Ухвала суду № 100810299, 03.11.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1959/20

Провадження: 1-кп/645/302/21

У Х В А Л А

Іменем України

03 листопада 2021 року м. Харків

Колегія суддів Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого судді – Бабкової Т.В.,

суддів – Сілантьєвої Е.Є., Іващенка С.О.,

при секретарі судових засідань – Малій О.Л.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Максюка О.Л.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Кузьміна Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020220000000027 від 31.01.2020 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.15, п.п. 5,6,11,12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України,

встановила:

Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні № 22020220000000027, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2020 року, який складено слідчим 3-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області старшим лейтенантом юстиції Моспанюком Р.Ю. та затверджений прокурором відділу 04/4 прокуратури Харківської області Максюком О.Л., ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.15, п.п. 5,6,11,12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2020 року, вищевказане кримінальне провадження передано в провадження колегії суддів Фрунзенського районного суду м.Харкова: головуючий по справі - суддя Бабкова Т.В., судді Сілантьєва Е.Є., Горпинич О.В.

У зв`язку із перебуванням судді Горпинич О.В. у відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами з 13.08.2021 року терміном 126 календарних днів та відповідно до пункту 2.3.35 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням керівника апарату суду Дудка Г.М. за № 428 від 31.08.2021 року призначено проведення повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, в результаті чого справу проведено заміну судді – члена колегії Горпинич О.В. та визначено суддю Іващенко С.О.

Ухвалою колегії суддів Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.10.2021 року постановлено вважати недоцільним розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно допит потерпілого та свідків з боку обвинувачення, а також дослідження письмових доказів, які здійснювалися під час судового розгляду даної кримінальної справи до заміни судді Горпинич О.В. на суддю Іващенка С.О.

Відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який продовжено на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2020 року до 09.04.2020 року.

Ухвалою колегії суддів Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.09.2021 року було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 до 11.11.2021 року.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 на 60 днів. При цьому прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо обвинуваченому буде змінено запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Кузьміна Д.В. заперечували проти продовження строків тримання під вартою, з врахування визнання обвинуваченим причетності до інкримінованих йому подій просили обрати обвинуваченому до постановлення вироку у справі запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Судова колегія, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який продовжено на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2020 року до 09.04.2020 року.

Дії запобіжних заходів в подальшому продовжувалася.

Ухвалою колегії суддів Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.09.2021 року було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 до 11.11.2021 року.

Вбачається, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, з врахуванням вимог ст. 177 КПК України, виходив з наявності підстав для застосування вказаного запобіжного заходу, а саме наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювані могли здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Метою продовження строку тримання обвинувачених під вартою є запобігання подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Прокурор обґрунтовує підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, а саме за ч.3 ст.15, п.п. 5,6,11,12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, зібраними під час досудового розслідування доказами.

Колегія суддів виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_1 .

На думку колегії суддів у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, оскільки зазначені злочини відносяться до категорії злочинів проти здоров`я населення, що відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні. При цьому в разі доведеності протиправних дій, що інкримінуються ОСОБА_1 , вони створювали для невизначеного кола пересічних громадян особливу небезпеку та тяжкі наслідки для здоров`я та життя.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, побоюючись суворості передбаченого покарання, можуть вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

З фабули обвинувачення, яке на теперішний час органом досудового розслідування висунуто обвинуваченому, протиправні дії вчинювалися ОСОБА_1 за замовленням співробітників військових структур Російської Федерації, спілкування з якими ОСОБА_1 здійснював під час виїзду за межі України та перебуваючи на території Російської Федерації, що само по собі підсилює ризик того, що перебуваючи на волі обвинувачений може прибігнути к можливості втечі за межі України.

Таким чином, ризик вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення або ризик втечі під час перебування його на волі існує поза розумним сумнівом.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством. Так, судом враховано, що:

1) за способом життя та економічним становищем обвинувачений мав міцні соціальні зв`язки;

2) за віком: обвинувачений є повнолітнім, тому має повну кримінально-процесуальну дієздатність;

3) відсутні відомості про наявність захворювань у обвинуваченого, що унеможливлюють його перебування в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор»,

4) наявні дані, що в минулому ОСОБА_1 притягався до кримінальної відповідальності, зокрема був засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.01.2019 року до покарання у вигляді позбавлення волі із призначенням іспитового строку; інкриміновані кримінальні правопорушення мали місце в період призначеного йому іспитового строку.

Враховуючи вищенаведені відомості, у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на момент розгляду справи ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження, які прокурор вважає доведеними, направивши обвинувальний акт до суду, якому за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.

За таких обставин висновок судової колегії щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, суд вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Враховуючи неможливість завершення судового розгляду кримінального провадження у строк до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, судова колегія вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто на строк до 01.01.2022 року.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 31, 177, 178, 183, 194, 331, 372 КПК України, судова колегія,-

постановила:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 01 січня 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя Т.В. Бабкова

Суддя С.О. Іващенко

Суддя Е.Є. Сілантьєва