскільки станом на час прийняття рішення відповідач відповідно до умов договору оренди заборгованість з орендних платежів до державного бюджету в сумі 6869,27грн. не сплатив, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до пункту 3.7. договору оренди, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати, уключаючи день оплати.

Згідно з пунктом 3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов`язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно наданого розрахунку позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення пеню в загальній сумі 245,30грн. за загальний період 16.06.2020 – 20.05.2021.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства окремо по простроченим зобов`язання травня 2020 року – квітня 2021 року.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені за порушення строків виконання зобов`язання з оплати орендних платежів, відповідно до умов договору, судом встановлено, що загальний розмір цих вимог становить 246,12грн.

Враховуючи, що згідно частиною 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 245,30грн.

Згідно надано розрахунку штрафу, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення штраф в сумі 686,93грн.

Перевіривши розрахунок штрафу проведений позивачем, судом встановлено, що розрахунок штрафу є арифметично вірним.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Перерахунок пені судом здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон".

Як зазначено вище, відповідач порушив умови договору щодо повної та своєчасної сплаті орендної плати до державного бюджету, не сплачуючи її протягом спірного періоду понад 1 рік.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

За змістом цієї норми підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку через несплату орендної плати кілька місяців поспіль, державний бюджет не отримує своєчасного надходження коштів за оренду державного майна.

Відповідно до частини 3 статті 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статті 188 ГК України.

Частиною 1 статті 188 ГК України та статті 525 ЦК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 782 ЦК України, закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

З наведених вище обставин вбачається, що орендарем систематично порушувалися умови договору оренди в частині вчасного внесення орендної плати. Зокрема, станом, на дату звернення позивача до господарського суду з даним позовом, має заборгованість зі сплати орендних платежів за період січень 2020 р. – квітень 2021 р.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди №0191Д/2020 від 31.01.2020, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі».

Частиною 4 статті 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктами 10.10., 10.11. договору сторони визначили порядок повернення майна після припинення договору, в тому числі в разі його розірвання, відповідно до якого орендар в таких випадках протягом трьох робочих днів зобов`язаний повернути балансоутримувачу майно по акту приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Оскільки спірний договір підлягає розірванню, у відповідача відсутні правові підстави знаходження у спірних приміщеннях.

Зважаючи на це, та враховуючи, що станом на дату розгляду даного спору, матеріали справи не містять доказів повернення майна, обставин, які перешкоджали б орендарю виконати такий обов`язок, при розгляді даної справи не встановлено, суд вважає, що позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути державне окреме індивідуально визначене майно балансоутримувачу за актом приймання-передавання яка є похідною вимогою від вимоги про розірвання договору, є обґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях, м.Харків до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі», м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором оренди №0191Д/2020 від 31.01.2020 в сумі 7801,50грн., в тому числі орендної плати в сумі 6869,27грн., пені в сумі 245,30грн., штрафу в сумі 686,93грн., розірвання договору оренди та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі» (87506, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Свободи, буд. 20, ідентифікаційний код 37793266) на користь Державного бюджету (UA378999980313040093000005686, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач: Донецьке ГУК/Маріуполь.МТГ/22080200, банк отримувача Казначейство України, ідентифікаційний код 37967785) заборгованість з орендної плати в сумі 6869,27грн., пеню у сумі 245,30грн., штраф в сумі 686,93грн.

Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областях (61057, м.Харків, майдан Театральний, 1; ідентифікаційний код 43023403).

Розірвати договір оренди №0191Д/2020 від 31.01.2020, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій області та Луганській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі (87506, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Свободи, буд. 20, ідентифікаційний код 37793266) повернути державне окреме індивідуально визначене майно – нежитлові приміщенні загальною площею 12,8 кв.м. будівлі пожежного депо (реєстровий номер 38242758.2.ААААЖА029), розташованого за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Флотська, б. 66, шляхом підписання акту приймання-передавання з Балансоутримувачем - 3 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (87547, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Митрополитська, буд.175; ідентифікаційний код 38242758).

Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України Донецькій та Луганській областях (61057, м.Харків, майдан Театральний, 1; ідентифікаційний код 43023403).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління громадського харчування та торгівлі» (87506, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Свободи, буд. 20, ідентифікаційний код 37793266) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій та Луганській областям (61057, м.Харків, майдан Театральний, 1; ідентифікаційний код 43023403, р/р UA188201720343160001000122001, МФО 820172, ДКС України) витрати зі сплати судового збору в розмірі 6810,00грн.

Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України Донецькій та Луганській областях (61057, м.Харків, майдан Театральний, 1; ідентифікаційний код 43023403).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано 03.11.2021.

Суддя М.О. Лейба