Рішення № 100806086, 07.10.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3732/20

Провадження № 2/487/1201/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2021 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кузьменко В.В.,

за участю секретаря судових засідань Рафальської Т.В., Боженко О.С.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Миколаєва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області, в якій просив зобов`язати Регіональний офіс водних ресурсів у Миколаївській області сплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу та поновити його на роботі.

02.07.2020 року ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва позовну заяву залишено без руху.

10.08.2020 року ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва задоволено самовідвід судді Черенковій Н.П.

Згідно розпорядження в.о. голови Центрального районного суду м. Миколаєва, на підставі п.2 ч.1 ст.31, ч.4 ст.31 ЦПК України та з метою недопущення порушення процесуальних строків, дану справу направлено до Заводського районного суду м. Миколаєва, яка надійшла до суду 01.09.2020 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.09.2020 року цивільну справу повернуто за територіальною підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

16.09.2020 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на ухвалу від 04.09.2020 року.

05.10.2020 року ухвалою Миколаївського апеляційного суду було скасовано ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.09.2020 року.

27.10.2020 року від Миколаївського апеляційного суду надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів (РОВР) у Миколаївській області про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі для подальшого розгляду справи Заводським районним судом м. Миколаєва.

02.11.2020 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

15.12.2020 року представник відповідача надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що Наказом №14-П від 18.05.2020 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду провідного юрисконсульта РОВР у Миколаївській області з 19.05.2020 року. 20.05.2020 року заступником начальника РОВР у Миколаївській області було затверджено "План правової роботи на травень 2020 року (корегуючи), 02.06.2020 року "План правової роботи на червень місяць 2020 року", в яких ОСОБА_1 зазначено зміст конкретних робіт з юридичних питань та терміни їх виконання. Не виконуючи службові зобов`язання, ОСОБА_1 почав порушувати "Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників РОВР у Миколаївській області" та посадову інструкцію провідного юрисконсульта. Так, 15.06.2020 року тривалий час позивач був відсутній на робочому місці без поважних причин. Наказом №21 від 16.06.2021 року та Наказом №5 від 16.06.2020 ОСОБА_1 наказано надати письмові пояснення, однак з наказами ОСОБА_1 знайомитись і ставити підпис відмовився, також відмовився надавати пояснення. У подальшому керівництвом РОВР у Миколаївській області надавались накази щодо ОСОБА_1 , а саме: №25-П від 22.06.2020 року "Про надання працівником пояснень щодо причин відсутності на роботі"; №7 від майнових прав і законних інтересів Офісу"; №8 від 23.06.2020 року "Про виконання завдань та посадових обов`язків провідним юрисконсультом" №9 від 23.06.2020 року "Про забезпечення ефективності діяльності юридичної служби РОВР у Миколаївській області"; №10 від 23.06.2020 року "Про надання працівником пояснень щодо причин невиконання завдань"; №11 від 24.06.2020 року "Про надання працівником пояснень щодо невиконання посадових обов`язків провідним юрисконсультом 23.06.2020 року та наказу від 23.06.2020 року №8", №12 від 24.06.2020 року "Про надання працівником пояснень щодо не забезпечення ефективної діяльності юридичної служби РОВР у Миколаївській області; №13 від 24.06.2020 року"Про надання працівником пояснень щодо причин відсутності на роботі" та інших. Знайомитись і отримувати копії наказів ОСОБА_1 відмовився. Наказами "24-П від 22.06.2020 року, №27-П від 24.06.2020 року, №28-П від 24.06.2020 року, №29-П від 25.06.2020 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Наказом №30-П від 25.06.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного юрисконсульта за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

11.01.2021 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог. Як на підставу своїх вимог посилається, що 19.05.2021 року згідно наказу №14-П від 18.05.2020 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду провідного юрисконсульта Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області. 19.05.2021 року був ознайомлений з Колективним договором на 2019-2021 роки. У зв`язку з порушенням з боку посадових осіб РОВР у Миколаївській області щодо організації протиепідемічних заходів, пов`язаних з розповсюдженням епідемії коронавірусу, він неодноразово звертав увагу керівництва про необхідність дотримання рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів, також робив зауваженні з цього приводу іншим працівникам офісу, дані порушення він фіксував на мобільний телефон. Не зважаючи на його неодноразові звернення порушення протиепідемічних заходів усунено не було, що вимусило його 24.06.2020 року написати заяву про звільнення за власним бажанням. Ніякої відповіді на свою заяву про звільнення він не отримав, а 25.06.2020 року був звільнений за п. 3 ст. 40 КЗпП України відповідно до наказу №30-П, з чим не погоджується, оскільки був порушений порядок звільнення.

Не погоджується він також з накладеними на нього дисциплінарними стягненнями оскільки був порушений порядок накладення такого стягнення та викладені в них обставини не відповідають дійсності.

20.01.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судовому засідання позов підтримав, додатково пояснив, що 15.06.2021 р. він виконував надане йому доручення по підготовці інформації голові постійної комісії житлового господарства, регулювання комунальної власності, приватизації та капітального будівництва Миколаївської обласної ради. В той день в нього зламався робочий комп`ютер в зв`язку з чим він був вимушений працювати за межами кабінету, завдання він виконав, зареєстрував його в журналі вихідної кореспонденції та здав до канцелярії Миколаївської міської ради. 22.06.2020 р. коли він прийшов на роботу то побачив, що в його кабінеті змінені замки. На протязі дня він декілька разів робив спроби попасти на робоче місце, але не зміг, дану обставину він зафіксував на мобільний телефон. 25.06.2020 р. він підвернув ногу та не міг ходити. В той же день йому подзвонили в домофон та повідомили, що він звільнений. Причиною свого звільнення він вважає свою принципову позицію стосовно дотримання карантинних заходів та проведення тендерних закупок. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволені позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Наказом від 18.05.2020 року, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду провідного юрисконсульта з 19.05.2020 року, в той же день його було ознайомлено під підпис з Посадовою Інструкцією провідного спеціаліста.

За правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників РОВР у Миколаївській області передбачено, що працівники зобов`язані своєчасно та якісно виконувати планові завдання, виявляти ініціативу у виконанні своїх обов`язків, систематично аналізувати наслідки роботи з метою усунення недоліків (п.3.1), Перелік обов`язків кожного працівника згідно з його посадою визначається посадовою інструкцією і положенням.

За п.5.1 даного положення затверджено початок роботи о 8 годині та закінчення о 17.00, у п`ятницю о 15.45, перерва на відпочинок з 12.00- до 12.45.

Пунктом 6.1 Положення передбачено, що за успішне та сумлінне виконання трудових обов`язків та бездоганну роботу застосовуються заохочення в тому числі і шляхом преміювання.

Пунктом 7.2 Положення передбачено, що за порушення трудової дисципліни керівництвом можуть бути застосовані заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани та звільнення.

При цьому, якщо застосовується такий захід дисциплінарного стягнення, працівник у поточному місяці позбавляється премії.

За п.1.3 Посадової Інструкції, провідний юрисконсульт в своїй діяльності підпорядковується безпосередньо начальнику РОВР у Миколаївській області; за п. 1.5- робота проводиться відповідно плану, затвердженого начальником РОВР у Миколаївській області; за п.2.2 п.п.5- розглядає матеріали про відшкодування матеріальної шкоди за рахунок винних осіб, що готуються відповідними структурними підрозділами; п.п. 7- бере участь у підготовці матеріалів щодо забезпечення захисту майнових прав і законних інтересів РОВР; п.п.9- готує матеріали до суду, утому числі складає позовні заяви, клопотання, пояснення; п.25-виконує окремі службові доручення начальника РОВР у Миколаївській області.. Пунктом 2.4 передбачено, що покладення на провідного юрисконсульта обов`язків, що не належать або виходять за межі компетенції не допускається. За п.4.1, провідний юрисконсульт несе відповідальність в установленому законодавством порядку за своєчасність виконання покладених на нього цією посадовою інструкцією обов`язків; розголошення відомостей, що стали відомими при виконанні функціональних обов`язків; дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку установи.

За п.6.2- взаємодіє з кадровою службою, в якій одержує накази, розпорядження, надає допомогу в формуванні проектів наказів і правильному застосуванні законів.

З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений під розпис.

Головним юрисконсультом складений план правової роботи на травень 2020 року, який затверджений начальником.

За п.15 даного плану, до 15.06.2020 року ОСОБА_1 був зобов`язаний підготувати позовні матеріали про стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ « Прометей сервіс», ТОВ «Прометей-сервіс» та подати позови до Господарського суду Миколаївської області.

Наданий план не містить даних про ознайомлення з ним позивача .

Головним юрисконсультом також складений план правової роботи на червень 2020 року, який затверджений начальником.

За п.13 даного плану міститься зміст п.15 плану, затвердженого на травень 2020 року. Даний план також не містить підпису позивача.

Також 20.05.2020 року виданий наказ №4 Про виконання завдань з метою забезпечення захисту майнових прав та інтересів Офісу, яким провідному юрисконсульту наказано у строк до 15.06.2020 року підготувати позовні заяви про стягнення заборгованості з двох підприємств.

Наказом № 21 від 16.06.2020 року ОСОБА_1 зобов`язаний надати пояснення щодо причин відсутності на роботі 15.06.2020 року, з яким останній відмовився знайомитись, про що складений акт.

Наказом №5 від 16.06.2020 року зобов`язано надати пояснення щодо невиконання наказу від 20.05.2020 року № 4, однак від підпису відмовився, про що складений акт.

У подальшому видані накази №№ 25-П,7 від 22.06.2020 року щодо надання пояснень про причини відсутності на роботі, про виконання завдань.

23.06.2020 року видавались накази №№ 8-,9,10 про виконання завдань, про забезпечення ефективності діяльності, про надання пояснень, з якими ОСОБА_1 не знайомився, про що складені акти.

У подальшому позивач відмовився також від ознайомлення з наказами від 24.06.2020 року про надання пояснень, причин відсутності на роботі, з якими останній відмовився знайомитися, про що складені відповідні акти.

У подальшому, відповідачем видавались накази № 27-П від 24.06.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення робочого місця 15.06.22020 року у вигляді догани; наказ № 28-П від 24.06.2020 року про оголошення догани ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни за залишення робочого місця 23.06.2020 року; 25.06.2020 року № 29-П про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за невиконання посадових обов`язків.

Наказом № 30-П від 25.06.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку за п.3 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

У відповідності до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

За приписами ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Статтею 139 КЗпП України визначено основні обов`язки працівників, відповідно до якої працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у пунктах 22, 23 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або незняті достроково (стаття 151 КЗпП України). Судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, зокрема за пунктом 3 статті 40, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Але окрім викладеного, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 ст. 40 КЗпП необхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

- невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення);

- враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів (заходи громадського впливу, наприклад, обговорення порушення, у таких випадках не мають юридичного значення) і є чинними на момент звільнення працівника;

- з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Згідно наказу №24-П від 22.06.2021 позивачу оголошено догану за те, що ОСОБА_1 провідного юристконсульта було зобов`язано виконати завдання по підготовці матеріалів у тому числі позивні заяви про стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ "Прометей-сервіс", ТОВ "Агро-торгівельна фірма" Агро-діло" та подати позови до суду. У строк, передбачений наказом №4 від 20.05.2020 року провідний юристконсульт ОСОБА_1 завдання не виконав, пояснення з приводу невиконання обов`язків не надав. Підстава: наказ від 16.06.2020 року №5 "Про надання працівником пояснень щодо причин невиконання завдань", акт про вручення наказу "Про надання працівником пояснень щодо причин невиконання завдань" від 16.06.2020 року, акт про відмову про надання пояснень відповідно до наказу "Про надання працівником пояснень щодо причин невиконання завдань" від 16.06.2020 року.

Згідно наказу №27-П від 22.06.2021 позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни. 15.06.2020 року позивач в робочий час самовільно полишив своє робоче місце та був відсутній на роботі в період з 10.00 год. до 12.00 год.; з 12.45. год. до 14.30 год.; з 16.00 год. до17.00 год. Письмових пояснень та документів не надано. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункти 6.8, 6.10 розділу VІ "Трудові відносини. Режим праці та відпочинку" Колективного договору на 2019-2021 роки, пункт 5.1 розділу V "Робочий час і його використання" Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників РОВР у Миколаївській області" та підпункт 3 пункту 4 розділу 4 Посадової інструкції провідного юристконсульта Регіонального офісу, водних ресурсів у Миколаївській області, затвердженої від 19.05.2020 року. Підстава: акт про відсутність працівника на робочому місці від 15.06.2020 року, доповідна записка заступника начальника Румика Д. від 16.06.2020 року, наказ від 16.06.2020 року №21 "Про надання працівником пояснень щодо відсутності на роботі, акт про ненадання пояснень працівником від 17.06.2020 року згідно наказу від 16.06.2020 року №21 "Про надання працівником пояснень щодо причин відсутності на роботі", наказ від 22.06.2020 року №25-П "Про надання працівником пояснень щодо відсутності на роботі" акт про ненадання пояснень працівником від 23.06.2020 року згідно наказу від 22.06.2020 року №25-П "Про надання працівником пояснень щодо відсутності на роботі".

В судовому засіданні позивачем було доведено, що відсутність його 15.06.2020 року на робочому місці була пов`язана з вчиненням дій на користь підприємства. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 15.06.2020 р. він виконував термінове завдання керівництва, в ранці в нього зламався робочий комп`ютер, у зв`язку з чим він виконував його не на робочому місці, у вечорі підготовлені документи за підписом заступника начальника ОСОБА_3 були здані до Миколаївської обласної ради. Так, відповідно пояснювальної записки головного юрисконсульта Куніної С. вранці 15.06.2021 р. у ОСОБА_1 вийшов з ладу комп`ютер, ОСОБА_1 взяв документи та пішов їх готувати в невідомому їй місці. Відповідно до журналу вихідної кореспонденції зареєстрована інформація за №11/990 від 15.06.2020 р. Зазначена інформація надійшла до Миколаївської обласної ради 16.06.2020 р. вхідн. №530-20/05-20 р. (виконавцем зазначений ОСОБА_1 ). Згідно відповіді на запит на інформацію від 23.09.2021 року розпорядженням голови обласної ради від 13.03.2020 року №35-р «Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом» були запровадженні обмежувальні заходи на території адміністративної будівлі обласної ради. Для своєчасного розгляду кореспонденції адресованої обласній раді встановлено поштову скриньку з відповідним написом. Кореспонденція виймалась зі скриньки постійно протягом дня. Позивач пояснив, що пошту до скриньки він поклав вже після 15.00 год. 15.06.2020 року, тому саме через це її зареєстрували 16.06.2020 року.

Окрім того, наказом № 7 від 22.06.2020 року ОСОБА_1 повторно у строк до 06.07.2020 року надана можливість подати матеріали про стягнення дебіторської заборгованості.

При цьому накази від 22.06.2020 року за номером 7 та 24-П видані в один день та в той же час: 15-20 надані ОСОБА_1 для ознайомлення з відміткою про відмову.

Дана обставина спростовується актами про відсутність ОСОБА_1 в той день на робочому місці.

Суд також звертає увагу на те, що плани правової роботи на травень 2020 року та червень 2020 року не містять дати їх складання, та не містять підпису ОСОБА_1 про ознайомлення з ними.

Окрім того, 26.05.2020 року РОВР у Миколаївській області отримана службова записка ОСОБА_1 по фірмі « АгроДіло» з резолюцією "юридична служба - звернутись до суду" що не відповідає дійсності при наявності наказу №4 від 20.05.2020 року.

Відповідно до наказу №28-П від 24.06.2020 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни. 23.06.2020 року провідний юрисконсульт ОСОБА_1 в робочий час самовільно покинув своє робоче місце та був відсутній на роботі в період з 10.50 год. до 17.00 год. Письмових пояснень не надано. Своїми діями порушив пункти 6.8, 6.10 розділу VІ "Трудові відносини. Режим праці та відпочинку" Колективного договору на 2019-2021 роки, пункт 5.1 розділу V "Робочий час і його використання" Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників РОВР у Миколаївській області" та підпункт 3 пункту 4 розділу 4 Посадової інструкції провідного юристконсульта Регіонального офісу, водних ресурсів у Миколаївській області, затвердженої від 19.05.2020 року. Підстава: акт про відсутність працівника на робочому місці від 23.06.2020 року, доповідна записка заступника начальника Румика Д. від 24.06.2020 року, наказ від 24.06.2020 року №13 "Про надання працівником пояснень щодо причин відсутності на роботі", акт про ненадання пояснень працівником від 24.06.2020 року згідно наказу від 24.06.2020 року №13 "Про надання працівником пояснень щодо причин відсутності на роботі".

В пояснювальних записках ОСОБА_4 від 23.06.2020, ОСОБА_5 від 23.06.2020 року, ОСОБА_6 від 23.06.2020 року зазначається про відсутність позивача на робочому місці 23.06.2020 року, а також в звіті про проведену роботу провідним юрисконсультом ОСОБА_1 за 23-24 червня. Але факт відсутності позивача 23.06.2020 року спростовується наданими відеозаписами. На яких ОСОБА_1 не має доступу до свого робочого місця, у зв`язку зі зміною замку на дверях кабінету, але при цьому продовжує перебувати у приміщенні РОВР у Миколаївській області та виконує завдання поставленні керівництвом. Крім того, суд звертає увагу на те, що всі надані акти та пояснення ідентичні як за змістом так і за оформленням.

Згідно з наказом №29-П від 25.06.2020 року позивачу оголошено догану за не виконання посадових обов`язків. На підставі наказу від 23.06.2020 року №8 "Про виконання завдань посадових обов`язків провідними юристконсультом 23.06.2020 року наказу від 23.06.2020 №9 "Про забезпечення ефективної діяльності юридичної служби РОВР у Миколаївській області", керуючись повноваженнями керівника та функціональними обов`язками працівників структурних підрозділів Офісу, підпункту 25 пункту 22 Посадової інструкції провідного юристконсульта РОВР у Миколаївській області затвердженої від 19.05.2020 року провідного юристконсульта, плану робіт на червень 2020 року було зобов`язано надати готові матеріали та документи на погодження та підписання керівництву на лист Слідчого управління Національної поліції у Миколаївській області від 17.06.2020 року №4928/24-2020, листа ПОГ Єланецьке МРГ "Мисливець і риболов" від 09.06.2020 року №8, листа КП "Коблівський комунальник" від 22.06.2020 року №64 та 23.06.2020 о 16.20 год. Надати звіт про зміст виконаної роботи, матеріали, що використовувалися в роботі та взаємовідносини з працівниками інших структурних підрозділів протягом робочого дня. У строк передбачений наказом, ОСОБА_1 завдання не виконав, пояснень з приводу невиконання обов`язків не надав. Підстава: наказ від 23.06.2020 року №8 "Про виконання завдань та посадових обов`язків провідним юрисконсультом 23.06.2020 року", наказ від 23.06.2020 року №9 "Про забезпечення ефективної діяльності юридичної служби РОВР у Миколаївській області".

Відповідно до наказу №30-П від 25.06.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного юрисконсульта РОВР у Миколаївській області 25.06.2020 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Відповідачу необхідно було попросити від працівника письмових пояснень щодо причин його відсутності. Якщо працівник відмовляться надати пояснення, роботодавцю було б варто попросити їх письмово, видавши відповідний наказ та надавши працівнику строк для підготовки пояснень. Отримавши такі пояснення та оцінивши причини відсутності на роботі як неповажні, роботодавець міг звільнити даного працівника.

При цьому не вказано, які обставини привели до шкоди, яким чином враховані тяжкість проступку, яка заподіяна шкода, не викладені обставини, та як врахована робота працівника, який тільки приступив до роботи 19 травня 2020 року.

Судом не встановлено систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на ОСОБА_1 трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку, що були підставою для звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями ( бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Саме на роботодавця покладений обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника. Чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Між тим, наказ про накладення дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема в ньому не зазначено в чому конкретно полягає порушення п.п.7,9,25 пункту 2.2, п.п.1 п.4.1 Посадової інструкції провідного юрисконсульта, чим це підтверджується.

Суд звертає увагу, що надані суду акти та пояснення є ідентичними за змістом та оформленням, крім того вони містять певні протиріччя та спростовуються наданими позивачем доказами, що викликає об`єктивні сумніви у достовірності викладеної в них інформації, часу та обставин їх складання.

Звертає на себе увагу те, що згода первинної профспілкової організації РОВР у Миколаївської області була отримана в день звернення уповноваженого органу, 25.06.2020 р. В своєї відповіді ОСОБА_1 первинної профспілкової організації РОВР у Миколаївської області остання повідомляє, що підставою для надання згоди стало в тому числі те що останній проводив відео та фото зйомку працівників офісу, гучні спори та сварки з ним, що свідчить про наявність особистих неприязне них стосунків до позивача.

За таких обставин суд вважає, що звільнення позивача є незаконним, позов підлягає задоволенню.

При розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відтак, враховуючи що позовна заява розглядається більше одного року не з вини позивача, суд доходить висновку, що є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, з 26.06.2020 року по день ухвалення судом рішення – 07.10.2021 (322 робочих дні).

При розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ цієї Постанови при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів (ВС/КЦС № 359/10023/16-ц від 18.07.2018).

Аналогічна правова позиція викладена і у Постанові ВС від 05.08.2020 у справі № 817/893/17.

Відповідно до пунктів 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 з наступними змінами, середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

На запит суду відповідачем було надано довідку про заробітну плату ОСОБА_1 та про середньоденну заробітну плату, яка згідно цієї довідки склала 328,49 грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.06.2020 по 07.10.2021 (включно) за 322 робочих дні складає 105773,78 грн., який підлягає стягненню з відповідача. Також стягненню з відповідача підлягає заробітна плата за 15.06.2020 року у розмірі 328,49 грн. та за 23.06.2020 року у розмірі 328,49 грн.

Розподіляючи судові витрати, на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги, що позивач при поданні позову звільнений від сплати судового збору за вимоги про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за вимоги майнового характеру - 227 0грн., за вимоги немайнового характеру - 908 грн., а всього 3178 грн.

Згідно пунктів 2 і 4 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст. 4, 7, 10, 11-13, 76-83, 133, 141, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, 340 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі – задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді провідного юристконсульта Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області.

Стягнути з Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за 15.06.2020 року у розмірі 328,49 грн.

Стягнути з Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за 23.06.2020 року у розмірі 328,49 грн.

Стягнути з Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 105773,78 грн., яка визначена без утримання сум податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області судовий збір на користь держави у розмірі 3178 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

Суддя В.В. Кузьменко