Рішення № 100802825, 08.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року Справа № 160/7134/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

05.05.2021 позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0007315-2408-0410 від 28.01.2021, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єкта нежитлової нерухомості, в сумі 12216,43 грн.

Одночасно представник позивача просить стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним, оскільки безпосередньо Павлоградською міською радою жодних рішень щодо продовження дії рішень міської ради або нових рішень щодо ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік прийнято не було, позивач зазначає, що Виконавчий комітет Павлоградської міської ради не повноважений приймати рішення щодо продовження дії рішення міської ради або нових рішень щодо ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік прийнято не було. Оскільки відсутнє рішення Павлоградської міської ради «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік», а ставка податку повинна бути встановлена саме в рішенні міської ради, як окремому нормативно - правовому акті, стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в 2020 році є незаконним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 року було відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

03.06.2021 року до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0007315-2408-0410 від 28.01.2021 прийнято на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а отже відсутні підстави для його скасування.

Одночасно вказано, що під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, яким ОСОБА_1 визначалося грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, ГУ ДПС керувалось вимогами нормативних актів, а саме рішенням Павлоградської міської ради від 19.06.2018 № 1231-37/VII, яким визначені ставки податку на нерухоме майно для об`єктів нежитлової нерухомості. Ставки податку на нерухоме майно для об`єктів нежитлової нерухомості встановлені вказаним рішенням на 2020 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать будівля ДДУ (літера А за генеральним планом) загальною площею 1128, 7 кв. м., вимощення І, огорожа № 1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 31.05.2013 року приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нижник А.М., що підтверджується копією витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

28.01.2021 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесене податкове повідомлення-рішення № 0007315-2408-0410 у відповідності до положень п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54. п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, про визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2020 рік у розмірі 12216, 53 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, представник позивача звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України, було введено новий податок - на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з пп. 266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Проте, даний вид податку відноситься до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до ст. 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи пп.10.1.1п.10.1та п.10.2 ст.10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у складі податку на майно.

Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені Податковим кодексом України(пп.4.2,4.4,10.4 Податкового кодексу України).

У відповідності до п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ ПК України для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 Податкового кодексу України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп.12.3.4 ст.12 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, зміни щодо податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення певного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України).

Відповідно до пункту а) підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 26 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно із підпунктами 12.3.1, 12.3.2, 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкт та базу оподаткування цим податком, а також пільги зі сплати цього податку, його ставки, податковий період, порядок та строки обчислення, нарахування і сплати цього податку визначено положеннями статті 266 ПК України.

З наведених вище положень ПК України вбачається, що база оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки визначається на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або оригіналів документів платника податків, які підтверджують право власності на об`єкт нерухомого майна.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Згідно із пунктом 2.1 статті 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Зміст наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Вказана позиція кореспондується з позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 12.03.2020 по справі № 820/4378/16.

Норма підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковане до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

За вказаних обставин, у спірному випадку плановим періодом є 2018 рік (рік, в якому встановлено податок), натомість бюджетним періодом є 2020 рік, у якому ставки, закріплені у плановому періоді застосовуються контролюючим органом.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з урахуванням рішення Павлоградської міської ради від 19.06.2018 № 1231/37-VII «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2021 № 0007315-2408-0410

З урахуванням задоволення позову, суд присуджує на користь позивача суму судових витрат по сплаті судового збору.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрат на послуги адвоката у розмірі 8000 грн.

Відповідач проти заявленого клопотання заперечив повністю, зазначив, що матеріали справи не містять остаточного розрахунку вартості наданих адвокатом юридичних послуг, акту виконаних робіт, рахунку на оплату цих послуг, чеки підтверджують поповнення картки по номеру, а не оплату послуг за договором та рахунком, виставленим адвокатом за надання послуг.

Порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу врегульований статтею 134 КАС України.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

За приписами статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI):

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

15.04.2021 між адвокатом Кудріним Дмитром Анатолійовичем та позивачем укладений договір про надання юридичних послуг, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями замовника.

До позовної заяви також додано копії квитанцій від про поповнення картки на загальну суму 7000 грн., отримувач ОСОБА_2 , призначення платежу «за Дог.юр.посл. від 15.04.2021, платник ОСОБА_1 ».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в частині витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із цим, суд зазначає, що матеріали справи не містять остаточного розрахунку вартості наданих адвокатом Кудріним Д.А. на користь позивача послуг, виставленого адвокатом Кудріним Д.А. рахунку на оплату цих послуг, додаток № 1 до договору складений адвокатом одноособово. Крім того, зі змісту наданих квитанцій є невизначеним, якою особою було здійснено поповнення карткового рахунку.

Вказані обставини унеможливлюють встановлення обсягу наданої адвокатом Кудріним Д.А. позивачу правової допомоги з визначенням її остаточної вартості з розбивкою за кожним видом, а також встановлення факту оплати позивачем правової допомоги, тому суд відмовляє у задоволенні вимог в цій частині судових витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 22.03.2021 по справі № 160/8470/20

Керуючись ст. . 2, 9, 72, 77, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ: 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0007315-2408-0410 від 28.01.2021, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єкта нежитлової нерухомості, в сумі 12216,43 грн.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко