Ухвала суду № 100802142, 03.11.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 620/12546/21

Провадження № 2-а/750/113/21

У Х В А Л А

03 листопада 2021 року м. Чернігів

Суддя Деснянського районного суду міста Чернігова Маринченко О.А., одержавши позовну заяву ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними дій по складанню протоколу про порушення митних правил, вилученню транспортного засобу та поміщенню його на митний склад, стягнення шкоди,

в с т а н о в и л а:

30 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними дій по складанню протоколу про порушення митних правил, вилученню транспортного засобу та поміщенню його на митний склад, стягнення шкоди.

На підставі ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року справу за вказаним позовом передано на розгляд Деснянському районному суду міста Чернігова.

Автоматизованою системою документообігу суду дану позовну заяву 01 листопада 2021 року було розподілено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Маринченко О.А.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, зокрема, просить визнати протиправними дії відповідача по складанню протоколу про порушення митних правил № 0754/20500/20, яким в тому числі вилучено транспортний засіб, що належить позивачу, та на підставі якого поміщено останній на митний склад у зв`язку з притягненням ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені частиною першою статті 483 та статтею 472 Митного кодексу України.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 04 березня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України. Провадження в справі за ознаками статті 472 Митного кодексу України щодо ОСОБА_2 закрито за відсутністю в його діях складу порушення митних правил.

Постановою Волинського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року постанову Любомльського районного суду Волинської області від 04 березня 2021 року щодо ОСОБА_2 скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 483 Митного кодексу України закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

При цьому, суди розглядали матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за протоколом № 0754/20500/20, дії щодо складання якого позивач просить визнати протиправними.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із пунктом 3 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 2 КУпАП визначено, що питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.

Згідно із частиною другою статті 522 Митного кодексу України справи про порушення митних правил, передбачені частиною шостою статті 470, статтями 471-473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).

Відповідно до статті 494 Митного кодексу України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані: 1) дату і місце його складення; 2) посаду, прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка склала протокол; 3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено; 4) місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил; 5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення; 6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є; 7) відомості щодо товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу; 8) інші необхідні для вирішення справи відомості. Протокол, а також вилучені товари, у тому числі транспортні засоби особистого користування, транспортні засоби комерційного призначення та документи, зазначені в протоколі, передаються до митниці, в зоні якої виявлено порушення митних правил, а в разі якщо провадження у справі здійснюється іншим митним органом, - до такого органу.

Згідно із частиною першою статті 495 Митного кодексу України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до частини другої статті 511 Митного кодексу України у разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, статтями 471-473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим.

Таким чином, складання протоколу про порушення митних правил, в якому, в тому числі містяться відомості щодо транспортного засобу, який вилучений згідно із статтею 511 Митного кодексу України, а також передача (поміщення) вилученого транспортного засобу, як це визначено статтею 494 Митного кодексу України, до митниці - це процесуальні дії уповноваженої посадової особи митного органу, яка виявила порушення митних правил, що спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, які в силу приписів законодавства є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності та правильність складання якого перевіряється при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Протоколу про порушення митних правил № 0754/20500/20, дії щодо складання якого позивач просить визнати протиправними, як одному із доказів у справі, вже надана оцінка місцевим та апеляційним судом при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .

З огляду на наведене, приймаючи рішення щодо вилучення транспортного засобу, який належить позивачу, та поміщення його на митний склад, а також складаючи протокол про порушення митних правил, посадова особа митного органу здійснювала не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, які підлягають оцінці на відповідність їх закону лише в контексті вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності під час провадження у справі про порушення митних правил, в ході якого перевіряється законність та обґрунтованість вжитих заходів, дотримання порядку їх проведення. В сукупності оцінка таких дій є одним з критеріїв законності притягнення особи до адміністративної відповідальності, що і було вже зроблено судами.

Таким чином, розгляд питання правомірності дій посадової особи митного органу під час складення протоколу про порушення митних правил, який вже досліджений і оцінений судами, в окремому позовному провадженні не підлягає.

Сам по собі протокол про порушення митних правил не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його протиправним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 липня 2020 року в справі № 420/647/19, від 04 березня 2019 в справі № 199/7360/17, від 24 вересня 2020 року в справі № 553/2145/16-а та інших.

За таких обставин, оскільки спір про визнання протиправними дій по складанню протоколу про порушення митних правил, вилученню транспортного засобу та поміщенню його на митний склад не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а виник з приводу вчинення процесуальних дій уповноваженою особою митного органу та збирання й оцінки на предмет належності та допустимості доказів, отриманих в провадженні у справі про порушення митних правил, а тому заявлені позивачем вимоги в цій частині не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки спір за вказаними вимогами перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз`яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення не має.

Зазначена правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного суду від 22 березня 2018 року в справі № 800/559/17 та від 03 квітня 2018 року в справі № 9901/152/18.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача шкоди (збитків) слід зазначити наступне.

Приписами частин першої, п`ятої статті 21 КАС України визначено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Така ж позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 210/5258/16-ц та від 27 лютого 2019 року в справі № 761/3884/18.

Враховуючи, що вимоги позивача про визнання протиправними дій по складанню протоколу про порушення митних правил, вилученню транспортного засобу та поміщенню його на митний склад не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства за обставин описаних вище, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення шкоди не підлягає розгляду адміністративним судом, а має вирішуватися судом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із частиною шостою статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 21, 170, 256, 294, 295 КАС України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними дій по складанню протоколу про порушення митних правил, вилученню транспортного засобу та поміщенню його на митний склад, стягнення шкоди.

Роз`яснити позивачу, що вимоги про відшкодування шкоди підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.А. Маринченко