Рішення № 100802599, 13.08.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/13189/20

Провадження № 2/932/4478/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді - Куцевола В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2019 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 26235,34 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі укладеного договору № б/н від 30.04.2014 року відповідач – ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та Банком Договір. Відповідач зобов`язався погашати кредит, сплачувати відсотки за користуванням ним у терміни та на умовах, що передбачені договором. Позивач свої зобов`язання виконав, надавши ОСОБА_1 доступ до коштів на його картковому рахунку. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, в зв`язку з чим станом на 31.08.2020 року утворилась заборгованість у розмірі 26235,34 грн., яка складається з:

- заборгованості за кредитом – 498,99 грн.;

- заборгованості за відсотками за користування кредитом – 23836,35 грн.;

- пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором – 1900,00 грн.

Ухвалою суду від 25.02.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.

Відповідачу надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками до неї, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов`язки, що підтверджується поштовим повідомлення від 14.06.2021 року.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн. Окрім того, надав заяву про застосування строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що 30.04.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та Банком Договір. Відповідач зобов`язався погашати кредит, сплачувати відсотки за користуванням ним у терміни та на умовах, що передбачені договором. Позивач свої зобов`язання виконав, надавши ОСОБА_1 доступ до коштів на його картковому рахунку. Відповідач не виконує свої зобов`язання за договором, в зв`язку з чим станом на 31.08.2020 року утворилась заборгованість у розмірі 26235,34 грн., яка складається з:

- заборгованості за кредитом – 498,99 грн.;

- заборгованості за відсотками за користування кредитом – 23836,35 грн.;

- пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором – 1900,00 грн.

Проте до матеріалів справи додана анкета - заява ОСОБА_1 датована та підписана ним 30.04.2013 року.

Таким чином судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача у зв`язку з отриманням банківських послуг 30.04.2013 року і позивачем не надано належних доказів звернення відповідача до банку з метою отримання банківських послуг 30.04.2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України - Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України - Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З доданої до матеріалів справи заяви позичальника вбачається, що заява підписана відповідачем 30.04.2013 року, тобто за рік до укладання кредитного договору, на який посилається позивач і за порушення виконання якого просить стягнути заборгованість з відповідача.

Позивачем не надається будь-яких доказів того, що за даною заявою договірні відносини між сторонами виникли 30.04.2014 року, а не 30.04.2013 року.

Згідно ст. 76 ЦПК України - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини,на як івона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Відповідно до ст.ст. 77-78 ЦПК України - суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вже зазначалось вище, позивач в поданій позовній заяві не навів обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення заборгованості та не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладання кредитного договору між ним та відповідачем 30.04.2014 року.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач вказує, що при укладенні кредитного договору була дотримана письмова форма його укладення. Проте це твердження не відповідає дійсності, оскільки не підтверджується заявою відповідача про прийняття умов кредитного договору від 30.04.2014 року, оскільки відповідач підписав анкету заяву саме 30.04.2013, тобто даний доказ є неналежним до заявлених позовних вимог.

Що стосується клопотання відповідача про застосування позовної даності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, відмова у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, є самостійною підставою, яка застосовується лише до обґрунтованого позову. Якщо позов є необгрунтованим, суд має відмовити у його задоволенні лише з цієї підстави.

Оскільки позивачем не доведено факт укладання кредитного договору від 30.04.2014 року, тому підстав до застосування строку позовної давності у даному спорі суд не вбачає.

Що стосується клопотання відповідача про стягнення витрат на правиничу допомогу, суду зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 4-6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог про стягнення з позивача понесених витрат на правничу допомогу відповідачем надодано копію Договору про надання профксійної правничої допомоги № 14-06 від 14.06.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Коптіловим» в особі керуючого бюро, адвоката Коптілова Ю.В.; квитанції № 691610023 від 16.06.2021 року про оплату гонорару за договром №14-06 від 16.04.2021 року.

Предметом наданого відповідачем договору є те що, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобовязання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором. Предметом договору є : захист інтересів клієнта в судовій справі, що перебуває в провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, провадження № 932/13189/20

Як вбачається з квитанції № 691610023 від 16.06.2021 року про оплату гонорару за договром №14-06 від 16.04.2021 року, адвокатським бюро «Коптілов» прийнято від ОСОБА_1 4000,00 грн. за договором про надання професійної правової допомоги.

Разом з цим, відповідачем не надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро (адвокатом), обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, часу, витраченого адвокатським бюро) адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), що не відповідає приписам ч.ч.2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України.

Зважаючи на викладене, вимоги відповідача про стягнення з позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. задоволенню не підлягають.

За даних обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору з відповідачем 30.04.2014 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються та покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя В.В. Куцевол