Рішення № 100803282, 21.10.2021, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/1007/18

Провадження № 2/169/91/21

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Хвіц Г.Й.

за участю секретаря Мисюка П.З.

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Талашко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської філії комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ковельської філії комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що відповідно до договорів купівлі- продажу від 25 листопада 2011 року та від 17 січня 2012 року він придбав приміщення конюшні та піднавіс для льону, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та звернувся до відповідача - Ковельської філії комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності на вказане нерухоме майно. Вказуючи, що відповідач відмовив йому у реєстрації права власності, він просив визнати за ним право власності на нерухоме майно - приміщення конюшні та піднавіс для льону, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язати відповідача зареєструвати за ним право власності на вказане нерухоме майно та вчинити дії щодо виготовлення технічного паспорту на нерухоме майно – піднавіс для льону.

Суддя своєю ухвалою позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження в справі та призначив підготовче засідання.

Відповідач подав до суду пояснення по справі, у яких вказав, що при зверненні позивача щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - приміщення конюшні та піднавісу для льону, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , останній надав їм договори купівлі- продажу від 25 листопада 2011 року та від 17 січня 2012 року, що не відповідають вимогам статті 657 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу нерухомого майна, і відповідно, до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, право власності на нерухоме майно за вказаною адресою не зареєстровано.

Суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Талашко І.М. у судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити.

Представниквідповідача - Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» у судове засідання не з`явився, однак тимчасово виконувачем обов`язків начальника вказаного бюроподано клопотання про те, що він просить проводити розгляд зазначеної справи без участі представника Комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» за наявними матеріалами справи.

Заслухавши представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Талашко І.М., дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності,суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Як установив суд, що 25 листопада 2011 року між позивачем ОСОБА_1 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Котовського укладено договір купівлі – продажу, відповідно до якого позивач зобов`язувався прийняти та оплатити шляхом перерахування коштів в рахунок погашення боргів продавця в сумі 11 807.08 гривень приміщення конюшні загальною площею 407.8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , під розбирання (а. с. 4).

Відповідно до пункту 8 цього договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року.

Того ж дня сторони договору підписали Акт прийому - передачі приміщення конюшні для розбирання на будівельні матеріали (а.с.5).

Відповідно до договору купівлі – продажу від 17 січня 2012 року, що укладений між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , акта прийому – передачі від 17 січня 2012 року позивач придбав піднавіс для льону загальною площею 320 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 2 585 гривень (а. с. 17 на зворті, 18).

Крім того, в матеріалах справи міститься декларація про готовність об`єкта до експлуатації – будівництва деревообробного цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , замовником якого є позивач – ОСОБА_1 (а. с. 19-21).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив відповідачем у справі Ковельську філію комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» та посилався на те, що він є власником двох об`єктів нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач безпідставно відмовив йому у реєстрації права власності на вказане нерухоме майно.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно з частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом.

Як установлено судом, позивач звернувся до відповідача з вимогою зареєструвати право власності на нерухоме майно, надавши при цьому договори купівлі- продажу від 25 листопада 2011 року та від 17 січня 2012 року, що укладені у простій письмовій формі та не відповідають вимогам статті 657 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу нерухомого майна.

Крім того, відповідно до положень статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (частина третя статті 334 ЦК України).

Права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

Як видно із письмових пояснень по справі відповідача, право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано, інформація про переобладнання конюшні під деревообробний цех відсутня (а. с. 62-63).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач відповідно до вищенаведених норм закону відмовив позивачу у реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, оскільки надані ним договори купівлі- продажу від 25 листопада 2011 року та від 17 січня 2012 року не відповідають вимогам статті 657 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу нерухомого майна, і відповідно, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою вказаної статті процесуального закону передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належних та допустимих доказів, що свідчили б про те, що відповідач - Ковельська філія комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» порушив права та законні інтереси позивача ОСОБА_1 та безпідставно відмовив йому у реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, а також на підтвердження тих обставин, на які він посилався у позові, до суду не надано, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до вимог частини першої статті 141 ЦПК України підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору відсутні.

На підставі викладеного, статей 15, 16, 326, 328, 334, 640, 655, 657 ЦК України, та керуючись статтями 141, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ковельської філії комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ім`я позивача – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області 22 липня 2004 року.

Ім`я представника позивача – ОСОБА_3 , місце перебування: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта невідомі.

Найменування відповідача – Ковельська філія комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», місцезнаходження: вул. Брестська, 111А, м.Ковель, Волинська область.

Головуючий

Повне судове рішення складено 01 листопада 2021 року.