Рішення № 10081030, 04.02.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2010 р. Справа № 10/142-09

за позовом ПП Приватної агрофірми "Мюннт", 28200, Кіровоградська обл., смт. Новогородка, вул. Дзержинського, 89

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 57 698,04 грн.,

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

Суть спору : розглядається позовна заява ПП Приватної агрофірми "Мюннт", смт. Новогородка про стягнення з відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Опішня 57 698,04 грн. заборгованості, що виникла на підставі укладеного між сторонами 20.10.2009 р. договору купівлі-продажу макаронних та круп'яних виробів № 385/09, з яких : 31 627,00 грн. основний борг, 26 071,04 грн. неустойка.

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, явка його представників судом обов'язковою не визнавалась. Останній надіслав суду клопотання № 40 від 21.01.2010 р. (вх. № 0982д від 26.01.2010 р.), у якому прохає суд розглядати справу по наявним в ній матеріалам за відсутності представника позивача з огляду на неможливість забезпечити явку уповноваженого представника.

Суд клопотання позивача приймає та задовольняє як таке, що не суперечить чинним процесуальним нормам.

Позивач надіслав до суду заяву № 38 від 21.01.2010 р. (вх. № 0982д від 26.01.2010 р.) про зменшення розміру позовних вимог, і просить суд стягнути з відповідача 56 928,60 грн. заборгованості, що виникла на підставі укладеного між сторонами 20.10.2009 р. договору купівлі-продажу макаронних та круп'яних виробів № 385/09, з яких : 31 627,00 грн. основний борг та 25 301,60 грн. штраф.

До вказаної заяви залучено допустимі докази надсилання такої відповідачу.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

За викладеного приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки дані дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиїх-небудь прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.

Спір розглядається в межах предмету позову в редакції прийнятої судом вищевказаної заяви № 38 від 21.01.2010 р. (вх. № 0982д від 26.01.2010 р.), при цьому судом враховано п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року".

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, оскільки :

(1) ухвала суду про порушення провадження у даній справі від 16.12.2009 р. та ухвала суду про відкладення розгляду даної справи від 19.01.2010 р., які були направлені за наявними в матеріалах справи поштовими реквізитами відповідача (місце його реєстрації), повернулись до суду з огляду на відсутність адресата;

(2) реєстрація зміни місцезнаходження Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Опішня не здійснювалася (див. витяг з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № НОМЕР_2 від 10.11.2009 р.);

(3) до компетенції господарських судів не входить установлення фактичного місцезнаходження учасників процесу.

Крім того, відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті (неявка відповідача цьому не перешкоджає), суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

в с т а н о в и в:

20.10.2009 р. між ПП "Приватною Агрофірмою "Мюннт", смт. Новогородка (далі - Продавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, смт. Опішня (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 385/09 (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити продукцію (макаронні та круп'яні вироби), а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити таку продукцію (п. 1.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах передоплати у розмірі 15%, інші 85% протягом десяти днів з моменту отримання товару.

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму на суму 37 221,00 грн. підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних, які підписані сторонами, а саме : № 2727 від 22.10.2009 р. (на суму 31 200,00 грн..) та № 2729 від 22.10.2009 р. (на суму 6 021,00 грн.).

В порушення ст. 692 ЦК України відповідач не повністю здійснив оплату за отриманий товар : часткова оплата в розмірі 5 594,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією прибуткового касового ордеру № 3659 від 22.10.2009 р..

За даними позивача на момент подання позову до суду, заборгованість відповідача складає 31 627,00 грн..

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 56 928,60 грн. заборгованості, що виникла на підставі укладеного між сторонами 20.10.2009 р. договору купівлі-продажу макаронних та круп'яних виробів № 385/09, з яких : 31 627,00 грн. основний борг та 25 301,60 грн. штраф.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України отриманий товар оплатив не в повному обсязі, заборгованість останнього на момент подання позову складає 31 627,00 грн.. Дані обставини відповідачем не спростовані.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 31 627,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п. 2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що в разі невиконання відповідачем своїх зобовязань по Договору щодо проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар, відповідач сплачує штраф у розмірі 80% від суми заборгованості.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 25 301,60 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 5 ст. 49 ГПК України визначено, що якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.

Отже відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати державного мита в сумі 569,28 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,85 грн. покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПП Приватної агрофірми "Мюннт" (28200, Кіровоградська обл., смт. Новогородка, вул. Дзержинського, 89), р/р 26005875 в Райффайзен Банк "Аваль" м. Київ, МФО 380805, код ЗКПО 20660017 31 627,00 грн. основного боргу, 25 301,60 грн. штрафу, 569,28 грн. витрат зі сплати державного мита та 232,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази з набранням чинності цим рішенням.

3. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині

СУДДЯ КІВШИК О.В.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.