Рішення № 100808549, 05.10.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5173/21

2/214/3026/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 жовтня 2021 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Євтушенка О.І.,

секретар судового засідання – Гливук М.І.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Виконавчий комітет Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, представлений органом опіки та піклування,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Виконавчий комітет Саксаганської районної місті Кривому Розі ради, представлений органом опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні, -

Представники сторін:

від позивача – адвокат Бібік П.П.,

від третьої особи – ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою 30 червня 2021 року, в якій просить суд: усунути йому перешкоди, здійснювані ОСОБА_2 , в участі у вихованні та зустрічах з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме надати йому право та можливість приймати участь у вихованні дочки, періодично спілкуватись та зустрічатись з нею - щотижня з 09.00 години суботи до 19.00 години суботи щомісячно та приймати участь в її оздоровленні без присутності відповідача.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що сторони перебували в офіційно зареєстрованому шлюбі з 2015 року. Від шлюбних стосунків вони мають двох спільних дітей: сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне сімейне життя у позивача з ОСОБА_2 не склалося, а тому рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2019 року шлюб між ними було розірвано. За домовленістю між сторонами син ОСОБА_5 став проживати разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , а дочка ОСОБА_4 мешкає разом з відповідачем по справі за адресою: АДРЕСА_2 . На утримання дочки він надає матеріальну допомогу. Останнім часом відносини між ними погіршились, ОСОБА_2 почала перешкоджати його зустрічам з дочкою, а в подальшому заявила, що взагалі не буде надавати їм побачень. Оскільки відповідач не бажає вирішити ситуацію мирним шляхом, за захистом своїх батьківських прав ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду.

Ухвалою суду від 11 серпня 2021 року справу прийнято до провадження суддею Євтушенком О.І. з призначенням до розгляду в порядку загального позовного провадження та проведенням підготовчого судового засідання.

Позивач ОСОБА_1 правом на участь в судовому засіданні не скористався, подавши до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив задовільнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , правом на участь в судовому засіданні не скористалася, визнала позовні вимоги, не заперечувала з приводу їх задоволення. Розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 подала заяву, згідно з якою розгляд справи просить провести за її відсутності, не заперечувала проти задоволення позову та прийняття рішення по справі.

Оцінюючи характер процесу, важливість предмета розгляду, який стосується захисту інтересів малолітньої дитини, з метою дотримання строків розгляду справи суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За змістом ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як передбачено ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження сух ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів судом не вживались.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію учасників справи.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що з 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі, який рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2019 року, яке набрало законної сили 27 червня 2019 року, розірвано. (а.с.3).

Від шлюбних стосунків сторони мають спільних малолітніх дітей: доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , виданих Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіальногоуправління юстиції у Дніпропетровської області, відповідно (а.с. 5,6).

Судовим розглядом встановлено, а відповідачем ОСОБА_2 не оспорювалось, що після припинення шлюбно-сімейних стосунків малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась проживати з нею, а малолітній ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 – разом з позивачем по справі ОСОБА_1 .

Із матеріалів справи вбачається, та відповідачем визнається, що до погіршення стосунків між батьками малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою за адресою місця реєстрації батька: АДРЕСА_1 . Після припинення шлюбно-сімейних відносин між сторонами, їх дочка залишилась з матір`ю ОСОБА_2 та стала проживати за адресою: АДРЕСА_2 , куди вільного доступу позивач не має.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що за останній час їх відносини з відповідачкою погіршились, вона почала чинити йому перешкоди в здійсненні ним прав та обов`язків у відношенні їх дитини, а саме не дає змоги спілкуватися із донькою та приймати участь у її вихованні. Перевіряючи обґрунтованість таких доводів позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року та рішенні у справі «Олссон проти Швеції» від 27.02.1992 року зазначив, що «…між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Як визначено ст.ст.141, 153 СК України, яка кореспондує зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст.157 СК України, ч.ч.1,2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Чинним законодавством України встановлений принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, і жоден із них не має будь-яких переваг.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

З аналізу норм ст.ст. 158, 159 Сімейного кодексу України вбачається, що рішення ради опіки та піклування з цього питання є обов`язковим, як і обов`язковим є дотримання порядку щодо участі у вихованні дитини, який визначено цими статтями.

В ч.1 ст.159 СК України зазначено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Оцінивши наявні в справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, у зв`язку з чим загострились взаємовідносини між позивачем та відповідачем. Така ситуація не дає можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення порядку та способів спілкування з дитиною, який мав би влаштувати кожну із сторін та врахувати про цьому інтереси малолітньої дитини, тоді як для повного і гармонійного розвитку її особистості вона потребує любові і розуміння, та має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Крім того слід зауважити, що наявність даного спору, який розглядається в судовому порядку за позовом батька ОСОБА_1 , є прямим свідченням того, що батько дитини має намір приймати участь у її вихованні, адже факт звернення його до суду з даним позовом та прийняття участі в судових засіданнях є свідченням заінтересованості ним у вирішенні спору.

В свою чергу, відповідачем позовні вимоги визнано в повному обсязі, а судом не встановлено жодних перешкод чи обставин для спілкування батька з дитиною, а також негативних фактів поведінки позивача, як б могли зашкодити дитині.

Вирішуючи даний спір суд вважає, що спілкування батька з донькою буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків – зі своїми дітьми служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Безпосередня участь батька у вихованні доньки, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить дотримання батьківських прав позивача, а насамперед буде відповідати інтересам дитини. За даних обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача усунути йому перешкоди у спілкуванні з донькою та прийнятті участі у її вихованні.

При встановленні способу спілкування ОСОБА_1 , суд дотримується розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини та доцільність прийняття батьком участі у вихованні доньки постійно, а не тільки за домовленістю із матір`ю, інакше це може протиправно обмежити його участь у вихованні дитини, у зв`язку з чим вважає за необхідне визначити участь ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її вихованні щотижня у суботу з 09.00 год. до 19.00 год., щомісячно.

Оскільки на момент ухвалення рішення малолітній ОСОБА_4 вже виповнилось 5 років, за своїм віком вона вже не в такому обсязі потребує постійної присутності матері та її нагляду, в той час як в присутності матері спілкування батька з дочкою не відбувається, а тому спілкування дитини з батьком має відбуватися без присутності відповідача.

Також суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про надання йому можливості приймати участь в оздоровленні дочки без присутності відповідача, що забезпечить можливість батька приймати участь в оздоровленні дитини, її гармонійному фізичному та духовному розвитку.

Саме такий спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, відповідатиме можливості дитини в повній мірі сприйняти спілкування кожного з батьків та отримати від цього достатню кількість виховних заходів кожного з них в такому ритмі, який не буде порушувати її інтересів, сприятиме встановленню контакту батька з дитиною та забезпечуватиме розумний баланс і рівність прав обох батьків.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині заявленого ним способу і порядку участі у вихованні дочки та спілкуванні з нею підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст.142 ЦПК України суд враховує ухвалення рішення на користь позивача у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, а тому вважає за необхідне повернути позивачеві 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 454 грн. 00 коп., а інші 50% судового збору (454 грн. 00 коп. відповідно) – стягнути з відповідача на її користь, враховуючи вимоги п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 90, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Виконавчий комітет Саксаганської районної місті Кривому Розі ради, представлений органом опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та приймати участь у вихованні дитини.

Визначити наступний порядок участі ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його участі у вихованні дитини: щотижня у суботу з 09.00 год. до 19.00 годин, щомісячно – без присутності матері; щорічно приймати участь в оздоровленні дитини – без присутності матері.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з державного бюджету судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, представлений органом опіки та піклування, код ЄДРПОУ 05410872, юридична адреса: вул. Володимира Великого 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Рішення суду складено та підписано 05 жовтня 2021 року.

Суддя О.І. Євтушенко