Рішення № 10081073, 09.02.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2010 р.                                                                      Справа №19/152

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук

про стягнення 14017,02 грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Логашкін С.С., дов. № 49юр.-24 від 16.03.2009р.

Розглядається позовна заява про стягнення 14017,02 грн. вартості ремонтних робіт на піввагонів, придбаних за договором №7604/010720/11-110юр/20/2004/1767 від 16.06.2004 р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що протягом дії гарантійного терміну експлуатації вагонів були виявлені недоліки –несправність колісних пар, а саме зношування гребеня колісних пар; дані недоліки були усунуті за рахунок позивача. На підставі ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, які регулюють порядок відшкодування збитків, позивач заявив вимоги про відшкодування витрат, понесених на оплату вказаних ремонтних робіт.

Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що ремонтні роботи проведені позивачем без виклику представників відповідача, позивач пошкодив пломби які дають змогу позивачу звертатися за гарантійним обслуговуванням, несправності виникли внаслідок порушення правил експлуатації виробів позивачем, крім того гарантії виготовлювача вагона не поширюються на дефекти, пов’язані зі зносом колісних пар.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.03.2008р. було зупинено провадження у справі зв’язку з призначенням судово-технічної експертизи, проведення якої було доручено державному підприємству "Український науково-дослідний інститут вагонобудуваня". Експертна установа повідомила про неможливість проведення експертизи в зв’язку з несплатою її вартості позивачем.

Позивач листом від 18.01.2010року повідомив, що на проведенні експертизи не наполягає та прохає розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 09.02.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

          16.06.2004 р. між ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” та ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” був укладений договір поставки №7604/010720/11-110юр/20/2004/1767 (з протоколом узгодження розбіжностей, т. 1 а.с. 57-68).

          Відповідно до п. 1.1. Договору відповідач (постачальник) зобов'язується виготовити і поставити, а позивач (покупець) оплатити і прийняти піввагони моделі 12-783 ТУ У 3.06-05763814-203-96.

          За специфікацією № 1 передбачено, що всього підлягає поставці у 2004 році 159 напіввагонів моделі 12-783.

          Згідно з п. п. 6.1., 6.2. ТУ У 3.06-05763814-203-96, на піввагони моделі виробник гарантує відповідність на піввагона вимогам дійсних технічних умов за умов додержання замовником правил експлуатації. Гарантійні строки на комплектуючі вироби встановлюються у відповідності до державних галузевих стандартів та технічних умов постачальників на ці вироби (т.1 а.с.105).

Відповідно до ТУ піввагони укомплектовані двома візками моделі 18-100, згідно з ГОСТ 9036-88, ДСТУ ГОСТ 10791-89 та колісними парами згідно ГОСТ4835-80. Технічним описом та інструкцією по експлуатації візку двовісного моделі 18-100 передбачені періодичні переточки колісних пар по профілю катання, які регламентуються не календарними строками, а по фактичному стану колеса (розміру зносу поверхні катання), на яке здійснюються вплив умови експлуатації (стан шляхів, інтенсивність експлуатації та інше).

          Відповідно до нормативно-технічно документації, гарантійні строки на колісні пари вантажних, вагонів встановлюються ГОСТ 4835-80 “Колесные пары для вагонов магистральных железных дорог колеи 1520 (1524) мм. Технические условия”. ГОСТ 4835-80 не встановлює єдиного гарантійного строку експлуатації колісних пар, а встановлює гарантійні стоки експлуатації колісної пари за видами робіт, що виконуються при формуванні (складанні) колісної пари: запресування коліс на вісь, монтаж буксових вузлів, встановлення торцевого кріплення підшипників. У разі проведення технічного обслуговування або ремонту колісної пари з втручанням у будь-який із зазначених вузлів колісної пари, на який встановлено гарантію, гарантійний строк експлуатації цього вузла закінчується. Буксовий вузол є складовою частиною колісної пари. Гарантійний строк не основний виріб (на піввагон) не розповсюджується на колісні пари. Колісні пари згідно з ГОСТ 4835-80 розглядаються як відновлювальні деталі, що відносно швидко зношуються (порівняно з терміном служби візка).

          Листами Держспоживстандарт України, Науково-Дослідного інституту Стандартизації, Головного Державного підприємства в галузі вагонобудування “Українського Науково-Дослідного Інституту ваногобудування” вказані характеристики підтверджуються

          До того ж, аналогічні за змістом висновки містіться висновку судової експертизи, проведеної ДП “УкрНДІВ” по справі № 21/30, порушеної господарським судом Полтавської області за позовом ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” до ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” про стягнення збитків. Відповідно до даного висновку гарантії виробника не розповсюджуються на візки в частині зносу поверхні катання коліс, оскільки у цьому випадку колеса слід розглядати як відновлюємі деталі, що відносно зношуються, що вважається нормальним експлуатаційним зносом.

Зазначені факти встановлені також в рішенні господарського суду Полтавської області по справі № 21/31 від 12.05.2008р. та справі № 21/30 від 12.05.2008р. за позовом ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” до ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”. Зазначені рішення залишені без змін за результатом апеляційного та касаційного перегляду, і набрали законної сили.

          Відповідно до п. 6.2. Договору, прийомна продукції за якістю здійснюється у відповідності до Інструкції “Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю”, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (надалі Інструкція № П-7). Згідно Інструкції № П-7, при виявленні якісних недоліків поставленої продукції у п'ятиденний термін з моменту виявлення якісних недоліків продукції складається відповідних двосторонній акт, в якому повинно міститися прочини виникнення дефектів та винна сторона.

          Частиною 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк встановлений договором або актами цивільного законодавства, якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

          Як вбачається з матеріалів справи позивач не викликав представників відповідача для проведення комісійного розслідування та складання актів невідповідності продукції.

          Надані позивачем акти експертизи, проведеної Запорізькою торгово-промисловою палатою (т.2 а.с.24-32), та акти про фактичну якість та комплекцію одержаної продукції (т. 2 а.с.35-520 не можуть бути належними доказами по даній справі, оскільки вони стосуються несправностей вагонів, які не є предметом даного позову (номера вагонів, зазначені у вказаних актах не співпадають з номерами, зазначеними позивачем в розрахунку збитків –т.1 а.с.9).

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          За таких обставин, посилання позивача на поставку продукції неналежної якості не підтверджуються належними доказами у відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України.

          Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

          Згідно п. 2 ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. Загальними підставами для стягнення збитків з особи, яка їх заподіяла є: настання збитків; неправомірна поведінка особи, що заподіяла збитки; безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням збитків; вина.

          Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, оскільки в цьому випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення, згідно з ч. 22. ст. 92 Конституції України, відповідно до якої засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

          Отже, ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” не доведено факту порушення зобов'язання відповідачем (ст. ст. 216, 218 ГК України), наявність та розмір понесених збитків (ст. 623 ЦК України), причинений зв'язок правопорушенням та збитками.

          З урахуванням фактичних обставин, наявних в матеріалах справи доказів, пояснень сторін суд дійшов висновку що, позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  вирішив:

У позові відмовити повністю.

                    Суддя                                                                      Безрук Т.М.

Рішення підписано: