Рішення № 100811407, 01.11.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4304/21

Провадження № 2/750/1342/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі

судді Карапута Л.В.,

секретарів Галета Ю.В., Лось А.Ю.,

представника позивача – ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 , представників третьої особи – Мазур Л.О., Коноваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа – Чернігівський міський центр соціальних служб.

в с т а н о в и в:

22.04.2021 Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі позбавлення матері батьківських прав, передати малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування Чернігівської міської ради для подальшого його влаштування.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

У судовому засіданні представник позивача пред`явлений позов підтримала та наполягала на задоволенні. Представник позивача ОСОБА_1 пояснила, що неодноразово від представників поліції надходила інформація про те, що дитина перебуває на вулицях міста самостійно. Мати не виходила на зв`язок, тому вказану інформацію передавали через бабусю хлопчика. У липні дитину вилучили з сім`ї. У серпні 2020 надійшла заява від бабусі про повернення дитини. Відбулась комісія, заяву задовольнили. Дитину повернули матері, однак ситуація не змінилась. Дитина продовжувала зникати з дому, про що повідомлялась служба. Дитина була вилучена після перевірки умов проживання. Мати після вилучення дитини у службу не зверталась, зверталась бабуся. Листи та шоколадки надходили від бабусі. Матір до дитини не приїжджала. Представник позивача вважає, що на даний час відповідач вживає алкогольні напої, а тому слід позбавити відповідачку батьківських прав.

Відповідач заперечувала проти задоволеня позову та пояснила, що коли дитина була вилучена та перебувала у патронатної матері, відповідач намагалась його знайти, але інформацію ніхто не надав. Вперше побачилась з дитиною на його дні народженні, ні патронатна матір, ні дитина не повідомили про фактичне місце проживання дитини. Наразі не вживає спиртні напої, є приватним підприємцем, працює та отримує доходи, а тому просила не позбавляти її батьківських прав.

Представник відповідача ОСОБА_3 пояснив, що наразі відповідач виконує всі рекомендації надані службою, має стабільний дохід, має позитивні характеристики, пройшла лікування від алкогольної залежності, а тому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом.

Представники третьої особи позов підтримали.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до актового запису про народження відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції від 08 серпня 2013 року, № 1855, батьками малолітнього ОСОБА_4 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження від 15 травня 2020 року, № 00026355949, відомості про батька дитини записані за вказівкою матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 8).

ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні (службі) у справах дітей з 15 червня 2020 року, як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах.

Мати дитини — ОСОБА_6 , не приділяла належної уваги вихованню сина, зловживала алкогольними напоями, часто зникала з дому.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 26 лютого 2020 року за частиною 1 статті 184 КУпАП ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , оскільки останній 23 січня 2020 року перебував без нагляду батьків.

06 червня 2020 року ОСОБА_2 скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 178 та 184 КУпАП, та згідно постанов Деснянського районного суду міста Чернігова від 15 червня 2020 року та 27 липня 2020 року, була притягнута до адміністративної відповідальності.

25 червня 2020 року ОСОБА_7 , який знову залишився без піклування матері, було поміщено до КНП “Чернігівська обласна дитяча лікарня” працівниками поліції по акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину.

02 липня 2020 року дитину було переведено до Ніжинського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської облдержадміністрації.

Мати зверталась до управління (служби) у справах дітей з заявами про повернення дитини із закладу на виховання в сім`ю. Дане питання неодноразово розглядалось на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини, а саме, у вересні та грудні 2020 року, у січні та лютому 2021 року. Матері давались рекомендації щодо влаштування на работу, визначення місця де вона буде проживати з сином та проходження курсу лікування від алкогольної залежності.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 23 лютого 2021 року, матері було надано дозвіл забрати сина з центру.

02.03.2021 року з Ніжинського центру соціально-психологічної реабілітації ОСОБА_7 було передано матері для подальшого виховання. Вночі 14 квітня 2021 року, ОСОБА_2 звернулась до поліції на канал 102 щодо зникнення сина. Заявниця перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_4 було знайдено працівниками поліції у біологічного батька по АДРЕСА_1 , який вранці привів дитину до матері.

14 квітня 2021 року дитину було вилучено від матері відповідно до акту проведення оцінки рівня безпеки дитини та влаштовано на тимчасове перебування до патронатної сім`ї.

14 квітня 2021 року на ОСОБА_2 працівниками поліції було складено протоколи про адміністративні провопорушення передбачені статтями 178 та частиною 2 статті 184 КУпАП.

Виконкомом Чернігівської міської ради 15 квітня 2021 року було прийнято рішення № 206 про негайне відібрання ОСОБА_7 від матері ОСОБА_2 .

21.09.2020 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, тому має стабільний дохід. Після вибуття ОСОБА_7 з Ніжинського ЦСПРД було влаштовано до загальноосвітньої школи №25. Відповідач пройшла курс протиалкогольного лікування та за місцем проживання має позитивну характеристику.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виконавчий комітет Чернігівської міської ради, що діє як орган опіки та піклування, надав суду висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до її малолітньої дитини (а.с. 33-35).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс) мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Свідок ОСОБА_8 дала свідчення суду, що є матер`ю відповідачки, остання піклується про дитину, працює приватним підприємцем, купує речі дитині. Коли дитина зникала, відповідач одразу починала шукати сина. На постійній основі відповідач не вживає алкогольні напої, алкогольної залежності не має.

Свідок ОСОБА_9 старший інспектор ювенальної превенції відділу превенції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, показав в судовому засіданні, що з відповідачем особисто ніколи не зустрічався. Про дитину особисто свідок інформації не має. Обставини щодо зникнень дитини з дому невідомі свідку. Дитину особисто ніколи не розшукував. Відомо, що інші співробітники розшукували.

Свідок ОСОБА_10 інспектор сектору ювенальної превенції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, дав свідчення в суді, що бачив дитину, яка була одягнута не по сезону, в холодну пору року без куртки. Свідок вказав, що мати виконувала свої обов`язки по догляду за дитиною неналежним чином. Дитина неодноразово знаходилась у місті сама, іноді пізно ввечері. З матір`ю вийти на зв`язок було неможливо, тому дитину передавали бабусі. За місцем проживання матір була відсутня. Востаннє знаходили дитину 25.07.2020 року о 23 годині, після чого дитину вилучили з сім`ї.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt V. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист драв людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 року по справі № 676/3740/19.

Норма частини 4 ст. 263 ЦПК України зобов`язує суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даній справі, виходячи з доказів, наданих позивачем, а саме події, які відбувалися в сім`ї ОСОБА_2 на протязі 2020 року, думку дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який бажає залишитися проживати зі своєю матір`ю та любить останню.

Враховуючи те, що відповідач усвідомлює протиправність своєї негативної поведінки, намагається виправитися, за станом здоров`я припинила вживати спиртні напої, працює, має дохід та надала суду письмові докази про придбання речей та продуктів харчування для дитини, тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради контролю за виконанням нею батьківських обов`язків.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про необхідність зміни ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з покладанням на Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради контролю за виконанням нею батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 04.11.2021.

Суддя Л.В. Карапута