Рішення № 100805281, 28.10.2021, Зміївський районний суд Харківської області

621/1310/20

2/621/1005/21

РІШЕННЯ

іменем України

28 жовтня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області :

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Горобець Н. М.

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину,

у с т а н о в и в:

21.05.2020 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, а 02.11.2020 з уточненою позовною заявою до ОСОБА_1 з наступними вимогами: визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

30.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень, просив визнати за ним право власності на 3/4 частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд; та на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 6321710100:01:009:0177, за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом та за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 .

На обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 зазначив, що він та відповідач ОСОБА_2 є рідними братами, їх батьками були ОСОБА_4 та ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх батько, ОСОБА_4 . Після смерті батька спадщину в цілому та одноособово прийняла їхня мати ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати - ОСОБА_3 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори Т. В. Чернолясовою 13.06.2000, зареєстровано в реєстрі за № 1-1391.

Цим заповітом ОСОБА_3 заповіла йому, житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_3 .

В передбачений ст. 1269 ЦК України строк він 02.05.2019 звернувся до приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області з заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті матері.

В передбачений ст. 1269 ЦК України відповідач також звернувся до приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального кругу Харківської області з заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті матері.

Він визнає права відповідача на спадкування на будинок, оскільки на час відкриття спадщини той був пенсіонером за віком, а тому має право на обов`язкову частку в цій частині спадщини, як це передбачено ст. 1241 ЦК України та на половину земельної ділянки, яка не була охоплена заповітом їхньої матері, як це передбачено положеннями ст. 1245 ЦК України.

Натомість відповідач безпідставно заперечує його право на спадкування будинку в порядку спадкування за заповітом, а вважає, що вони мають в рівних частках успадкувати будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, яка була приватизована матір`ю за її життя.

Заповіт матері не визнаний недійсним, не скасований та не змінений.

Він з відповідачем не змогли прийти до згоди щодо розміру їхніх часток у спадщині, а тому приватний нотаріус Зміївського районного нотаріального округу Харківської області В. І. Гаврильєв відмовив їм у видачі Свідоцтв про право на спадщину за заповітом та Свідоцтв про право на спадщину за законом.

Після смерті матері залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_4 .

Зазначений будинок охоплюється заповітом матері, а тому, з урахуванням обов`язкової частки ОСОБА_2 , він має право на спадкування за заповітом на 3/4 частки будинку з надвірними будівлями, а ОСОБА_2 на 1/4 частку будинку, як обов`язкової частки.

Земельна ділянка не була охоплена заповітом. Згідно з Витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Зміїв Зміївської міської ради Харківської області, цільове використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Верховний Суд у складі об`єднаної Палати Касаційного цивільного Суду в Постанові від 16.03.2020 (справа № 675/2372/16-ц, провадження № 61 -2981 3сво 18) дійшла наступного Правового Висновку: "Відповідно до частини другої та третьої статті 1225 ЦК України земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що була надана спадкодавцю у власність у межах нормативів, на якій розташований успадкований будинок, інші будівлі й споруди, переходить у власність спадкоємців за заповітом, якщо у заповіті спадкодавцем висловлена воля лише відносно житлового будинку, інших будівель та споруд."

З огляду на зазначений правовий висновок, вважав, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321710100:01:009:0177, яка розташована в АДРЕСА_2 має перейти у його власність в порядку спадкування. Але враховуючи, що згідно судового рішення право власності на 1/2 частку цієї земельної ділянки вже судом визнане за ОСОБА_2 , він претендує лише на іншу 1/2 частку цієї земельної ділянки.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 22.10.2020 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 02.11.2020 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 02.11.2020 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадщину задоволено, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом, як обов`язкову частку у спадщині, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , та на 1/2 частку земельної ділянки, площею 580 кв. м, кадастровий номер 6321710100:01:009:0177, за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 02.03.2021, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 02.11.2020 про залишення зустрічного позову без розгляду скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 18.03.2021 закрите провадження у цивільній справі за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21.07.2021, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 18.03.2021 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

10.08.2021 зазначена справа розподілена в провадження судді Бібіка О. В.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 11.08.2021 задоволено самовідвід судді Бібіка О. В. від розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 .

Після повторного автоматизованого розподілу справи, пов`язаного з самовідводом судді Бібіка О. В., 11.08.2021 для розгляду справи визначено суддю Овдієнка В. В.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 13.08.2021 прийнято справу за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в провадження судді Зміївського районного суду Харківської області Овдієнка В. В. та призначено справу до розгляду на 16.09.2021.

13.09.2021 відповідач ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.

16.09.2021 за клопотанням позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 відкладено судовий розгляд.

28.10.2021 під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, з урахуванням уточнень, у повному обсязі з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, просив визнати за ним право власності: на 3/4 частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 ; на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,058 га, кадастровий номер 6321710100:01:009:0177, за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 .

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Спірною є спадщина, що відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , до складу якої входить наступне нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями, та земельна ділянка, площею 0,058 га, кадастровий номер 6321710100:01:009:0177, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 02.11.2020, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадщину, встановлено наступні обставини: 1) ОСОБА_1 є спадкоємцем, що прийняв спадщину, за заповітом та за законом першої черги щодо спадщини, не охопленої заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 ; 2) ОСОБА_2 є спадкоємцем, що прийняв спадщину, за законом першої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , має право на обов`язкову частку на спадщину, охоплену заповітом; 3) спадщина за заповітом складається із житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; 4) спадщина за законом (неохоплена заповітом) складається з земельної ділянки, площею 0,058 га, кадастровий номер 6321710100:01:009:0177, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 5) за ОСОБА_2 суд визнав: право власності на 1/4 частку житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом, як обов`язкову частку у спадщині, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 ; право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 580 кв. м, кадастровий номер 6321710100:01:009:0177, за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 .

Зазначені обставини не підлягають доказуванню, оскільки вони встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, щодо тих самих осіб, які беруть участь у цій справі.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на спадкове майно, доля якого не була вирішена у рішенні від 02.11.2020, і щодо якого йому відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідністю зі ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідністю зі ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно з ч. 1 ст. 1245 ЦК України, частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 4.15, 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Таким чином, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Оскільки позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом та за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , однак йому було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину через наявність спору між спадкоємцями, право ОСОБА_1 на спадщину підлягає задоволенню шляхом визнання за ним права власності: на 3/4 частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 ; на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,058 га, кадастровий номер 6321710100:01:009:0177, за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 .

Оскільки ухвалою Зміївського районного суду від 22.10.2020 зустрічний позов ОСОБА_1 був прийнятий до розгляду без сплати судового збору, а суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову в повному обсязі, відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача за зустрічним позовом належить стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 840 грн 80 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності:

- на 3/4 частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 .

- на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,058 га, кадастровий номер 6321710100:01:009:0177, за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 до Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп., які перерахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повне рішення складене 04.11.2021.

Головуючий: В. В. Овдієнко