Рішення № 100812115, 19.10.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/3956/21

Провадження № 2/201/2212/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 жовтня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Кірієнко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аланд” (треті особи-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2021р. до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ “Фінансова компанія “Аланд” (треті особи-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. №3-6).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 26.04.2021р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. №20).

26.04.2021р. на адресу відповідача та третіх осіб були надіслані позовна заява з доданими до неї документами разом з ухвалою про відкриття провадження.

Згідно відмітки на поштових повідомленнях, які повернулися від відповідача та третьої особи - приватного виконавця Русецької О.О. 22.06.2021р. та 25.06.2021р., документи суду вручені, проте відзиву та письмових пояснень станом на 25.06.2021р. включно до суду не надійшло.

Від третьої особи - приватного нотаріуса КМНО Хари Н.С. повернувся конверт з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

З огляду на те, що у встановлені судом строки відзив відповідача та письмові пояснення третіх осіб до суду не надійшли, ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 29.06.2021р. вирішено перейти до розгляду цивільної справи №201/3956/21 відповідно до положень ч.5 ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №27).

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки — адвокат Грицай В.О. (діє на підставі договору про надання правової (правничої допомоги) від 08.04.2021р., ордера від 21.04.2021р. серія АЕ №1057138 -а.с. №13-14,18) в позовній заяви посилався на те, що позивачці стало відомо, що 13.03.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис №10836 про стягнення з позивачки на користь ТОВ “ФК “Аланд” заборгованості у розмірі 17 908грн.05коп. Позивачка вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що стягувачем для вчинення напису, не було надано затвердженого законодавством переліку документів, які б підтверджували безспірність заборгованості за кредитним договором, а в свою чергу, приватний нотаріус не перевірила надані їй для вчинення напису документи, отже вчинила оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора. Крім того, виконавчий напис вчинено на договорі, який нотаріально не посвідчений, а з дня виникнення вимоги минуло більше трьох років. Також, при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом не було враховано, що пункт 2 Постанови КМУ №1172 від 29.06.1999р. на час вчинення виконавчого напису 13.03.2020р. був визнаний судом нечинним, згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі №826/20084/14, яка набрала законної сили, тобто, виконавчий напис вчинено в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі не нотаріально посвідченого кредитного договору, а приватний нотаріус керувалася нечинними положеннями закону. Позивачка просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №10836 вчинений 13.03.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “ФК “Аланд” заборгованості у розмірі 17 908 грн. 05коп., а також стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. та по оплаті витрат на правничу допомогу у розмірі 6 500 грн.

В судове засідання 19.10.2021р. позивачка та її представник не з`явилися. 18.10.2021р. до суду надійшла заява представник позивача - адвоката Грицая В.О., в якій представник зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити, розгляд справи проводити за його відсутності на підставі наявних в справі матеріалів, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. №38).

В судові засідання по справі, які призначалися на 21.07.2021р. та 19.10.2021р. представник відповідача - ТОВ “ФК “Аланд” та треті особи не з`явилися, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином, шляхом направлення судових повісток, про що в матеріалах справи містяться письмові докази (а.с. № 21, 22, 24, 26, 28, 30, 34-36), про причини своєї неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надали, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталася, а також не скористалися правом на надання суду письмового відзиву на позову або пояснень та доказів на їх обґрунтування.

Також, про дату судового засідання 19.10.2021р. відповідач та треті особи повідомлялися шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада України» (а.с. № 37).

Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом відповідач в судові засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

20.02.2012р. між ОСОБА_1 та ПАТ “Дельта Банк” був укладений договір №001-03520-200212 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної карти строком на 1 рік (а.с. № 9).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п.1 ч.1 ст.512, ч.1 ст.516 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

13.03.2020р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі № 10836 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Фінансова компанія “Аланд” (яке набуло права вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги №02/10/2019-ФВ від 02.10.2019р.) заборгованості за кредитним договором №001-03520-200212 від 20.02.2012р. у розмірі 17 608 грн.05коп., з яких: заборгованість за кредитом — 9 987грн.70коп., заборгованість по відсоткам — 7 620 грн.35коп. Також стягнуто витрати за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 Закону України “Про нотаріат” у розмірі 300 грн. У виконавчому написі вказано, що стягнення здійснюється за період з 14.11.2017р. по 12.11.2019р. (а.с. №8).

11.06.2020р. приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. відкрито виконавче провадження №62316393 з примусового виконання виконавчого напису №10836 виданого 13.03.2020р. (а.с. №10).

Згідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України “Про нотаріат” (в редакції від 04.02.2019р.) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.88 цього Закону (в редакції від 04.02.2019р.) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом МЮУ від 22.02.2012р. № 296/5, зареєстрованим в МЮУ 22.02.2012р. за № 282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. Глави 16 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України “Про нотаріат” та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України “Про нотаріат”). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10.10.2018р. справа N 61-10285св18.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат” захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В матеріалах справи відсутні письмові докази, що при вчиненні напису приватний нотаріус отримала від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, докази належного розрахунку новим кредитором (оплати встановленої ціни договору) за укладеним договором про відступлення права вимоги, а тому у приватного нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед стягувачем є безспірними та новим кредитором ТОВ “ФК “Аланд”, який як стягувач звернувся з заявою про вчинення виконавчого напису, надано повний перелік документів на підтвердження переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Крім того, враховуючи, що договір №001-03520-200212 від 20.02.2012р. на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної карти був укладений строком на 1 рік, отже на дату вчинення напису 13.03.2020р., з дня виникнення вимоги минуло більше трьох років, а тому приватний нотаріус повинна була відмовити у вчиненні виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі № 310/9293/15ц зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017р. у справі № 6-887цс17 .

З тексту оспорюваного виконавчого напису №10836 від 13.03.2020р. встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувалася ст.87-91 Закону України “Про нотаріат” та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. за № 1172.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа №826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано КМУ опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у ст.88 Закону України “Про нотаріат”. Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені ст.88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням ст. 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017р. колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 910/13233/19), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: "Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов`язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017р. (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами".

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. №662 до Переліку змін, виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Договір №001-03520-200212 від 20.02.2012р. на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної карти був укладений між АТ “Дельта Банк” та ОСОБА_1 в простій формі, нотаріально не посвідчений.

Отже, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису №10836 від 13.03.2020р. не врахувала, що станом на 13.03.2020р. постановою КМУ №662 від 26.11.2014р. “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів, отже, норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, які нотаріально не посвідчені, є нечинні, а тому повинна була відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України “Про нотаріат” за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Зокрема, необхідно зазначити, що у зв`язку з неодноразовим порушенням приватним нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, що завдало шкоди фізичним та юридичним особам, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 17.01.2008р. за №6685 на ім`я ОСОБА_2 анульовано (а.с.12).

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає, що при розгляді справи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису №10836 від 13.03.2020р. таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Із положень ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-цвід 20.09.2018р. суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Надання правової допомоги адвокат Грицай В.О. здійснював на підставі ордеру про надання правової допомоги АЕ №1057138 від 21.04.2021р. та договором про надання правової допомоги б/н від 08.04.2021р.

На підтвердження понесених позивачкою витрат на правову допомогу суду надано: копію договору про надання правової допомоги б/н від 08.04.2021р., який було укладено між ОСОБА_1 та адвокатом Грицай В.О.; додаткова угода №1 від 19.04.2021р. до договору про надання правової допомоги, акт виконаних робіт від 19.04.2021р., згідно якого адвокатом виконані юридичні послуги: консультація щодо можливості та доцільності подання позовної заяви із формуванням правової позиції, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №62316393, підготовка та складання позовної заяви, розмір гонорару склав 6 500 грн.; копія прибуткового касового ордеру №1 від 19.04.2021р., відповідно до якого ОСОБА_1 сплатила адвокату гонорар у розмірі 6 500 грн. (а.с. №13-19).

При вирішенні питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід виходити з того, що стягненню підлягають не лише ті витрати на правничу допомогу, що стосуються участі в судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі, наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, підготовка запитів.

Згідно ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, від відповідача ТОВ “ФК “Аланд” суду не надходило.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд враховує обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, потребу у вчинені запитів адвоката, той факт що судом задоволені позовні вимоги в повному обсязі та приходить до висновку, що на користь позивачки з відповідача підлягають стягненню понесені нею судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 6 500 грн.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України з урахуванням задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки також понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. (а.с.№ 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, правовою позицією Верховного Суду України від 05.07.2017р. у справі за №6-887цс17, постановами Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі № 310/9293/15ц, від 10.10.2018р. у справі N 61-10285св18, постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 910/13233/17, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, ч.4 ст. 223, ч.2 ст. 247, ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аланд” (треті особи-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню — задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. 13.03.2020р., зареєстрований в реєстрі за №10836, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Фінансова компанія “Аланд” (яке набуло права вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги №02/10/2019-ФВ від 02.10.2019р.) заборгованість за кредитним договором №001-03520-200212 від 20.02.2012р. у розмірі 17 608 грн.05коп., з яких: заборгованість за кредитом — 9 987грн.70коп., заборгованість по відсоткам — 7 620 грн.35коп., а також витрати за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 Закону України “Про нотаріат” у розмірі 300 грн. - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аланд” на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Аланд” на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 6 500грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.