Ухвала суду № 100800547, 03.11.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8332/18

1-кп/310/719/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю прокурорів Скуйбеди О.Л., Шпундри В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Линник С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 листопада 2017 року за № 12017080130004614 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянська Запорізької області, громадянина України, одруженого, який не працює, має середню спеціальну освіту, на утриманні малолітніх дітей не має, є особою з інвалідністю 3 групи, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,

встановив:

15 березня 2016 року приватне підприємство «Юртика» (податковий номер 20741112) отримало дозвіл № 0170 від 15 березня 2016 року на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах). Згідно даного дозволу приватне підприємство «Юртика» мало право проводити промисловий лов риби «бичок» закидним неводом (волоком) з вічком в матні та приводах – 18 мм, у крилах – 20 мм. ОСОБА_1 , виконуючий обов`язки капітана, є відповідальним за вилов водних біоресурсів на судні «ПТС-204 Севастополь». П. 2.2 та п. 36 Постанови КМУ від 25 листопада 2015 року № 992 «Про затвердження порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України» передбачено, що відповідальний за вилов водних біоресурсів відповідає за дотримання вимог законодавства щодо добування (вилову) водних біоресурсів із середовища їх перебування та зобов`язаний виконувати вимоги даного порядку, програми проведення дослідного вилову водних біоресурсів, дотримуватися режимів територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а в разі здійснення промислу – правил рибальства та режимів промислу, забезпечувати належний рівень ведення промислового журналу, облік, зберігання, транспортування, а також здавання добутих (виловлених) водних біоресурсів на рибоприймальний пункт. Згідно з п.12.3 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 06 січня 2016 року № 2 «Про затвердження режимів рибальства у 2016 році» мінімальний розмір бичка, допустимого до вилову (промисловий розмір) становить завдовжки 10 см. Відповідно до п. 14.5 Наказу Державного комітету рибного господарства України від 31 грудня 1999 троку № 172 «Про затвердження тимчасових правил та режимів рибальства в 2000 році» визначення частки риби непромислового розміру здійснюється відбиранням проб з різних місць лову. Визначення цієї частки візуально забороняється. П. 14.6 зазначеного наказу передбачено, що виловлена засобами лову риба, у разі невідповідності її установленим цими Правилами нормам щодо прилову риби непромислового розміру мають бути випущені у водойму. У разі перевищення допустимого прилову особин непромислового розміру про це необхідно повідомляти місцевим державним органам рибоохорони, а під час лову нестаціонарними засобами в Азовському морі потрібно перенести місце лову не менше ніж на 1 милю. Крім цього, у п. 14.9.2 вказаного наказу зазначається, що лов дозволяється, якщо прилов риби бичка не промислового розміру не перевищує 20% за кількістю від улову бичка волоками і драгами.

ОСОБА_1 в період часу з 06.00 год. 26 серпня 2017 року до моменту перевірки проведення промислу, будучи відповідальним за дотримання вимог законодавства щодо добування (вилову) водних біоресурсів із середовища їх перебування, знаходився на риболовецькому судні «ПТС-204 Севастополь», де повинен був організувати та контролювати лов водних біоресурсів в Азовському морі. В ході здійснення вищевказаного вилову водних біоресурсів ОСОБА_1 , діючи умисно, в порушення вимог п. 14.5 Наказу Державного комітету рибного господарства України від 31 грудня 1999 року № 172 «Про затвердження тимчасових правил та режимів рибальства в 2000 році», з метою незаконного зайняття рибним добувним промислом в період здійснення вилову риби, маючи реальну можливість, не визначив частки риби непромислового розміру шляхом відбирання проб з різних місць лову та умисно дозволив вилов риби бичок непромислового розміру загальною вагою 2 444,83 кг із загальної ваги виловленого бичку 5 224 кг, що становить 66,8% та перевищує відповідно до п. 14.9.2 Наказу від 31 грудня 1999 року № 172 дозволений прилов в розмірі не більше 46,8 %. Після цього ОСОБА_1 , достовірно знаючи про те, що він дозволив вилов риби непромислового розміру, та маючи технічну можливість, умисно не повідомив про це в місцевий державний орган рибоохорони. Вказаними умисними діями ОСОБА_1 спричинив шкоду рибному господарству України в розмірі 230 960,04 грн.

Відповідно до «Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства та охорони водних живих ресурсів», затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства навколишнього природного середовища України №248/273 12 липня 2004 року (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2004 року № 1446/10045) це є істотною шкодою.

Вказані дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 249 КК України як незаконне зайняття рибним добувним промислом, яким заподіяно істотну шкоду.

Під час судового розгляду захисником обвинуваченого адвокатом Линник С.В. було заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, оскільки з дня вчинення зазначеного кримінального правопорушення минуло три роки. Крім вказаного, захисник просила скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 27 вересня 2018 року на судно «ПТС-204», та передати його законному власнику.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника, зазначив, що він не визнає себе винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, однак не заперечує проти закриття кримінального провадження в зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Прокурор не заперечувала проти задоволення клопотання захисника.

Зважаючи на принцип диспозитивності, що закріплений у п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить висновку, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки – у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

П. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, то суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Враховуючи наведене, встановивши наявність передбачених законом, зокрема ст. 49 КК України, підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд зобов`язаний прийняти таке рішення, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.

За правилами ч. 3 ст. 288 КПК України суд першої інстанції своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків та за яке передбачене покарання у виді обмеження волі.

Вказане кримінальне правопорушення згідно висунутого ОСОБА_1 обвинувачення було вчинено 26 серпня 2017 року.

Отже, з урахуванням обставин кримінального провадження, положень ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 49 КК України, станом на 03 листопада 2021 року сплинув строк 3 роки та закінчились визначені ст. 49 КК України строки давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду.

Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що перебіг давності зупинявся або переривався.

Таким чином, підставою звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є виключно його згода на таке звільнення від кримінальної відповідальності, і таке звільнення є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у даному кримінальному провадженню наявні умови, які є правовою підставою для прийняття рішення судом про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

За таких обставин клопотання захисника про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності підлягає задоволенню, кримінальне провадження № 12017080130004614 від 08 листопада 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, – закриттю.

Щодо позову Бердянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бердянської міської ради про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, суд виходить з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Зважаючи, що розгляд кримінального провадження закінчено звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриттям кримінального провадження, суд вважає за необхідне цивільний позов Бердянської місцевої прокуратури залишити без розгляду.

Ухвалою слідчого судді від 27 вересня 2018 року під час проведення досудового розслідування з метою збереження речових доказів було накладено арешт на судно «ПТС-204», 1977 року побудови, яке обладнане двигуном внутрішнього згорання 64НСП 18/22 потужністю 165 квт, яке належить приватному підприємству «Юртика», у вигляді заборони відчуження вказаного майна.

Інше майно у відповідності з матеріалами кримінального провадження речовими доказами не визнавалось та не вилучалось.

У відповідності зі ст. 96-1 КК України за умови вчинення кримінального правопорушення, передбаченого, в тому числі, ч. 1 ст. 249 КК України, гроші, цінності та інше майно підлягають примусовому безоплатному вилученню, тобто спеціальній конфіскації.

П. 2 ч. 2 вказаної статті визначено, що спеціальна конфіскація застосовується на підставі ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

У відповідності з ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Оскільки судно «ПТС-204», на яке було накладено арешт з метою його збереження як речового доказу, належить не обвинуваченому, а ПП « ОСОБА_2 », зазначене судно спеціальній конфіскації не підлягає, арешт, накладений на вказане майно, підлягає скасуванню, а судно поверненню його власнику.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49 КК України, ст.ст. 284-288, 372, 376 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Линник Світлани Вікторівни про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, на підставі ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження, внесене 08 листопада 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080130004614 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрити.

Цивільний позов Бердянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бердянської міської ради про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, залишити без розгляду.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду від 27 серпня 2019 року на судно «ПТС-204», 1977 року побудови, яке обладнане двигуном внутрішнього згорання 64НСП 18/22 потужністю 165 квт, яке належить приватному підприємству «Юртика», у вигляді заборони відчуження вказаного майна.

Судно «ПТС-204», 1977 року побудови, яке обладнане двигуном внутрішнього згорання 64НСП 18/22 потужністю 165 квт, повернути приватному підприємству «Юрника».

На ухвалу протягом семи днів з дня оголошення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області.

Копію ухвали негайно після її проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.М. Вірченко