Ухвала суду № 100806106, 01.11.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2323/20

Провадження № 4-с/487/112/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря Драчинської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , особа, дії якого оскаржуються: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович, про визнання неправомірним рішення приватного виконавця про відмову у знятті арешту з рахунку,

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2021 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на рішення приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О., в якій просить визнати неправомірним рішення приватного виконавця Куліченко Дмитра Олександровича від 04.10.2021 року про відмову у знятті арешту з рахунку та зобов`язати його винести постанову про зняття арешту з карткового рахунку боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) відкритого у ПАТ КБ «ПриватБанк».

Скарга мотивована тим, що приватним виконавцем Куліченко Д.О. в рамках виконавчого провадження № 66585538 винесено постанову від 20.08.2021 року про арешт коштів боржника ОСОБА_1 . Даною постановою накладено арешт на розрахункову картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) відкриту у ПАТ КБ «»ПриватБанк». 29.09.2021 боржником подано приватному виконавцю заяву з проханням винести постанову про зняття арешту з розрахункової картки боржника, так як вона має спеціальний режим використання, а саме призначена для виплати заробітної плати. Листом від 04.10.2021 приватний виконавець відмовив у знятті арешту, посилаючись на те, що до заяви не додано документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання. Боржник вважає дане рішення приватного виконавця незаконним, оскільки постановою від 17 січня 2020 р. у справі № 340/1018/19 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду визначив, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплаті податків, зборів і обов`язкових платежі до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом використання, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Заявник вважає, що достатньою підставою для зняття виконавцем арешту з карткового рахунку є доведення боржником тієї обставини, що на даний рахунок надходить заробітна плата. Картка заявника є карткою зі спеціальним режимом використання, а саме карткою для отримання заробітної плати, що підтверджується довідкою з місця роботи та з банку. Такі докази були надані приватному виконавцю, проте ним проігноровані. також у листі приватний виконавець не зазначає, яке саме документальне підтвердження необхідне для зняття арешту. В тому числі практика Верховного Суду, на яку посилається приватний виконавець, не містить таких відомостей та не визначає, які саме рахунки слід вважати зі спеціальним режимом використання.

18 жовтня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд скарги без її участі.

01.11.2021 до суду надійшли заперечення приватного виконавця Куліченка Д.О., в яких він просить відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на правомірність своїх дій, що підтверджує висновками Верховного Суду по справі № 711/841/14-ц, 756/1927/16-ц, 755/14912/19, 6-535цс15756/1927/16-ц. До заяви скаржника не додано документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання. Копії виписок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» скорочені, не відображають всього руху коштів, не містять жодних відомостей про те, що рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Дослідивши матеріали скарги, матеріали справи № 487/2323/20, копії матеріалів виконавчого провадження, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 20.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. відкрито виконавче провадження № 66585538 з виконання виконавчого листа № 487/2323/20 виданого 29.01.2021 Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРЕМІУМ АКТИВ» заборгованості за договором позики № 3161715801 від 07 травня 2019 року станом на 12.1.2019 року у розмірі 95103,55 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1911,10 грн.

20.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. у межах виконавчого провадження № 66585538 накладено арешт на майно боржника, на кошти боржника, що містяться на відкритих рахунка, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

15 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця Куліченко Д.О. із заявою про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на який надходять коти, що є заробітною платою.

24 вересня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулась із заявою про зняття арешту з банківського рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

29 вересня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулась із заявою про зняття арешту з банківського рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Надала довідку № 397 від 29.09.2021, довідку ПАТ КБ «ПриватБанк» від 28.09.2021.

Листом від 04.10.2021 року приватним виконавцем Куліченко Д.О. повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту з коштів боржника адже інформація про рахунки зі спеціальним статусом відсутня.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 вказує, що на відкритий у банку рахунок боржник отримує заробітну плату, отже рахунок має спеціальний режим використання і заявник має право на зняття арешту.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Пунктом 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження 12-28гс20), а також постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц(провадження № 61-10611св20), від 24 лютого 2021 року у справі № 756/1927/15-ц (провадження № 61-14725св20) та від 02.08.2021 у справі № 711/841/14-ц.

З копій матеріалів виконавчого провадження встановлено, що у постанові про арешт рахунків боржника приватний виконавець визначив банківським установам порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення, на які заборонено законом.

Відомостей, які свідчать про наявність у боржника рахунку, на який заборонено накладати арешт, від Банку не надходило, постанову приватного виконавця виконано. Зазначене свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Надана приватному виконавцю боржником довідка від 28.09.2021 № T2QDA438EIFHFEIN не свідчить про віднесення зазначеного рахунку до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання. Однак, у довідці зазначено, що на вказану картку (рахунок) зараховується як заробітна плата, так може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Отже надана довідка з АТ КБ "ПриватБанк" не містить підтвердження того, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення згідно із чинним законодавством України, інформації від банку щодо статусу коштів і рахунку, відкритого на ім`я боржника до приватного виконавця не надходило, а тому приватний виконавець на момент звернення скаржника до суду не мав передбачених законом підстав для зняття арешту з рахунку.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17 січня 2020 р. у справі № 340/10818/19, у якій зроблено висновок, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на якій виконавчою службою арешт не накладається, суд не бере до уваги, оскільки у вказаній справі встановлено та підтверджено матеріалами справи інші обставини справи, ніж у справі, що розглядається, зокрема правовідносини у наведеній справі стосуються накладення арешту на рахунки юридичної особи роботодавця - боржника, з яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам та сплата податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, а у даній справі правовідносини стосуються питання накладення арешту на рахунок фізичної особи - боржника, призначений для отримання особистих коштів, зокрема, заробітної плати.

Окрім цього, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.

Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала.

За таких обставин, встановлено, що рахунок № НОМЕР_2 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.

У зв`язку з тим, що приватним виконавцем не було отримано документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, ним обґрунтовано не було знято арешт із вказаного рахунку боржника, а відтак рішення приватного виконавця про відмову у знятті арешту з рахунку є правомірним.

Відповідно до ч.3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 260, 447-451 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 , особа, дії якого оскаржуються: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович, про визнання неправомірним рішення приватного виконавця про відмову у знятті арешту з рахунку.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 03 листопада 2021 року.

Суддя: З.М. Сухаревич