Ухвала суду № 100806101, 03.11.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7298/21

Провадження № 1-кп/487/719/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Лагоди А.А., при секретарі Налиснік І.А., за участі прокурора Надольної Т.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Константиноської Н.П., провівши в м. Миколаєві відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за № 12021152030001092 від 13.08.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст. 186, ч.1 ст. 125, ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2021 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст. 186, ч.1 ст. 125, ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185 КК України, з додатками: реєстром матеріалів досудового розслідування, розпискою обвинуваченого, його захисника адвоката Константиновської Н.П. про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Ухвалою суду від 18.10.2021 було призначено підготовче судове засідання на 29.10.2021, яке не відбулося у зв`язку з неприбуттям сторін з поважних причин та наявності відповідного клопотання від захисника. Підготовче судове засідання відкладено на 03.11.2021.

У підготовчому судовому засіданні прокурор запропонував призначити провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, оскільки справа за територіальністю та інстанційністю підсудна саме Заводському районному суду м. Миколаєва, наданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам закону.

Захисник Константиноська Н.П. та обвинувачений ОСОБА_1 заперечували проти призначення справи до судового розгляду, посилаючись на невідповідність обвинувального акта ст. 291 КПК України. Просили суд направити обвинувальний акт прокурору на доопрацювання про що також подане письмове клопотання.

Потерпілі сторони в судове засідання не зявились про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Положеннями ст. 291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складення обвинувального акту у кримінальному провадженні, ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов`язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;

9) дату та місце його складення та затвердження.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, наслідки та інші дані, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Даний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу.

Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79).

Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27.02.1980).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000.

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Норми КПК України покладають на суд обов`язок роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України).

Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 № 8 суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, направлений до суду обвинувальний акт вказаним вимогам не відповідає.

Так, ч.2 ст.15, ч.1 ст.186 КК України передбачає відповідальність за закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

В обвинувальному акті прокурором викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими за епізодом від 13.08.2021 року:

«…13.08.2021 біля о 05 – 16 год., більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити, не виявилось можливим, знаходився у приміщенні супермаркету «АТБ - Маркет», розташованого по проспекту Центральному, 26-С в місті Миколаєві, де в нього виник злочинний, протиправний, корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, скориставшись відсутністю уваги з боку працівників супермаркету та сторонніх осіб, взяв з полиці торгівельного прилавку вказаного супермаркету пляшку алкогольного напою «Capitan Morgan Original Spie 16», об`ємом 0,5 л, вартістю 231,08 грн. та поклав її за пазуху власної спортивної кофти. Утримуючи вказане майно ОСОБА_1 пройшов повз кас, не сплативши за товар та направився у бік виходу з супермаркету, однак довести свій кримінально - протиправний умисел до кінця не змії з причин, не залежних від його волі, оскільки був зупинений працівником служби охорони супермаркету …».

При цьому підсумовуючи сформоване обвинувачення у обвинувальному акті в розділі «Формулювання обвинувачення» прокурор зазначає: «…Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.15, ч.1 ст.186 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно…».

Частина 1 ст.186 КК України не містить вищевказаної складу кримінального правопорушення.

Частина 1 ст.186 КК України передбачає відповідальність за відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Також суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом. Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності - вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину.

Зі змісту обвинувачення вбачається, що у обвинуваченого ОСОБА_1 виник злочинний, протиправний, корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, скориставшись відсутністю уваги з боку працівників супермаркету та сторонніх осіб, взяв з полиці торгівельного прилавку вказаного супермаркету пляшку алкогольного напою.

Корисливий умисел ОСОБА_1 направлений на таємне викрадення чужого майна, охоплює інший склад кримінального правопорушення.

Таким чином формулювання обвинувачення за епізодом від 13.08.2021 року суперечить викладеним в обвинувальному акті прокурором фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Висунуте обвинувачення є неконкретним, його не можна визнати зрозумілим.

За таких обставин суд вважає обвинувальний акт таким, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що унеможливлює належне забезпечення процесуальних прав учасників судового провадження, а тому відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

У зв`язку з поверненням обвинувального акта прокурору клопотання прокурора про призначення провадження до судового розгляду задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 109, 291, п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12021152030001092 від 13.08.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст. 186, ч.1 ст. 125, ч.2 ст.15 ч.2 ст. 185 КК України, повернути прокурору Окружної прокуратури міста Миколаєва для усунення встановлених недоліків.

Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом семиденного строку з дня її проголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після постановлення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 03.11.2021 року.

Суддя А.А. Лагода