Вирок № 100800039, 03.11.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 235/3381/20

Провадження № 1-кп/235/218/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року м. Покровськ

Колегія суддів Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Карабан І.І.

суддів Клікунової А.С., Хмельової С.М.

секретарі судового засідання Димитрієва О.А., Гайдаржи Н.І.

за участю прокурорів Стьопіна М.О., Єфімова О.І.

захисника Варцаби О.Д..

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої Малькевич Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050410000690 від 19 березня 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитров (нині м.Мирноград) Донецької області, громадянина України, із повною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, має малолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:

-14 серпня 2019 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст..ст.75, 76 КК України звільнений від покарання з випробуванням на 1 рік 6 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

18 березня 2020 року приблизно о 12.10 годині ОСОБА_1 , перебуваючи в квартирі адресою: АДРЕСА_2 , в якій мешкає його колишня дружина ОСОБА_2 , під час конфлікту, викликаного почуттям ревнощів з боку обвинуваченого та з причин придбання потерпілою телефону марки «Apple» лінійки «iPhone 11», моделі «А2111», а також намаганням отримати обвинуваченим інформацію щодо особистого життя потерпілої, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, схопив ОСОБА_2 за шию правою рукою та почав душити, а також хапав та стискав її руки з силою, тим самим заподіяв їй по одному синцю м`яких тканин в області правого і лівого кута нижньої щелепи, передньої поверхні правого та лівого передпліччя в нижній третині їх, які відносяться до легких тілесних ушкоджень

Далі, ОСОБА_1 умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс один удар внутрішньою частиною долоні правої руки в область правої скроневої ділянки, спричинивши потерпілій легку закриту черепно-мозкову травму: струс головного мозку, синець м`яких тканин правої скроневої ділянки з переходом на поверхню повіку правого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я чи незначну стійку втрату працездатності, що потребують для свого лікування термін понад шість днів, але не більше, як три тижні (21 день) та один удар правою ногою в область правого стегна, спричинивши ОСОБА_2 один синець м`яких тканин зовнішньої поверхні правого стегна в нижній третині його, який відноситься до легких тілесних ушкоджень. Від отриманих ударів ОСОБА_2 впала на підлогу, а ОСОБА_1 втік з місця скоєння кримінального правопорушення.

Кримінальна відповідальність передбачена ч.2 ст.125КК України, а саме за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності.

Обвинувачений ОСОБА_1 в суді провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст.187 КК України ні на початку судового розгляду, ні після зміни його прокурором, не визнав і по суті обвинувачення дав показання, що з потерпілою перебував в зареєстрованому шлюбі, який вони розірвали три роки тому назад, від шлюбу мають дочку. З часом він почав жалкувати, що втратив сім`ю і намагався її повернути. 08 березня 2020 року він запитав дозволу у потерпілої привітати зі святом. Купив квіти, віски, привітав її, вони разом сиділи, святкували, випили, після чого він пішов. 17 березня посварилися і тому наступного дня — 18 березня, він приїхав до неї додому. Зайшовши в квартиру, побачив на столі в кухні новий телефон, висловив їй претензії щодо цього. Взяв телефон, оскільки хотів подивитися інформацію в ньому. Потерпіла просила повернути їй телефон, він їй відповів, що подивиться інформацію в ньому та віддасть. Потерпіла почала бити його по голові, в цей час він зрозумів, що в квартиру піднімається мати потерпілої, і не бажаючи з нею зустрічатися, вирішив піти з квартири. Телефон забрав з собою, оскільки не встиг подивитися інформацію, що його цікавила. Також з квартири забрав телевізор, який вважав, що належить йому, оскільки хоча був придбаний в період шлюбу, але за кошти його матері, що підтверджується відповідними документами. Через декілька днів він зрозумів, що телевізором користується його дочка і повернув. Телефон він повернув потерпілій в той же день, тобто 18 березня, після того як подивися інформацію в ньому. Телефон передав через їх спільну дочку, яка під час події була на заняттях. Провину не визнає оскільки телефон брав не з метою наживи, а для отримання інформації, також потерпілій тілесні ушкодження не спричиняв, телевізор належить йому. В квартирі потерпілої знаходився з дозволу потерпілої. Телефон повернув приблизно через 20-30 хвилин, фотографії на ньому дивився, знаходячись в своїй машині. Із ревнощів хотів подивитися хто подарував потерпілій цей телефон. Провину не визнає, оскільки не нападав на потерпілу з метою заволодіння майном, а тільки хотів отримати інформацію, що містилася в телефоні, також не спричиняв і тілесних ушкоджень потерпілій, просив виправдати його.

Незважаючи на не визнання провини обвинуваченим, його провина доведена сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів, об`єм яких визначено відповідно до ст.349 КПК України.

Так, потерпіла ОСОБА_2 в суді дала показання, що 18 березня 2020 року близько 12 години знаходилась в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яку винаймає разом з неповнолітньою дочкою. В квартирі вони проживають близько двох років (після розірвання шлюбу). Почула стук в двері, відчинила, оскільки думала, що повернулася дочка, яка пішла на заняття, але виявилося, що прийшов її колишній чоловік — ОСОБА_1 .. З обвинуваченим вони розірвали шлюб три роки назад, спільного господарства не ведуть, але він приходить іноді до них додому побачитись з дочкою. Вона спробувала зачинити двері, але ОСОБА_4 зайшов до квартири і почав ходити по усіх кімнатах, оглядаючи їх, нібито когось або щось шукав. Задав їй питання щодо її особистого життя. Вона попросила його піти геть, але він не послухав. Потім побачив її новий телефон — айфон 11 моделі, він від`єднав дріт зарядного пристрою, взяв телефон в руки, дуже розлютився, поклав телефон в кишеню куртки, сказав, що йому потрібно і збирався піти. Вона хотіла йому завадити, але він тильною стороною рики вдарив її в скроневу частину, від чого вона відлетіла у дверний отвір та втратила свідомість. Під час удару вони стояли обличчям один до одного. Знаходилися в коридорі. Він також правою рукою здавлював їй шию та руки, коли вона виривалася. Вдарив також ногою по нозі, від чого в неї була велика гематома. Тілесні ушкодження були на шиї, руках, нозі та на скроні. Прийшла до тяма від дзвінка домофону. Обвинувачений вийшов з квартири забравши телефон на телевізор, що вони придбали за час шлюбу і який вона забрала після його розірвання, інше майно не ділили. Телефон вона придбала на власні кошти десь за тиждень до події. В цей же день обвинувачений повернув їй телефон, який був вже без сімкарти. Чи казала слідчому про відсутність сімкарти в телефоні не пам`ятає. Приблизно о 17-18 годині телефон додому принесла дочка. Через десять днів обвинувачений повернув і телевізор. З якою метою обвинувачений заволодів її телефоном вона не знає. Допускає, що речі повернув, оскільки злякався. Вимоги про передачу майна їй не висловлював. Без дозволу не мав права заходити до квартири, бував в ній коли періодично приходив на зустріч з дочкою. За медичною допомогою звернулась наступного дня. Останнього разу перед подією обвинувачений був у них 8 березня, прийшов щоб привітати дочку зі святом. Писала дві заяви, одну заяву в поліції, коли слідчого ще не було, а другу заяву вдома, коли слідчий прийшла її опитувати, і на той час матеріальних претензій вона не мала, оскільки телефон вже було повернуто. Вона (потерпіла) раніше близько 20 разів зверталася до поліції з приводу домашнього насильства з боку обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_5 в суді дала показання, що потерпіла її дочка, а обвинувачений колишній зять. 18 березня 2020 року вона домовилася з дочкою, що та її та чоловіка відвезе на дачу. Домовилися зустрітися о 12.00 годині біля стоянки. Коли вона у призначений час не прийшла, то вона почала їй дзвонити на телефон, але та не відповідала. Тоді вона пішла до під`їзду будинку, в якому мешкала дочка. Біля під`їзду побачила машину колишнього зятя і тому вирішила піднятися в квартиру дочки. Вона піднялася ліфтом і коли вийшла на поверсі, то побачила, що двері в квартиру відчинені і подивившись на сходи побачила зі спини зятя, який тримав в руках телевізор білого кольору та спускався вниз. Чи була у обвинуваченого бейсболка на голові не пам`ятає. Дочка була без свідомості, на руках та шиї вона побачила сліди ударів з двох сторін, волосся було розтріпане. Дочка лежала в коридорі на боку. Плакала, спочатку не могла нічого сказати. Десь через годину вони пішли до поліції. Були там приблизно з 13.00 до 16.00 години. Дочка писала заяву та пояснення в її присутності. Все було записано як розповідала дочка. Дочка розповідала, що обвинувачений увірвався в квартиру, почав сцену ревнощів, після чого побив її. В поліції була дуже схвильована. Обвинувачений переслідував її дочку, стріляв по вікнах, зламував двері. Їй відомо, що телевізор вони придбали в шлюбі, щодо обставин придбання телефону їй не відомо. В той же день телефон її дочці повернули, його принесла онука. ОСОБА_6 була схвильована, але особливо нічого не розповідала. Дочка звернулась за медичною допомогою наступного дня.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням прокурора слідча Крекіна М.О. пояснила, що проводила досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Було прийнято дві заяви від ОСОБА_2 18.03.2020 року за ст. 356 КК України та за ст. 125 КК України, в цей день були зібрані першочергові матеріали за виїздом слідчої оперативної групи, після повернення групи матеріали були передані до чергової частини, вивчені та розглянуті керівництвом, були зроблені реєстрації та резолюції, резолюція була також за ст. 356 КК України та за ст. 125 КК України. Було відкрито два окремих кримінальні провадження, за ст. 356 КК України матеріали кримінального провадження закрито, для об`єднання справ не знайшлося підстав. Огляд місця події був 10 квітня 2020 року, на день подання заяв потерпіла про скоєний розбійний напад не заявляла, майно у ОСОБА_1 не вилучалося, воно було у потерпілої. Емоційний стан у потерпілої був схвильований, у потерпілої були видимі тілесні ушкодження на обличчі та руках. Стосовно неправомірних дій потерпіла повідомила вперше в день прийняття заяви, відомості стосовно телефону вона не внесла у зв`язку з неуважністю.

18 березня 2020 року в Покровському ВП ГУНП України прийнято заяву ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності її колишнього чоловіка – ОСОБА_1 , який 18 березня 2020 року, близько о 12.00 годині, знаходячись у квартирі за місцем її мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , спричинив їй тілесні ушкодження, про що складено відповідний протокол. Відповідно до протоколу потерпіла вказала, що ОСОБА_1 хапав за руки, душив, тягав за волосся, матеріальна шкода спричинена не була. Заяву прийнято 18.03.2020 о 18.00 год. При прийнятті заяви ОСОБА_2 попереджена про кримінальну відповідальність за ст..383 КК України, що знайшло відповідне відображення в протоколі. Заява зареєстрована в Журналі ЄО та стала підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджується відповідним витягом з кримінального провадження №12020050410000690 від 19 березня 2020 року за попередньою кваліфікацією за ч.1 ст. 125 КК України (т.1 а.с.3,8)

Крім цього, старшим слідчим Покровського ВП ГУНП України прийнято заяву ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності її колишнього чоловіка – ОСОБА_1 , який 18 березня 2020 року, близько о 12.00 годині, знаходячись у квартирі за місцем її мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , забрав належний їй мобільний телефон «Apple» моделі «iPhone 11». Відомості про реєстрацію заяви в журналі ЄО відсутні. 06 травня 2020 року прокурором прийнято рішення про зміну кваліфікації з ч.1 ст.125 КК України на ч.3 ст.187 КК України, у витягу від 06 травня 2021 року кваліфікація зазначена за ч.3 ст.187 КК України, проте обставини викладені в попередній редакції, а саме щодо спричинення тілесних ушкоджень під час конфлікту. (т.1 а.с.76-77,78) Відповідно до витягу від 26 травня 2020 року з Єдиного реєстру досудових розслідувань з кримінального провадження №12020050410000690 від 19 березня 2020 року зазначена правова кваліфікація за ч.3 ст.187 КК України та викладені іншим чином обставини правопорушення. (т.1 а.с.1-2, 25)

Відповідно до висновку експерта №57 від 30 квітня 2020 року під час проведення судово-медичної експертизи 23 березня 2020 року (на п`яту добу після подій, які мали місце) та при зверненні за медичною допомогою 19 березня 2020 року (у перші години після подій, які мали місце) на тілі ОСОБА_2 встановлені наступні тілесні ушкодження: А) – легка закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку, синець м`яких тканин правої скроневої ділянки з переходом на верхню повіку правого ока. Зазначені тілесні ушкодження, що в комплексі складають легку закриту черепно-мозкову травму, утворилися від однократної ударної дії тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею в праву скроневу ділянку, або при зіткненні о такий, яким могла бути основа долоні, і згідно пунктів 2.3.2 «а» і 2.3.3 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.95 р. "Про розвиток та удосконалення судово-медичної служби України" та узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою Безпеки України та Міністерством Внутрішніх Справ України, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я чи незначну стійку втрату працездатності, які потребують для свого лікування термін понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день), так як згідно «Методичним рекомендаціям до трактовки та експертної оцінки клінічного діагнозу струсу та забою головного мозку» - струс головного мозку є найбільш легким пошкодженням, які характеризується короткочасними функціональними порушеннями, що нормалізуються після травми на першому або другому тижні.

Б) – по одному синцю м`яких тканин в області правого і лівого кута нижньої щелепи, передньої поверхні правого та лівого передпліччя в нижній третині їх, зовнішньої поверхні правого стегна в нижній третині його.

Зазначені тілесні ушкодження поверхневих м`яких тканин тіла, утворилися за механізмом удару або тиснення (удару-тиснення) у відповідні частини та поверхні тіла від п`ятикратної дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, індивідуальні властивості контактуючої поверхні якого не відобразились, і як взяті кожне окремо, так і у своєї сукупності, згідно пунктів 2.3.2 «б» і 2.3.5 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.95 р. "Про розвиток та удосконалення судово-медичної служби України" та узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою Безпеки України та Міністерством Внутрішніх Справ України, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності, це ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів.

Утворення кожного з тілесних ушкоджень, зазначених вище у пунктах А і Б, виходячи з їх макроморфологічного характеру, можливо в термін 18 березня 2020 року та при обставинах, зазначених у теперішній постанові та потерпілою (т.1 а.с. 18-19)

Відповідно до протоколу огляду місця події від 10 квітня 2020 року з фототаблицею до нього, встановлено, що місцем кримінального правопорушення є приміщення квартири, за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира розташована на восьмому поверсі багатоквартирного будинку, праворуч від сходів. Вхід до квартири здійснюється через металопластикові двері, коричневого кольору, на момент огляду двері зачинені, замок пошкоджень не має. При вході до кухонної кімнати праворуч розташовується пральна машинка, білого кольору (автомат), на якій стоїть мікрохвильова піч, вздовж правої стіни, за пральною машинкою стоїть кухонні стінка (низ кухонної стінки темно-коричневого кольору, столешніца світлого кольору), шафи кухонної стіни салатового кольору. Навпроти входу до кухонної кімнати, в дальній стіні знаходиться віконний пройом. Ліворуч від входу вздовж лівої стінки знаходиться кухонний стіл із стільцями. Як пояснила присутня під час огляду потерпіла ОСОБА_2 саме на цьому столі лежав її мобільний телефон, яким 18 березня 2020 року заволодів її колишній чоловік – ОСОБА_1 (т.1 а.с. 27-32)

Відповідно до протоколу огляду місця події від 10 квітня 2020 року з фототаблицею до нього, в приміщенні квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , потерпіла ОСОБА_2 добровільно надала для огляду мобільний телефон «iPhone 11». Під час огляду встановлено, що телефон світло фіолетового кольору, натиснувши на сенсорний екран, в додатку «настройки» з`явилась інформація: «iPhone», версія ПО: НОМЕР_1 , номер моделі MWL J222LL/A, серійний номер НОМЕР_2 , ємкість пам`яті 128 ГБ, доступно 105,63 ГБ, imei (фізична сім-карта): НОМЕР_3 , imei (цифрова сім-карта): НОМЕР_4 . Телефон пошкоджень не має, перебуває у справному стані. Як пояснила потерпіла ОСОБА_2 вказаний телефон 18 березня 2020 року, перебуваючи в її квартирі забрав її колишній чоловік - ОСОБА_1 , і в цей же день повернув вказаний телефон, передавши його їх спільній доньці – ОСОБА_3 . Після огляду телефон було вилучено (т.1 а.с. 35-40) В подальшому зазначений мобільний телефон постановою від 10 квітня 2020 року визнано речовим доказом та переданий під розписку на зберігання потерпілій ОСОБА_2 (т.1 а.с. 41, 143)

Відповідно до протоколу огляду предмету від 10 квітня 2020 року з фототаблицею до нього, в приміщенні квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , потерпіла ОСОБА_2 добровільно надала для огляду картонну коробку з мобільного телефону «iPhone 11» та товарний чек на придбання вказаного мобільного телефону, які були оглянуті відповідним чином, що зазначено в протоколі. Після огляду оригінал товарного чеку вилучено, коробка з мобільного телефону повернута потерпілій ОСОБА_2 (т.1 а.с.43-46А) В подальшому постановою від 10 квітня 2020 року картонна коробка з мобільного телефону «iPhone 11» та товарний чек на придбання вказаного мобільного телефону визнано речовим доказом (т.1 а.с. 48)

Відповідно до висновку експерта від 30 квітня 2020 року №2/20-399 ринкова вартість бувшого у використанні мобільного телефону торгової марки «Apple» лінійки «iPhone 11» моделі «А2111», 128 GB, станом на 18 березня 2020 року могла становити 22578,00 гривень (т.1 а.с. 53-60)

Протоколом проведення слідчого експерименту від 22 травня 2020 року, який проведено за участю потерпілої ОСОБА_2 , остання показала за яких обставин її колишній чоловік ОСОБА_1 спричинив їй тілесні ушкодження, зазначивши механізм їх нанесення, а саме: душив правою рукою, хапав та сильно стискав її руки при намагання звільнитися, після чого наніс їй один удар правою рукою в область правої скроневої ділянки та удар правою ногою в область правого стегна. В протоколі зазначено про наявність додатку - відеозапис слідчої (розшукової) дії. Проте при дослідженні вказаного диску виявилося, що він порожній. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не впливає на допустимість доказу, оскільки протокол вказаної слідчої дій відповідає вимогам ст.240 КПК України. (т.1 а.с. 118-122)

Ст.слідчим Крекіною М.О. також 18.03.2020 прийнято у потерпілої заяву про кримінальне правопорушення, правова кваліфікація якого визначена за ст.356 КК України, про те, що колишній чоловік ОСОБА_7 самовільно забрав телевізор. В подальшому кримінальне провадження за вказаним фактом закрито, що підтверджується копією заявою потерпілої, витягом з реєстру та копією постанови, що долучені до матеріалів кримінального провадження за клопотанням сторони захисту.

Зібрані по кримінальному провадженню докази є належними та допустимими у відповідності до статей 85,86 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Аналізуючи склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України слід зазначити, що об`єктами злочинного посягання цього злочину є право власності та життя чи здоров`я потерпілого, що є обов`язковим додатковим об`єктом.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном. Мотив і мета нерозривно поєднані. Предметом розбою є (чуже) майно – предмети матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру, що в цілому утворюють три підгрупи: речі, гроші та цінні папери.

Предметом кримінального правопорушення, відповідно до обвинувачення, що сформульоване у зміненому обвинувальному акті від 13.04.2021, є – мобільний телефон, торгової марки «Apple» лінійки «iPhone 11», моделі «А2111», в корпусі пурпурного кольору, вартістю 22578,00 гривень.

Проте під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений діяв не з метою викрадення телефону, а з особистих інтересів - отримання інформації щодо особи яка, на думку обвинуваченого, подарувала зазначений телефон потерпілій, відчуваючи ревнощі до останньої, та за відсутності при цьому будь-якого корисливого мотиву.

Так, із показань потерпілої вбачається, що обвинувачений прийшовши до неї в квартиру, та опинившись в середині, почав бігати по ній, шукаючи когось чи щось, ставлячи питання щодо її особистого життя і розлютився, побачивши новий дорогий телефон. Отже, із цього вбачається, що обвинувачений відчуваючи ревнощі до потерпілої, яка є його колишньою дружиною та з якою він вирішив відновити стосунки, діючи на свій розсуд, намагався отримати інформацію щодо особистого життя своєї колишньої дружини, припускаючи, що вона може міститися в телефоні. Зазначене підтверджується також і діями обвинуваченого, який повернув телефон через незначний час, задовольнивши свій інтерес. При цьому, обвинувачений телефон повернув до звернення потерпілої до поліції з заявою про вчинення кримінального провадження, що підтверджується як самою заявою потерпілою, яка була прийнята в неї о 18.00 год. 18 березня 2021 року, та яка повідомила про вчинене щодо неї кримінальне правопорушення, що полягало в спричиненні тілесних ушкоджень та не повідомляючи про спричинення їй матеріальної шкоди в наслідок заволодіння її майном, так і поясненнями потерпілої яка вказала, що на час написання заяви телефон знаходився в неї і матеріальних претензій вона не мала. Поява в подальшому в матеріалах справи заяви потерпілої, яка просить притягнути до кримінальної відповідальності обвинуваченого, який забрав її телефон придбаний нею за власні кошти, та з якою не можливо встановити ні час її подачі потерпілою, ні час її прийняття слідчим, оскільки зазначена інформація відсутня, і під час якою потерпіла не була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, не може бути доказом щодо вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Отже обвинуваченого спонукав заволодіти телефоном не корисний мотив та мета викрасти телефон, а намір отримати інформацію щодо особистого життя потерпілої, що вказує на відсутність обов`язкових ознак суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 718/642/16-к.

Проте враховуючи, що обвинувачений заподіяв шкоду здоров`я потерпілої, спричинивши останній легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров`я, що є об`єктом злочинного посягання, то керуючись приписами ч.3 ст.337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав потерпілої та її основоположних свобод, суд приходить до висновку про необхідність зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч.2 ст.125 КК України.

При цьому суд враховує, що потерпіла безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення заявила про своє порушене право, яке полягало в спричиненні їй тілесних ушкоджень.

Заперечення обвинуваченим факту спричинення потерпілій тілесних ушкоджень суд розцінює як спосіб захисту обвинуваченого, та спростовується встановленими обставинами під час судового розгляду.

Показання потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_5 є послідовними, логічними та такими, що не суперечать встановленим обставинам справи.

Показання вказаних осіб узгоджуються між собою та іншими доказами, що досліджені в судовому засіданні, а саме матеріалами досудового розслідування, не містять суперечностей між собою, що могло би вплинути на висновки суду.

Підстави вважати, що допитані в суді особи обмовляють обвинуваченого, вказуючи на спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілій, не встановлені.

Позиція сторони захисту щодо недоведеності факту спричинення тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпілій, оскільки та звернулась за медичною допомогою лише наступного дня, є безпідставними і спростовуються сукупністю вищезазначених доказів. Так, потерпіла повідомила про кримінальне правопорушення 18 березня 2020 року, період спричинення тілесних ушкоджень потерпілій підтверджений також висновком судово-медичної експертизи, свідки вказала на наявність у потерплої тілесних ушкоджень саме 18 березня 2020 року.

Отже, проаналізувавши докази в їх сукупності, достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що під час судового розгляду доведено, що обвинувачений умисно спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я чи незначну стійку втрату працездатності, які потребують для свого лікування термін понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день).

Суд вважає, що мотивом вчинення кримінального правопорушення є конфлікт, що виник під час перебування обвинуваченого в квартирі потерпілої, його неприязні стосунки на ґрунті ревнощів до потерпілої.

Таким чином, судовим розглядом встановлена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, за вчинення якого він підлягає покаранню.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, дані, що характеризують його особу, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання, не встановлені.

Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.

Враховуючи, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок, то така обтяжуюча обставина, як рецидив злочинів, що зазначена прокурором, не може бути врахована.

При призначенні покарання, суд також враховує, що ОСОБА_1 раніше судимий, кримінальне правопорушення вчинив в період іспитового строку, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, не працює, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, що підтверджується відповідними довідками, неодружений, має неповнолітню дочку.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне, у виді арешту.

Остаточне покарання слід призначити за правилами ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, оскільки кримінальне правопорушення обвинувачений вчинив після постановлення вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 серпня 2019 року, в період іспитового строку, і має невідбуте покарання у виді 5 років.

Відповідно до ч.1 ст.72 КК України одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.

Питання про речові докази вирішити в порядку ч.9 ст.100 КПК України, а саме: мобільний телефон марки «Apple» лінійки «iPhone 11», телевізор ТМ “Самсунг”, коробку до телефону, передані на зберігання потерпілій ОСОБА_2 , товарний чек № 00265 від 12.03.2020, що зберігається в матеріалах кримінального провадження, повернути за належністю, інструкцію, сервісний талон та товарний чек, надані обвинуваченим, та які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, повернути обвинуваченому ОСОБА_1 .

У відповідності до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 653,80 грн. за проведення експертизи № 2/20-399-121 від 30.04.2020.

Цивільний позов потерпілою не було заявлено.

Строк дії ухвал про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу сплив. Інші заходи забезпечення у кримінальному провадженні не застосовувалися.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді 6 місяців арешту.

У відповідності до ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 серпня 2019 року і, враховуючи приписи ст..72 КК України, остаточне покарання визначити у виді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту його затримання при виконанні вироку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) гривні 80 копійок.

Після набрання вироком законної сили речові докази: мобільний телефон марки «Apple» лінійки «iPhone 11», телевізор ТМ “Самсунг”, коробку до телефону, передані на зберігання потерпілій ОСОБА_2 , товарний чек № 00265 від 12.03.2020, що зберігається в матеріалах кримінального провадження, повернути за належністю ОСОБА_2 , інструкцію, сервісний талон та товарний чек, надані обвинуваченим, та які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, повернути обвинуваченому ОСОБА_1 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя І.І.Карабан

Судді А.С. Клікунова

С.М.Хмельова