Рішення № 100807436, 06.10.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2213/21

Справа №756/6723/20

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді - Галась І.А.

при секретарі - Дуб С.І.

за відсутності сторін

розглянувши позов Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, через представника звернулось до суду до ОСОБА_1 із позовною заявою про стягнення суми завданої майнової шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Наказом ректора КНУ імені Тараса Шевченка від 23.11.2015р. №820-34 було зараховано ОСОБА_1 до аспірантури економічного факультету університету на навчання з відривом від виробництва за державним замовленням за спеціальністю 08.00.02 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини» з 1 грудня 2015 року.

Відповідно до п.17 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року №309, яке діяло на момент вступу відповідача до аспірантури, взаємозобов`язання аспіранта, підготовка якого здійснюється за державним замовленням, та вищого навчального закладу визначаються в типовій угоді, форма якої визначена цією ж постановою.

На виконання вказаної норми між аспірантом ОСОБА_1 та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка було укладено Угоду про підготовку аспіранта, який навчається в аспірантурі з відривом від виробництва, за рахунок державного замовлення, від 01.12.2015 року №180.

На підставі рішення кафедри та у зв`язку із невиконанням індивідуального навчального плану, вченою радою економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол №3 від 25.10.2016р.) прийнято рішення про відрахування ОСОБА_1 , аспірантки економічного факультету першого року навчання з відривом від виробництва.

Наказом ректора від 05.12.2016 року №890-34 ОСОБА_1 , аспірантку 1 року навчання з відривом від виробництва (спеціальність 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини) відраховано 31.10.2016 року зі складу аспірантів економічного факультету у зв`язку з невиконанням індивідуального плану роботи аспіранта без поважних причин.

Паспортом бюджетної програми університету, що затверджується спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України щорічно, визначаються середні витрати на підготовку 1 аспіранта, який навчається з відривом від виробництва, у поточному році.

Так, згідно паспортів бюджетної програми на 2015-2016 роки, середня вартість підготовки 1 аспіранта становила: у 2015 році - 68 907,4 грн.; у 2016 році - 73 935,2 грн.

Отже, вартість підготовки відповідача склала: 1 місяць 2015 року - 5 742,3 грн.; 10 місяців 2016 року - 61 612,7 грн.; Всього - 67 355,0 грн.

Посилаючись на викладені обставини справи, представником позивача заявлені наступні вимоги:

-прийняти позовну заяву та відкрити провадження у справі;

-стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка суму завданої майнової шкоди у розмірі 67 355,0 грн. та суму судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2020 року відкрито провадження в справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Представником позивача - Криловим Ю.І. було подано заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Не заперечив щодо розгляду справи в порядку заочного провадження.

Відповідач в судове засідання не з`явився, заяв або клопотань до суду не надходило.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд, повно та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Судом встановлено, що наказом ректора КНУ імені Тараса Шевченка від 23.11.2015р. №820-34 було зараховано ОСОБА_1 до аспірантури економічного факультету університету на навчання з відривом від виробництва за державним замовленням за спеціальністю 08.00.02 «Світове господарство і міжнародні економічні відносини» з 1 грудня 2015 року.

На виконання вказаної норми між аспірантом ОСОБА_1 та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка було укладено Угоду про підготовку аспіранта, який навчається в аспірантурі з відривом від виробництва, за рахунок державного замовлення, від 01.12.2015 року №180.

На підставі рішення кафедри та у зв`язку із невиконанням індивідуального навчального плану, вченою радою економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол №3 від 25.10.2016р.) прийнято рішення про відрахування ОСОБА_1 , аспірантки економічного факультету першого року навчання з відривом від виробництва.

Наказом ректора від 05.12.2016 року №890-34 ОСОБА_1 , аспірантку 1 року навчання з відривом від виробництва (спеціальність 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини) відраховано 31.10.2016 року зі складу аспірантів економічного факультету у зв`язку з невиконанням індивідуального плану роботи аспіранта без поважних причин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до Угоди, Відповідач зобов`язувалася: 1) дотримуватися всіх умов Положення про підготовку науково-педагогічних та наукових працівників. В разі відрахування за наслідками атестації, невиконання індивідуального плану без поважних причин, грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку університету відшкодувати вартість навчання згідно з чинним законодавством; 2) оволодіти науковими знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю згідно з обраною спеціальністю; 3) виконати індивідуальний план роботи; 4) звітувати про хід написання дисертації та індивідуального плану; 5) подавати відділу підготовки та атестації науково-педагогічних кадрів індивідуальний план роботи, результати атестації та інші необхідні документи; 6) упродовж навчання в аспірантурі опублікувати не менше 10-ти статей за темою дисертаційного дослідження у наукових фахових виданнях, серед яких не менше однієї статті у виданнях інших держав або у виданнях України, які включені до міжнародних науко метричних баз; в усіх публікаціях, підготовлених під час навчання в аспірантурі, місцем роботи (навчання) вказувати Київський національний університет імені Тараса Шевченка; 7)своєчасно вносити перелік опублікованих наукових праць до бази публікацій університету; 8) відпрацювати не менше трьох років у Хмельницькому національному університеті.

Згідно пп.4. п.16 та п.22 Положення, аспірант зобов`язаний виконувати індивідуальний план роботи; аспірант або докторант, який був зарахований до аспірантури або докторантури за державним замовленням і відрахований, зокрема, через невиконання індивідуального плану І роботи без поважних причин, відшкодовує вартість навчання згідно із законодавством України.

Згідно п.22 Положення, аспірант або докторант може бути відрахованим з аспірантури або докторантури за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи, за вчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин, передбачених пунктом 19 цього Положення.

Рішення про відрахування аспіранта або докторанта приймає вчена рада вищого пального закладу, наукової установи. На підставі рішення вченої ради аспірант або докторант відраховується з аспірантури або докторантури наказом керівника вищого пального закладу, наукової установи.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про вищу освіту», фінансування державних закладів вищої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно п. 9.3 Статуту, фінансування Університету здійснюється за рахунок, зокрема, коштів загального фонду державного бюджету.

Напрями використання бюджетних коштів, що спрямовуються на досягнення мети та забезпечують виконання завдань університету, визначаються паспортом бюджетної програми, який щорічно затверджується у порядку, визначеному наказом Міністерства фінансів України 29.12.2002 № 1098 «Про паспорти бюджетних програм».

Паспортом бюджетної програми університету, що затверджується спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України щорічно, визначаються середні витрати на підготовку 1 аспіранта, який навчається з відривом від виробництва, у поточному році.

Так, згідно паспортів бюджетної програми на 2015-2016 роки, середня вартість підготовки 1 аспіранта становила: у 2015 році - 68 907,4 грн.; у 2016 році - 73 935,2 грн.

Отже, вартість підготовки відповідача склала:

1 місяць 2015 року - 5 742,3 грн.;

10 місяців 2016 року - 61 612,7 грн.;

Всього - 67 355,0 грн.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідачем не надано до суду доказів на спростування заявлених вимог Позивачем.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2,10,76-81,89,141,354,1173 ЦПК України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул.. Володимирська, 60, ЄДРПОУ 02070944) заборгованість в розмірі 67 355,00 гривень та судовий збір в розмірі 1762,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя І.А. Галась