Рішення № 100814955, 26.10.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 жовтня 2021 року Справа № 903/673/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., секретар судового засідання Коритан Л.Ю. розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард-СВ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Дістрібюшин"

про стягнення 84976,89 грн.,

за участю представників:

від позивача: н/з;

від відповідача: Мороз О. В., довіреність від 01.09.2020.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Форвард-СВ" звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Дістрібюшин" про стягнення 84976,89 грн. (із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 20/09/2021-2 від 20.09.2021).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов Договору поставки № ЦД-265 від 30.10.2018 та Договору про перевід боргу № 0906/1 від 31.05.2020 в частині оплати отриманого ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин" товару.

Позивач зазначає, що договір поставки № ЦД-265 від 30.10.2018 було укладено між ТзОВ "Форвард-СВ" (постачальник) та ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин" (покупець), однак 31.05.2020 між ТзОВ "Форвард-СВ", ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин" та ТзОВ "Геліос Дістрібюшин" було укладено договір про перевід боргу № 0906/1, відповідно до якого ТзОВ "Геліос Дістрібюшин" прийняв на себе зобов`язання ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин" по частковому проведенню розрахунків згідно договору поставки, тому відповідачем є - ТзОВ "Геліос Дістрібюшин".

Ухвалою суду від 19.08.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.09.2021, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.

01.09.2021 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами, зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю. Дане клопотання приєднано до матеріалів справи.

09.09.2021 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву в якому просить в задоволенні позову відмовити, при цьому вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними виходячи з такого. 30.10.2018 між ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин" та ТзОВ "Форвард-СВ" укладено договір поставки № ЦД-265. Згідно з додатком № 1 до договору сторони узгодили, що строк оплати товару настає протягом 30 банківських днів з моменту реалізації покупцем товару споживачам (третім особам) через торгові точки/кафе покупця. 31.05.2020 між ТзОВ "Форвард-СВ", ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин" та ТзОВ "Геліос Дістрібюшин" було укладено договір про перевід боргу № 0906/1, згідно якого ТзОВ "Центуріон-Дістрібюшин" передає, а ТзОВ "Геліос Дістрібюшин" приймає на себе в повному обсязі зобов`язання первісного боржника по частковому проведенню розрахунків згідно договору поставки № ЦД-265 від 30.10.2018 в сумі 196875,96 грн. вказує, що на момент укладення договору № 0906/1 від 31.05.2020, строк оплати, передбачений додатком № 1 договору № ЦД-265, за поставлений товар не настав. Інших змін, крім сторони договору, до договору сторонами не вносились, а тому відповідачем здійснювались часткові оплати по факту реалізації товару. Зазначає, що позивачем в позовній заяві не вказано оплат проведених відповідачем на суму 13710,10 грн, з врахуванням яких загальна вартість товару, який перебуває у відповідача на реалізації становить 84976,89 грн. Також вказує, що позовна заява підписана представником позивача Давиденком Я. Г., однак до матеріалів позовної заяви не додано доказів на підтвердження наявності у нього повноважень представляти інтереси позивача, а матеріали позовної заяви не містять інформації, що вказана особа має статус адвоката або доказів самопредставництва. Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 14.09.2021 повідомлено позивача про проведення підготовчого засідання 05.10.2021.

21.09.2021 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав відповідь на відзив № 20/09/2021-1 від 20.09.2021, з фотоматеріалами товару, в якій не погоджується з твердженнями відповідача, наведеними у відзиві та просить стягнути 84976,89 грн. Позивач зазначає, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додано довіреність, що підтверджує повноваження представника позивача. Щодо наданням відповідачем довідки вих.№ 203 від 09.09.2021 року, що свідчить про те, що товар перебуває у торгових точках, позивач зазначає, що позивач категорично не може погодитись з цим і стверджує, що відповідач вводить в оману суд, оскільки з видаткових накладних вбачається, що всі вони складені на протязі 2018 року, тобто термін виготовлення товару 2018 рік. Позивач сфотографував кожну одиницю товару щодо термінів придатності товарів, а саме: аерозоль відновлював фарби Salamander чорний 250 мл термін придатності 3 роки; аерозоль захист від вологи Salamander 300 мл термін придатності 3 роки; губка для догляду за взуттям KIWI безбарвна термін придатності 2 роки; губка для догляду за взуттям KIWI коричнева термін придатності 2 роки; губка для догляду за взуттям Salamander безбарвна термін придатності 2 роки; губка для догляду за взуттям Salamander чорна термін придатності 2 роки; лосьйон для догляду за взуттям Salamander чорний, 75 мл термін придатності 3 роки; щітка для замші та нубука KIWI термін придатності необмежений. Позивач стверджує, що це означає, що якби відповідач продавав даний товар то термін придатності якого вже давно сплинув. Дана відповідь на відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.

Заперечення відповідача, що викладені у запереченнях № 220 від 01.10.2021 про не прийняття до розгляду долучених до відповіді на відзив доказів, судом відхилені. Судом прийнято до розгляду докази позивача, що долучені ним до відповіді на відзив.

Також позивач 21.09.2021 подав клопотання № 20/09/2021-2 від 20.09.2021 про зменшення розміру позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача 84976,89 грн боргу та 2279,00 грн судового збору.

Cуд ухвалив на місці прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Має місце нова ціна позову - 84976,89 грн.

21.09.2021 позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами, також вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач 04.10.2021 подав заперечення № 220 від 01.10.2021, в якому просить у задоволені позову відмовити з підстав наведених у запереченні.

Відповідач зазначає, що фотографії не можуть підтверджувати терміну реалізації товару. У відповідності до умов Договору такими документами є товаросупровідна документація: сертифікати відповідності, посвідчення якості, висновки СЕС, фітосанітарні сертифікати, карантинні сертифікати, декларації виробника тощо. Зазначені документи позивачем не подані. Окрім того, надані фотографії не можуть бути прийняті у якості доказів, оскільки в них відсутні часові та географічні складові (не зрозуміло де та коли вони були зроблені), що саме зафіксовано на фотографії (який саме товар, яке його походження, з якої партії), і чи відповідає цей товар, товару, який є предметом поставки по Договору. Відповідач звертає увагу суду, що як матеріально-правову підставу позивач зазначає Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини». Разом з тим, зазначений Закон регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються. Предметом поставки по Договору є нехарчова продукція, що підтверджується Специфікацією та видатковими накладними, які є в матеріалах справи. Питання терміну придатності товару взагалі не є предметом розгляду справи.

Окрім того, звертає увагу суду, що у відповідності до умов п. 9.5. Договору, покупець може ініціювати повернення поставлених товарів без обмежень, а постачальник зобов`язаний протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення від покупця за власний рахунок здійснити повернення в тому числі у випадку не відповідності терміну придатності (збереження) товару вимогам п. 9.1. даного Договору та/або закінчення терміну придатності (збереження) товару. Таким чином, у випадку закінчення терміну придатності Товару, у покупця (відповідача) по Договору є право його повернути, а у постачальника (позивача) є обов`язок здійснити повернення такого товару. Договором поставки № ЦД-265 від 30 жовтня 2018 року сторонами була узгоджена відкладальна обставина - обов`язок з оплати товару виникає саме з моменту реалізації такого товару споживачам (третім особам). Уклавши в подальшому правочин про перевід № 0906/1 (Правочин № 0906/1), сторони узгодили заміну сторони покупця по основному Договору, і жодних змін в умови оплати не вносили. Окрім того, на момент укладення Правочину № 0906/1 строк з оплати товару був таким, що не настав (оскільки товар не був реалізований). Первісний боржник по правочину підтвердив це для нового боржника, передавши на виконання умов правочину відповідні документи, які підтверджують зазначені обставини.

Відповідач стверджує, що позивачем не доведено настання події (обставини), з якою сторони узгодили настання обов`язку з оплати отриманого товару, зокрема, не надано доказів на підтвердження реалізації товару, що поставлявся. Дане заперечення приєднано до матеріалів справи.

Згідно ч.3 ст.177 ГПК України передбачено, що для належної підготовки справи для розгляду по суті строк підготовчого засідання може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Згідно ч. 3 ст. 201 ГПК України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Суд з власної ініціативи на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, постановив продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів - по 19.11.2021, ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.10.2021.

В судове засідання 26.10.2021 представник позивача не прибув.

21.10.2021 на адресу суду від позивач надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. В клопотанні зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.10.2021 позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, -

встановив:

30.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форвард-СВ» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центуріон-Дістрібюшин» (далі- відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № ЦД-265 від 30 жовтня 2018 року (далі - Договір) (а.с. 4-8).

Сторони взяли на себе взаємні зобов`язання: постачальник зобов`язується поставляти товари по цінах і в асортименті, вказаними в Специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов`язується приймати такі товари і оплачувати на умовах, передбачених даним Договором (п.2.1 Договору).

Відповідно до розділу 3 Договору асортимент товару, що буде поставлятись протягом терміну дії даного Договору визначається сторонами в специфікації, яка являється невід`ємною частиною даного Договору. При зміні асортименту товару підписання нової Специфікації до даного Договору уповноваженими представниками сторін є обов`язковим. Одиниця виміру кількості товару визначається в замовлені покупця. Асортимент та кількість партії товару визначається в замовлені покупця, прийнятого до виконання постачальником згідно умов даного Договору та підтверджується видатковою накладною на товар. Якість товару повинна відповідати вимогам Державних стандартів та/або Технічних умов, які діють на території України, що підтверджується гігієнічним висновком, паспортом якості виробника ти/або сертифікатом відповідності на кожний і вид товару, іншим нормативним вимогам, відповідного до чинного законодавства.

Відповідно до п.4.1. Договору постачальник зобов`язується здійснити поставку і умовах визначених нижче і передати товар покупцю протягом 7 (семи) календарних днів моменту погодження замовлення та/або і відповідності підписаного сторонами графік домовленостей та замовлення, якщо інший строк не вказаний в погодженому замовлені покупця.

Згідно розділу 5 Договору ціна за одиницю виміру кількості товару визначається сторонами в специфікації, що є невід`ємною частиною даною Договору і підтверджується видатковими накладними, які з моменту їх підписання є невід`ємною частиною Договору. Ціни вказуються в національній валюті України - гривні, включають ПДВ. а також вартість упаковки, тари, пакетування товару, вартість маркування і доставки товару постачальником у вказане в замовленні місце поставки. При визначенні ціни товару сторонами враховуються результати щомісячного моніторингу про ціну аналогічного товару на інших підприємствах (організаціях) роздрібної торгівлі, при цьому ціна товару згідно специфікації не повинна перевищувати ціни на аналогічні товари на інших підприємствах (організаціях) роздрібної торгівлі. У разі розбіжностей між цінами у видатковій накладній за якою поставлені товари, та цінами, що зазначені в специфікації покупець приймає товар за цінами погодженої специфікації, а постачальник зобов`язаний протягом 3 (трьох) календарних днів з дати поставки товару надати покупцю відкориговані бухгалтерські документи, згідно погоджених сторонами в специфікації цін на товар.

Згідно п. 10.2. Договору порядок оплати товару погоджується сторонами в додатку №1 до даного Договору.

Згідно з додатком №1 від 30.10.2018 до Договору «Строк оплати» - протягом 30 (тридцяти банківських днів з моменту реалізації покупцем товару споживачам (третім особам) через торгові точки/кафе покупця (а.с.8).

На виконання умов Договору поставки позивач поставив покупцю-Товариству з обмеженою відповідальністю «Центуріон-Дістрібюшин» товар, що підтверджується видатковими накладними № КФ-0051354 від 23.11.2018р. на суму 285941,66 грн.; № КФ-0052746 від 30.11.2018р. на суму 64823,04 грн.; №КФ-0053739 від 07.12.2018р. на суму 17873,28 грн.; №КФ-0055431 від 14.12.2018р. на суму 9289,58 грн.; №КФ-0057028 від 21.12.2018р. на суму 6570,79 грн., які погодив та підписав покупець отримавши поставлений товар на суму 384498,35 грн. (а.с. 15-19).

З 04.01.2019 по 30.01.2020 покупець оплатив 187622,39 гри., що підтверджується нижченаведеними банківськими виписками по рахунку ТОВ «Форвард-СВ» (а.с. 20-62). Однак, у покупця ще лишився неоплачений товар на суму 196875,96 грн.

31.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форвард-СВ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Центуріон-Дістрібюшин» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліос Дістрібюшин» (далі - відповідач) було укладено Правочин про перевід боргу №0906/1 (далі - Правочин).

Відповідно до п. 1.1. Правочину первісний боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Центуріон-Дістрібюшин») передає, а Новий Боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос Дістрібюшин») приймає на себе в повному обсязі зобов`язання первісного боржника по частковому проведенню розрахунків згідно договору поставки № ЦД-265 від « 30» жовтня 2018 року в сумі 196875,96 грн. в тому числі ПДВ-20%.

Відповідно до розділу 2 Правочину за даним Правочином новий боржник зобов`язується виконати наступне зобов`язання первісного боржника: протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього правочину, здійснити розрахунок згідно Договору поставки № ГД-265 від « 01» березня 2019 року - в сумі 196 875,96 гривень, в тому числі ПДВ-20%. Первісний боржник зобов`язується передати новому боржнику всю необхідну інформацію, копії документів, що підтверджують зобов`язання первісного боржника перед кредитором. Кредитор зобов`язується прийняти виконання новим боржником зобов`язань первісного боржника. Зобов`язання між кредитором та новим боржником можуть бути також припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог відповідно до ст. 601 Цивільного Кодексу України. Первісний боржник, протягом 3 банківських днів після укладення цього правочину, зобов`язується перерахувати на поточний рахунок Нового боржника грошову суму, визначену у п.1.1 цього Договору.

В період з 21.07.2020 по 09.03.2021 відповідач частково здійснив оплату боргу у розмірі 98188,97 грн., що підтверджується банківським виписками по рахунку ТОВ «ФОРВАРД-СВ» (а.с. 64-87).

Проте, як зазначає позивач, всю суму заборгованості відповідач не оплатив, а також відмовляється від подальшого погашення боргу у розмірі 84976,89 грн.

30.06.2021 позивач направив відповідачу вимогу № 03/06/2021-1, в якій просив перерахувати суму боргу за умовами правочину (а.с. 89).

Відповідач на отриману претензію №30/06/2021-1 від 30.06.2021 року не надав відповідь і не перерахував суму заборгованості позивачу.

Відповідно до частини першої статті 14 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частиною першою статті 509 та частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 510 ЦК України, визначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

За умовами частини першої статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (частини перша статті 521 ЦК України).

Судом встановлено, що при укладанні договору про переведення боргу, сторонами дотримано вимог положень статей 513, 520 ЦК України; заміна боржника у зобов`язання відбулась за згодою кредитора (позивача) і сторонами дотримано вимог щодо укладання цього правочину у письмовій формі, що відповідає формі основного договору (договору поставки).

Предметом вказаного Правочину є заміна у зобов`язанні первісного боржника на нового боржника, в порядку та на умовах, визначених даним договором та діючим законодавством України, у зобов`язанні, що виникло з Договору поставки № ЦД-265 від « 30» жовтня 2018 року.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що Договору № ГД-265 від « 01» березня 2019 року, згідно якого відповідач зобов`язався здійснити розрахунок в розмірі 196875,96 грн. протягом 3 банківських днів з моменту підписання Правочину, сторони не подали та не підтвердили його існування.

Договір № ГД-265 від « 01» березня 2019 року відрізняється від спірного договору поставки № ЦД-265 від « 30» жовтня 2018 року датою укладення та номером, тобто є іншим.

Колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові № 908/3027/20 від 21 жовтня 2021 року зазначила, що під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що правочин про перевід боргу направлено на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу саме заміни первісного боржника у зобов`язанні, що виникло на підставі Договору поставки № ЦД-265 від « 30» жовтня 2018 року.

Аналіз наведених вище умов договору про переведення боргу дає підстави дійти висновку, що предметом договору є сума грошових зобов`язань (боргу) первісного боржника у розмірі 196875,96 грн яка має бути сплачена новим боржником (відповідачем) на користь кредитора (позивача) на умовах та у строки, визначені договором поставки.

Як вже було зазначено вище, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України). Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання тільки у випадках, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Колегія суддів Верховного Суду наголосила, що на підставі договору виникають права та обов`язки, які в частині зобов`язань мають бути виконані сторонами цього договору, якщо інше не встановлено самим договором або актами цивільного законодавства. Відтак, з`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно.

Отже, з огляду на зміст позовних вимог, обов`язковість умов договору для виконання, балансу інтересів обох сторін договору суд дійшов висновку, що укладаючи правочин про перевід боргу, відповідач(новий боржник) взяли на себе зобов`язання первісного боржника, яке відповідно, і повинно ним виконуватись в межах прав та обов`язків визначених умовами Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалось вище Додатком № 1 до Договору, сторони узгодили строк оплати: протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту реалізації покупцем товару споживачам (третім особам) через торгові точки/кафе покупця.

Отже, виконання відповідачем свого обов`язку з оплати вартості поставленого товару прямо залежить від настання певної події, а саме: від реалізації товару, що в розумінні ч.1 ст. 212 ЦК України є відкладальною обставиною.

Згідно довідки №203 від 09.09.2021 виданої ТзОВ "Геліос Дістрібюшин", підписаної директором П.С. Шибаєвим стверджується, що станом на 01.09.2021(як уточнив представник відповідача у судовому засіданні) у них перебуває на реалізації товар на загальну суму 84976,89 грн., право на реалізацію якого набуто згідно правочину про перевід боргу №0906/1 від 31.05.2020.

Як стверджує відповідач та не спростовано позивачем, на момент укладення Правочину № 0906/1, строк оплати за поставлений товар не настав, оскільки перебуває на реалізації у відповідача, тому оплати здійснювались частково по факту реалізації товару, як це передбачено Договором поставки.

Інших змін в Договір, щодо строку оплати сторонами не вносилось, лише заміна сторони яка має виконати зобов`язання.

Крім того, Правочином про перевід боргу сторонами не було припинено існуючого зобов`язання по Договору поставки № ЦД-265 від 30.10.2018 (визначене додатком №1 від 30.10.2018 до Договору «Строк оплати» - протягом 30 (тридцяти банківських днів з моменту реалізації покупцем товару споживачам (третім особам) через торгові точки/кафе покупця), щоб стверджувати, що відбулась новація цього зобов`язання.

Судом не приймаються пояснення позивача про закінчення строку придатності товару та настання строку оплату через цю обставину, оскільки у випадку закінчення терміну придатності товару, у покупця (відповідача) по Договору є право його повернути(п.п.д п.9.5 Договору), а не обов'язок оплачувати.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази враховуючи, що позивачем не доведено настання події (реалізація товару), з якою сторони узгодили настання обов`язку з оплати отриманого товару, зокрема, не надано доказів на підтвердження реалізації товару, що поставлявся, беручи до уваги, що відповідно до п. 2.1. Правочину про перехід боргу відповідач зобов`язався протягом 3 банківських днів здійснити розрахунок згідно Договору поставки № ГД-265 від 01.03.2021 (якого сторонами не подано та не підтверджено його існування), а не Договору поставки № ЦД-265 від 30.10.2018, який є предметом даного позову, враховуючи правову природу правочину про заміну у зобов`язанні первісного боржника на нового боржника (переведення боргу), зміст правовідносин сторін договору, його буквальний та логічний зміст, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард-СВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Дістрібюшин" про стягнення 84976,89 грн. слід відмовити, як необгрунтованому та безпідставному.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст. 129 ГПК України судові витрати у справі, що складаються з сплаченого судового збору в розмірі 2270 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард-СВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос Дістрібюшин" про стягнення 84976,89 грн - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено

04.11.2021

Суддя А. С. Вороняк