Рішення № 10081339, 11.02.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

11.02.2010р.                                                                                          Справа № 14/254

За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго", вул. Чапаєва, 68, м. Кременчук, Полтавська область, 39617

до Приватного підприємства "Укркурортбут", вул. 50 років СРСР, 29, кв. 20, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 2634,13 гривень

                                        Суддя Іваницький О.Т.

Представники сторін:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в сумі 2804,44 гривень за надані послуги по теплозабезпеченню в опалювальний період 2008-2009 року згідно договору № 67/2 від 01.11.2008 року, з яких 1662,90 гривень сума основного боргу, 70,31 гривень збитки від інфляції, 41,27 гривень 3% річних, 11,04 гривень пеня.

Ухвалою заступника голови господарського суду Полтавської області Пушко І.І. від 25.12.2009 р. строк вирішення спору у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України був продовжений на 1 (один) місяць.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України Конвенція про захист прав людини та основних свобод, яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню при розгляді справ судами. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Позивач свого представника в судове засідання не направив. До початку судового розгляду справи від нього поступив лист № 123 від 08.02.2010 р. (вхід. № 01802д від 10.02.2010 р. канцелярії суду) з проханням розглядати справу без участі представника та за наявними в ній матеріалами. Суд вказаний лист розцінює як клопотання, яке підлягає задоволенню та залученню до матеріалів справи.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до положень статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив, що між Комунальним підприємством "Теплоенерго", м. Кременчук (надалі Позивач) та Приватним підприємством "Укркурортбут", м. Кременчук (надалі Відповідач) 01.11.2008 р. було укладено договір № 67/2 про надання послуг з централізованого опалення та постачання (підігрів) гарячої води (надалі Договір).

Відповідно до п. 1 Договору Виконавець (Позивач у справі) зобов'язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення - на протязі опалювального сезону, постачання (підігрів) гарячої води - протягом року, а Споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.

Згідно із п. 2 Договору тарифи на послуги становлять:

1) при наявності приладів обліку:

- централізоване опалення - за 1 Гкал - 317,70 грн.;

- централізоване постачання гарячої води (підігрів) - за 1 м3 - 17,47 грн.;

2) за відсутності приладів обліку:

- централізоване опалення - за 1 м2 загальної площі в опалювальний період - 9,83 грн.

Взяті на себе за Договором зобов'язання (п. 18 із підпунктами) Позивач виконав в повному обсязі. Відповідач взятих на себе за Договором зобов'язань (п. 16 із підпунктами) в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 2343,82 гривень.

З метою самостійного врегулювання спору Позивач 26.08.2009 р. за вих. № 837 направив Відповідачу претензію з вимогою погасити виниклу заборгованість, але Відповідач на неї не відповів, заборгованість не погасив.

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 2343,82 гривень.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Відповідно до вимог статті 230 ГК України, статті 549 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язань, він повинен сплати неустойку (штраф, пеня). Розмір неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов’язань встановлюється договором або законом.

          Позивачем Відповідачу нарахована пеня за період із 01.05.2009 р. по 31.10.2009 р. в сумі 11,04 гривень (розрахунок в матеріалах справи), яка підлягає стягненню з останнього у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору.

          Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи несплату заборгованості Відповідачем, Позивач нарахував Відповідачу збитки від інфляції за період з 01.04.2009 р. по 31.10.2009 р. в сумі 70,31 гривень (розрахунок в матеріалах справи) та 3% річних за аналогічний період) в сумі 41,27 гривень (розрахунок в матеріалах справи), які підлягають стягненню з останнього на користь Позивача у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору.

          Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

          Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму основного боргу в розмірі 2343,82 гривень, пеню 11,04 гривень, збитки від інфляції в сумі 70,31 гривень та 3% річних в сумі 41,27 гривень.

          Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                        В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Приватного підприємства "Укркурортбут", вул. 50 років СРСР, 29, кв. 20, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 (р/р 2600469116 в КФ ПОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, код 34793070) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго", вул. Чапаєва, 68, м. Кременчук, Полтавська область, 39617 (р/р 260071570 в КФ АБ "Полтава-Банк", МФО 331423, код ЄДРПОУ 31700972) суму боргу в розмірі 2343,82 гривень, пеню 11,04 гривень, збитки від інфляції в сумі 70,31 гривень, 3% річних в сумі 41,27 гривень, суму державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.          

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.