Ухвала суду № 100806581, 04.11.2021, Богуславський районний суд Київської області

гСправа № 358/1293/20 Провадження № 2/358/238/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

пркставника відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Орло Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Богуславської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення тридцятої сесії сьомого скликання Богуславської міської ради про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 від 25 серпня 2020 року №711-30-VII, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати пов`язані з розглядом даної справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірна земельна ділянка з цільовим призначенням для індивідуального садівництва розташована поруч із його домоволодінням. Рішенням виконавчого комітету Богуславської ради народних депутатів від 10.10.1993 року було надано дозвіл на ім`я його дружини ОСОБА_4 щодо приведення вказаної земельної ділянки в належний санітарний стан з подальшим використанням її для власних потреб. Він з дружиною привели дану земельну ділянку до ладу за власні кошти та власними силами і починаючи з 1993 року відкрито користуються цією земельною ділянкою, а тому оскаржуване ним рішення відповідача про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту щодо відведення спірної земельної ділянки порушує його (позивача) права та інтереси. Із метою приватизації земельної ділянки, яка розташована біля його господарства, він звернувся до Богуславської міської ради із відповідною заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва. Відповіддю №02-14/1845 від 28.08.2020 року він отримав відмову, аргументовану тим, що вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд по АДРЕСА_2 , що перебуває у власності ОСОБА_3 та яка має переважне право на одержання цієї земельної ділянки.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 06 листопада 2020 року позовна заява ОСОБА_2 прийнята до розгляду, по справі відкрите провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 20 травня 2021 року закрите підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду справи на обговорення учасників справи було поставлене питання щодо можливості розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача ОСОБА_1 висловила думку про те, що даний спір має вирішуватись у порядку адміністративного судочинства, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття. Богуславська міська рада під час прийняття спірного рішення про надання дозволу третій особі ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність здійснювала владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах орган місцевого самоврядування реалізовував свої владні повноваження у галузі земельних відносин, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Представник третьої особи – адвокат Орло Ю.В. підтримала позицію представника відповідача.

Представник позивача – адвокат Чайка О.В. в судове засідання не з`явилася, але подала до суду заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, а також надала додаткові письмові пояснення, в яких вказує на те, що справу необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Відповідно до положень пункту третього частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Конституційний Суд України у Рішенні від 1 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив, що:

положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, у постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

Тому у разі, якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

За обставинами даної справи, спірним рішенням тридцятої сесії сьомого скликання Богуславської міської ради про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 від 25 серпня 2020 року №711-30-VII, було вирішено надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею до 0,1200 га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_2 в своєму позові вказує на те, що він із метою приватизації земельної ділянки, яка розташована біля його господарства, звернувся до Богуславської міської ради із відповідною заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва. Відповіддю №02-14/1845 від 28.08.2020 року він отримав відмову, аргументовану тим, що вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд по АДРЕСА_2 , що перебуває у власності ОСОБА_3 та яка має переважне право на одержання цієї земельної ділянки.

Матеріали справи не містять доказів того факту, що позивач чи третя особа мали речове право на спірну земельну ділянку, яка фактично перебуває у комунальній власності Богуславської міської ради.

Таким чином, Богуславська міська рада під час прийняття спірного рішення про надання дозволу третій особі ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність здійснювала владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах орган місцевого самоврядування реалізовував свої управлінські функції у галузі земельних відносин, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

В даному випадку надання дозволу третій особі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова позивачу в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права позивача, оскільки відсутні обставини, які свідчать про наявність у позивача та третьої особи відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Отже, вимоги позивача з огляду на їх зміст не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства та підлягають розгляду, в розумінні вимог чинного законодавства України, в порядку частини другої статті 20 КАС України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також з огляду на приписи частини першої статті 256 ЦПК України суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, а саме до юрисдикції окружного адміністративного суду ( ст. 20 КАС України).

З урахуванням вищевикладеного та керуючись пунктом першої частини першої статті 255 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Богуславської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз`яснити позивачеві ОСОБА_2 що розгляд справи за його позовом відноситься до юрисдикції окружного адміністративного суду ( ст. 20 КАС України).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов