Рішення № 100814969, 04.11.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2021 року Справа № 903/700/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Тревел", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл", м.Луцьк

про стягнення 117 496 грн. 98 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Тревел" від 26.08.2021 №01/06 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" про стягнення 117 496 грн. 98 коп., з яких: 17 496 грн. 98 коп. матеріальної шкоди, 100 000 грн. 00 коп. моральної шкоди та судових витрат по справі.

Позовна заява обґрунтована пошкодженням працівниками АЗС ВОГ (заправки) паливної системи службового автомобіля позивача шляхом залиття в бак автомобіля бензину замість дизеля.

Ухвалою суду від 06.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Зобов`язано відповідача не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали подати суду фіскальний чек від 27.05.2021 на суму 519 грн. 00 коп. щодо заправки автомобіля марки Land Rover, колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ч.5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації ТОВ "Вог Рітейл" є м. Луцьк, Кременецька, буд. 38 (а.с. 37).

Така ж адреса зазначена у позовній заяві.

З метою повідомлення учасників справи про розгляд справи та право подати заяви по суті спору, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 06.09.2021 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси учасників справи.

Однак, судова повістка повернута об`єктом поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 41-44).

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз`яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження учасників, які зареєстровані у встановленому законом порядку, вважається днем вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме 09.09.2021.

Строк для подання відзиву - по 24.09.2021.

Відзив відповідача, витребувані від відповідача ухвалою суду від 09.09.2021 докази на адресу суду не надходили.

При цьому судом враховано, що позовну заяву ТОВ «Вог Рітейл» отримало, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №0407323825508 (а.с. 46).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про доступ до судових рішень", цим Законом регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 2, 3 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" встановлено, Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Так, ухвалу Господарського суду Волинської області від 06.09.2021 у справі №903.700.21 надіслано та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 07.09.2021.

Крім того, 18.10.2021 на веб-сайті Господарського суду Волинської області опубліковано оголошення про повідомлення ТОВ «Вог Рітейл» про відкриття провадження у даній справі та можливість ознайомлення з ухвалою по справі №903/700/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, вчасне отримання ухвали суду та ознайомлення з нею залежить виключно від волевиявлення самих учасників справи, тобто має суб`єктивний характер.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).

З огляду на викладене, суд вважає, що неотримання учасником справи поштової кореспонденції, якою судом з додержанням вимог процесуального закону за належною адресою надсилалася ухвала від 06.09.2021 для вчинення відповідних дій та яка повернулася до суду за заявою адресата, є дією у площині волевиявлення самого адресата, тобто мало суб`єктивний характер.

Сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 916/3200/17, від 22.07.2021 № 920/938/20.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи відсутність відзиву, закінчення строку на його подання, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки, призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Наказом ТОВ «Сіті Тревел» №3-К від 06.02.2008 прийнято ОСОБА_1 з 06.02.2008 на посаду фінансового директора за сумісництвом (на пів ставки) (а.с. 6).

Наказом ТОВ «Сіті Тревел» №6-К від 19.08.2008 визначено переоформити договір фінансового директора ОСОБА_1 із сумісництва на трудовий договір за основним місцем роботи за тією ж посадою з неповним робочим днем (а.с. 7).

Наказом №11 від 30.10.2019 у зв`язку з придбанням транспортного засобу Land Rover 2019 року випуску для службового користування призначено відповідальним за експлуатацію і збереження автомобіля марки Land Rover 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_1 , за оформлення шляхових листів, використання ПММ фінансового директора ОСОБА_1 . На підставі паспортних даних автомобіля встановлено з 2019 року літні норми витрат палива - 9,36 л. дизельного топлива на 100 кв. пробігу автомобіля (а.с. 9).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль Land Rover 2019 року випуску зареєстрований за ТОВ «Сіті Тревел» (а.с. 8).

Згідно позовної заяви ОСОБА_1 з метою заправлення автомобіля Land Rover 2019 року випуску було відвідано АЗК WOG, за адресою м. Київ, вул. Богатирська, 15. Працівнику АЗС було озвучено вид пального - дизельне пальне, яке необхідно було заправити у бак автомобіля. Проте в результаті неуважності та неналежного виконання посадових обов`язків заправника та службових обов`язків оператора (касира) АЗС у бак автомобіля було заправлено бензин. Позивач зазначає, що заправлення автомобіля на АЗК відбулось на суму 519 грн. 20 коп.

До матеріалів справи долучено фотознімок бензобаку з надписом «DIESEL». Проте, суд позбавлений можливості перевірити, якому саме транспортному засобу належить вказаний бензобак.

На підтвердження заправки автомобіля позивач подав виписку АТ КБ «Глобус» по особому рахунку ОСОБА_1 з 27.05.2021 по 28.05.2021, згідно якого вбачається проведення платежу на суму 519 грн. 20 коп., отримувач КБ «Глобус», призначення платежу «купівля товару/послуг 27.05.2021» (а.с. 12).

Крім того, посилається на виписку АТ КБ «Глобус» з рахунку приватного клієнта за період з 27.05.2021 по 28.05.2021, згідно якої 27.05.2021 проведено платіж на суму 519 грн. 20 коп. - покупка WOG 2570 (50934884), Kyyiv, UKR (а.с. 13).

З зазначених виписок не можливо встановити заправку автомобіля Land Rover 2019 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , вид товару/послуги, що оплата проведена саме за дизельне паливо.

Згідно рахунку філії «Віннер ЛЦКА» ТОВ «Віннер Автомотів» №6441747 від 04.06.2021 загальна сума ремонтних робіт автомобіля RR_LR RRS L494 з державним номерним знаком НОМЕР_3 , дата прийому авто 27.05.2021, власник ТОВ «Сіті Тревел» складає 17 496 грн. 98 коп. (а.с. 14-15).

Оплата вказаного ремонту підтверджується платіжним дорученням №738 від 07.06.2021 (а.с. 16).

З зазначених у рахунках робіт не можна однозначно стверджувати, що роботи виконані саме у зв`язку з заправкою автомобіля дизельним паливом на заправці WOG.

ОСОБА_1 подала менеджеру АЗС WOG за адресою вул. Богатирська, 15 заяву від 27.05.2021, в якій повідомляє, що 27.05.2021 вона заїхала на АЗС WOG за адресою Богатирська ,15, приблизно о 13 год. 00 хв., заправити її автомобіль Land Rover НОМЕР_1 . В результаті помилки працівника АЗС замість дизель палива було заправлено бензин. Просить провести службове розслідування для компенсації витрат, пов`язаних з помилкою працівника, а також за ремонт авто та виклик евакуатора на СТО (а.с. 10).

Заява містить відмітку «заява прийнята адміністратор Вітьман Д.І.».

Будь які відмітки, вхідний номер, штампи АЗС на заяві відсутні.

25.06.2021 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №25/06/21-01 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 17 496 грн. 98 коп., яка отримана відповідачем 01.07.2021 (а.с. 17-21).

Позивач зазначає, що відповідь не отримав.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про захист прав споживачів» шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які, зокрема, визначають порядок роздрібної торгівлі бензином, дизельним пальним, гасом, маслами, мастилами (далі - Правила).

Згідно з пунктом 11 Правил шкода, завдана життю, здоров`ю споживача або його майну внаслідок використання нафтопродуктів неналежної якості, підлягає відшкодуванню суб`єктом господарювання в повному обсязі та в порядку, установленому законодавством.

Відповідно до пунктів 34, 35 Правил заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри).

Заправка автотранспортних засобів провадиться за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора.

За загальною нормою наведених Правил заправка автомобілів провадиться оператором АЗС або під його наглядом, що покладає відповідальність за заправлення відповідного палива саме на працівника відповідача.

Суд виходить з того, що заправка автомобіля, обладнаного дизельним двигуном, бензином з точки зору чинного законодавства є продажем продукції з дефектом, оскільки призводить до виходу з ладу автомобіля.

До спірних правовідносин, враховуючи існування між сторонами споживчих відносин, підлягають застосуванню відповідні правила Закону України «Про захист прав споживачів», а також спеціальні правила про роздрібну купівлю-продаж.

Відповідно до статті 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у зв`язку з придбанням товару, що має недолік, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. Причому такі РРО повинні бути зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи.

Таким чином, основним документом, який підтверджує факт відпуску пального (використання скретч-картки на пальне), є чек РРО з АЗС.

Згідно п. 10.3.1.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України облік реалізації нафтопродуктів ведеться через

зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та

переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням

відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання

розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із

споживачами готівкою.

В матеріалах справи відсутні первинні документи на підтвердження заправки автомобіля Land Rover 2019 року випуску, який належить ТОВ «Сіті Тревел», на АЗК WOG, за адресою м. Київ, вул. Богатирська, 15.

Подані позивачем виписки по особому рахунку не є первинними та достатніми доказами заправки автомобіля і саме на АЗС WOG у м. Київі, по вул. Богатирській, 15.

Враховуючи вищевикладене, недоведеність позивачем належними та допустимими доказами придбання нафтопродуктів на АЗС WOG в м. Києві по вул. Богатирській, 17, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 17 496 грн. 98 коп. матеріальної шкоди не підлягає задоволенню.

При цьому судом враховано, що згідно ч.ч. 3-4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідач ухвалу суду від 06.09.2021 про витребування чека не отримав. Позивач не скористався правом на подання адвокатського запиту. Судом доказ витребуваний з метою повного та всебічного розгляду, розгляду спору у розумні строки.

Згідно ч. 9 ст. 81 ГПК України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Оскільки ухвалу суду від 06.09.2021 відповідач не отримав, суд не може встановити причину не подання чеку (без повідомлення причин, чек не існує тощо) та не може визнати обставину заправки автомобіля дизельним паливом.

У зв`язку з недоведеністю позовних вимог щодо заподіяння шкоди, не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення 100 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У зв`язку з відмовою у позові, правові підстави покладення судових витрат на відповідача згідно ст. 129 ГПК України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Тревел" Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Рітейл" про стягнення 117 496 грн. 98 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук