Рішення № 100814933, 04.11.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2021 р. Cправа № 902/850/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Дочірнього підприємства "Тиврівський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (вул. Шевченка, буд. 5, смт Тиврів, Тиврівський р-н, Вінницька область, 23300)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 43 111,52 грн,

В С Т А Н О В И В :

Дочірнім підприємством "Тиврівський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" подано позов до ОСОБА_1 про стягнення 43 111,52 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу №24 від 15.06.2020 (укладеним ОСОБА_1 у статусі ФОП, при цьому 16.10.2020 відповідачем припинено господарську діяльність у статусі ФОП) в частині оплати за поставлену продукцію, внаслідок чого Дочірнім підприємством "Тиврівський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" заявлено до стягнення з ОСОБА_1 43 111,52 грн заборгованості, з яких: 36 397,19 грн - основного боргу; 1 870,85 грн - пені; 3 665,66 грн - інфляційних втрат та 1 177,82 грн - 3% річних.

У відповідності до вимог ч.ч. 6, 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України Господарським судом Вінницької області здійснено запит щодо реєстрації місця проживання та інших персональних даних фізичної особи відповідача.

Згідно з наданою інформацією на вказаний запит підтверджено місце проживання ОСОБА_1 за зазначеною у позовній заяві адресою.

Ухвалою суду від 06.09.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/850/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема щодо подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Разом з тим адресована відповідачу за підтвердженою Виконавчим комітетом Гніванської міської ради адресою ухвала про відкриття провадження у справі повернута на адресу суду із відміткою поштового відділення про відмову адресата від отримання відправлення.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та на даний час є чинною).

Окрім того, суд зазначає, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі №902/850/21 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходиться у вільному доступі.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

15.06.2020 між Дочірнім підприємством "Тиврівський райагроліс" (Продавець, позивач) та ФОП Платовим Миколою Вікторовичем (Покупець, відповідач) (16.10.2020 відповідачем припинено господарську діяльність у статусі ФОП) укладено Договір купівлі-продажу №24 (Договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти і сплатити наступні товари: лісоматеріали круглі, дуб клас якості D. Загальний об`єм лісопродукції 700 м3.

Сторони погодили, що кількість та ціна товару вказується у відповідних документах, накладних та податкових накладних. Оплата за продукцію проводиться попередньо (передоплата) (п.п. 2.2., 2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору за простроченням рахунку по даному договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми постачання Товару.

За період червня-липня 2020 року позивач поставив відповідачу лісопродукцію за Договором на загальну суму 53 421,38 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс): серії ВАА №070270 від 17.06.2020; серії ВАА №070273 від 17.06.2020; серії ВАА №070311 від 06.07.2020; серії ВАА №070384 від 24.07.2020; серії ВАА №070386 від 24.07.2020; серії ВАА №070404 від 29.07.2020.

Разом з тим відповідач за отриману продукцію розрахувався частково на загальну суму 17 024,19 грн відповідно до прибуткових касових ордерів: №110 від 01.07.2020 на суму 7 024,19 грн та № 111 від 02.07.2020 на суму 10 000 грн.

Несплата решти вартості переданих відповідачу лісоматеріалів в сумі 36 397,19 грн слугувала підставою для звернення Дочірнього підприємства "Тиврівський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" із відповідним позовом до суду. При цьому позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача, окрім суми основного боргу, 1 870,85 грн - пені; 3 665,66 грн - інфляційних втрат та 1 177,82 грн - 3% річних внаслідок прострочення виконання зобов`язання за Договором.

З огляду на встановлені обставини, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір купівлі-продажу №24 від 15.06.2020.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Оскільки п. 2.3. Договору передбачено передачу товару на умовах передплати, то за приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.11.2013 за № 961/707 затверджено спеціалізовану форму товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) та встановлено, що товарно-транспортна накладна при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) за формою, затвердженою пунктом 1 цього наказу, є обов`язковою для державних лісогосподарських підприємств (структурні підрозділи: лісництва, склади, цехи) при обліку, первинному відпуску та перевезенні деревини автомобільним транспортом (пункт 2).

Також Наказом затверджено Інструкцію щодо заповнення спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс).

Вказана спеціалізована форма товарно-транспортної накладної ТТН-ліс є обов`язковою для державних лісогосподарських підприємств, відтак є належним доказом господарських операцій між позивачем та відповідачем з поставки деревини.

Наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні при перевезенні деревини автомобільним транспортним (ТТН-ліс) є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, тому є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Щодо відсутності у окремих накладних (серії ВАА №070270 від 17.06.2020; серії ВАА №070273 від 17.06.2020) підпису особи, яка отримала товар, то відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, вартість відпущеного товару, яка зазначена товарно-транспортних накладних (ТТН-ліс), відповідає вартості товару, яка зазначена у Акті звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2020-15.09.2020, який обопільно підписаний сторонами.

Зокрема, суд враховує, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (постанова ВС КГС від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17).

Отже, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що останнім не виконано обов`язку щодо сплати вартості переданої за Договором лісопродукції на загальну суму 36 397,19 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо суми основного боргу у заявленому позивачем розмірі 36 397,19 грн.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 1 870,85 грн - пені; 3 665,66 грн - інфляційних втрат та 1 177,82 грн - 3% річних внаслідок прострочення виконання зобов`язання за Договором.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки передача товару відбулася без здійснення попередньої оплати, а відповідачем такий товар прийнято без зауважень та заперечень, відтак суд дійшов висновку, що до правовідносин сторін в частині оплати товару підлягають застосуванню приписи ст. 692 ЦК України.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що за простроченням рахунку по даному договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми постачання Товару.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за відповідний період прострочення з урахуванням здійснених відповідачем проплат, судом встановлено, що такий розрахунок не перевищує розрахунку суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 1 870,85 грн - пені; 3 665,66 грн - інфляційних втрат та 1 177,82 грн - 3% річних.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем витікає з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи спір щодо відповідача - фізичної особи, суд враховує, що Договір купівлі-продажу №24 від 15.06.2020, внаслідок неналежного виконання якого виникла заборгованість, було укладено ОСОБА_1 у статусі ФОП, при цьому 16.10.2020 відповідачем припинено господарську діяльність у статусі ФОП за власним рішенням.

Так, за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її обов`язок не припиняється, а продовжує існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 25.06.2019 у справі, № 904/1083/18 та від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18, а також в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2020 у справі №699/115/20.

Окрім того, вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинилися, суд приходить до висновку про належність спору до господарської юрисдикції.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 2270 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Дочірнього підприємства "Тиврівський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (вул. Шевченка, буд. 5, смт Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область, 23300; код ЄДРПОУ 36242358) 36 397,19 грн - основного боргу; 1 870,85 грн - пені; 3 665,66 грн - інфляційних втрат; 1 177,82 грн - 3% річних та 2 270 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відповідні адреси електронної пошти позивача: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Повне рішення складено 04 листопада 2021 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3,4 - позивачу - АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

5 - відповідачу - АДРЕСА_3 , 23310.