Рішення № 100809374, 20.10.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

20.10.21

Справа №521/10734/21

Провадження № 2-о/521/235/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Роїка Д.Я.

секретаря судового засідання – Коновалової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Малиновська державна нотаріальна контора у м. Одесі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 , з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу особі (в порядку ст. 315 ЦПК України).

В обґрунтування заяви зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 – ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 25 травня 2018 року був складений заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Мельник Л.М., та зареєстрований за реєстровим № 2-400, відповідно до якого ОСОБА_4 на випадок смерті зробила таке розпорядження: належну їй квартиру під АДРЕСА_1 заповідала – ОСОБА_1 ; належну їй частку квартири під АДРЕСА_2 заповідала ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 .

06 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте йому було відмовлено з огляду на пропуск строку на прийняття спадщини, що підтверджується копію постанови про відмову в вчинення нотаріальної дії від 18.12.2019 р.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09.03.2021 по справі № 521/13822/20 було визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 - один місяць з дня набрання рішенням законної сили.

06 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини до Малиновської державної нотаріальної контори.

Однак, після звернення ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини Малиновська державна нотаріальна контора своїм листом від 06.05.2021 № 2145/01-16 повідомила про те, що в наданих ОСОБА_1 документах є розбіжності:

?у заповіті посвідченому державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Мельник Л.В. 25 травня 2018 року та зареєстрованому в реєстрі за реєстровим № 2-400, написана дата народження спадкоємця ОСОБА_1 « ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

?в паспорті ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , який виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 12 грудня 2000 року записана дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто є розбіжності в написанні дати народження спадкоємця у паспорті та у заповіті.

Ухвалою суду від 21.07.2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

На виконання ухвали суду, 25.08.2021 року представником заявника надано до суду заяву з усуненими недоліками, відповідно до якої, заявник просила відкрити провадження по справі №521/10734/21.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я. 27.08.2021 року було прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Малиновська державна нотаріальна контор у м. Одесі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Розгляд справи призначено проводити в порядку окремого провадження.

У судове засідання 20.10.2021 року представник заявника не з`явився, просив задовольнити заяву з підстав, які викладені в заяві про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

У судове засідання 20.10.2021 року заінтересовані особи –не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" N 5 від 31.03.95 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" N 5 від 31.03.95 при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати:

- особа - власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй;

- спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав;

- утриманці померлого для одержання пенсії;

- прокурор у порядку статей 45, 46 ЦПК;

- інші особи, які заінтересовані у встановленні факту.

За таких обставин, ОСОБА_1 вважає за доцільне та правомірне встановлення факту, що заповіт, який залишила ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений на користь, зокрема, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки від встановлення цього факту в даному випадку залежить виникнення в ОСОБА_1 майнових прав (отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом).

Вищевикладене вказує на те, що у правовстановлюючому документі, а саме у заповіті від імені ОСОБА_4 від 25.05.2018 року, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , посвідченого державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Мельник Л.В та зареєстрованому в реєстрі за N 2-400, допущено помилку у написанні дати народження спадкоємця ОСОБА_1 , а саме: в заповіті вказано « ІНФОРМАЦІЯ_6 » замість правильного « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Водночас, як вбачається з інформації, що розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичну особу Сьому одеську державну нотаріальну контору (ідентифікаційний код: 02899826) було припинено. Крім того, виправлення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, - потребує участі спадкодавця, яка в 2019 році померла.

Відтак, усунення вказаної помилки є неможливим в позасудовому порядку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст.9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві. З огляду на вказане, факт того, що заповіт, який залишила ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений на користь, зокрема, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджується як наданими доказами спорідненості спадкодавця й спадкоємця, так і вже раніше встановленими судом обставинами, що мають преюдиційне значення (рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.03.2021 року по справі № 521/13822/20), а відтак розбіжність у документах є нічим іншим, як технічною помилкою при складенні правовстановлюючого документа. Таким чином, сукупність зібраних у справі доказів, дають суду право зробити висновок, що позовні вимоги обґрунтовані і їх слід задовольнити з метою реалізації ОСОБА_1 своїх законних спадкових прав. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог. Оскільки ОСОБА_1 не заявлені вимоги про відшкодування судових витрат, у суду відсутні підстави для покладання цих витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на відповідача.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10-13, 17-19, 76-81, 256, 258-259, 263-265, 273, 293, 315, 352, 354-355 ЦПК України; ст.ст.1216-1217, 1218, 1220, 1221, 1222, 1233, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Малиновська державна нотаріальна контора у м. Одесі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу-задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що заповіт, посвідчений 25 травня 2018 року державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Мельник Л.В., зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 2-400, який залишила ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений на користь, зокрема, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено 01.11.2021 року.

Суддя: Д.Я. Роїк