Рішення № 10079812, 21.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.10 р.                     Справа № 20/67                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К”, м.Горлівка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Легон”, м.Донецьк

про стягнення 290708,67 грн.

За участю представників:

від позивача: Євсєєва І.В. – дов.

від відповідача: Трушкова Є.О. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Мединський і К”, м.Горлівка, із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Легон”, м.Донецьк, про стягнення 290708,67 грн., з яких 229430,45 грн. – сума основного боргу, 52523,93 грн. – сума пені, 6717,70 грн. – сума інфляції, 2036,59 грн. – сума 3% річних.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № Р-71/67 від 02.02.09 р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

У заяві від 09.04.10 р. № 135-юр позивач просив суд відкласти розгляд справи № 20/67 на іншу дату.

У відзиві на позов відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою. Крім того, у своєму відзиві відповідач визнає заборгованість на користь позивача, при цьому вважає, що визначити конкретну суму заборгованості із позову та наданих суду матеріалів неможливо.

27 квітня 2010 року позивач звернувся до суду із „Доповненням до позовної заяви” № 144-юр, в яких зазначає, що ТОВ „Легон” було частково сплачено суму основного боргу у розмірі 18000,00 грн. та просив суд стягнути з відповідача 211430,45 грн. – суму основного боргу, 52523,93 грн. – суму пені, 6717,70 грн. – суму інфляції, 2036,59 грн. – суму 3% річних.

12 травня 2010 року позивач звернувся до суду із письмовими уточненнями позовних вимог № 149-юр, в яких, посилаючись на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, просив суд стягнути з відповідача 211430,45 грн. – суму основного боргу, 52523,93 грн. – суму пені, 6717,70 грн. – суму інфляції, 2036,59 грн. – суму 3% річних.

У письмових поясненнях від 12.05.10 р. відповідач зазначає, що за період з 08.02.10 р. до теперішнього часу позивачу було перераховано 18000,00 грн. Крім того, у своїх поясненнях відповідач зазначив, що на теперішній час сума боргу без врахування штрафних санкцій складає 211430,45 грн. Також відповідач вважає, що розрахунок штрафних санкцій був завищений позивачем. В обґрунтування своїх пояснень відповідач посилається на копії платіжних документів.

Заявою від 12.05.10 р. позивач залучив до матеріалів справи довідку № 155-юр від 12.02.10 р., платіжні доручення.

01 червня 2010 року позивач звернувся до суду із письмовими уточненнями позовних вимог № 164-юр, в яких просив суд стягнути з відповідача 211430,45 грн. – суму основного боргу, 31925,84 грн. – суму пені, 42673,46 грн. – суму інфляції, 3432,03 грн. – суму 3% річних.

У письмових поясненнях від 01.06.10 р. відповідач вважає, що позивачем не обґрунтована сума основного боргу та сума штрафних санкцій. В обґрунтування своїх письмових пояснень відповідач посилається на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи, стверджуючи про те, що між сторонами існували інші правовідносини.

17 червня 2010 року позивач надав суду „Розрахунок штрафних санкцій (до позовної заяви)” № 170-юр, в якому просив суд стягнути з відповідача 211430,45 грн. – суму основного боргу, 28694,34 грн. – суму пені, 12518,35 грн. – суму інфляції, 3450,87 грн. – суму 3% річних.

21 червня 2010 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій вважає, що ТОВ „ТД „Легон”, як суб’єкт підприємницької діяльності, вводить в оману суд і своїх контрагентів, що дає йому можливість ухилятися від виконання рішень судових органів України, у зв’язку із чим просить суд здійснити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми боржника – ТОВ „ТД „Легон”. Своє клопотання позивач обґрунтовує наданими копіями факсограм.

Дане клопотання судом залишено без задоволення за відсутністю необхідних та достатніх доказів неможливості виконання рішення суду.

За клопотанням сторін строк розгляду справи було продовжено в порядку ч.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 27.04.10 р. до 12.05.10 р., з 01.06.10 р. до 15.06.10 р.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

02 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Легон” (далі-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мединський і К” (далі-Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № Р-71/67 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець передає у власність Покупця металопродукцію, а Покупець приймає цю металопродукцію та оплачує її.

Згідно із п.2.1 Договору, об’єм, перелік металопродукції та її вартість зазначаються в рахунках.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата за металопродукцію здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок Продавця не пізніше 60 банківських днів з моменту отримання Покупцем металопродукції.

Відповідно до п.5.2 Договору, за порушення строків оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення строків оплати, від суми, яка належить до сплати, за кожний день порушення цих строків.

Відповідно до умов Договору, позивач передав продукцію відповідачеві на загальну суму 1614404,50 грн., а відповідач прийняв її за кількістю та якістю, що підтверджується видатковими накладними на товар № РН-03407 від 25.08.09 р., № РН-03106 від 31.07.09 р., на яких міститься підписи представників Товариства з обмеженою відповідальністю Денисюк В.О. та Озерянського Б.Ф.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, передав у власність відповідача металопродукцію, що підтверджується, наявними у матеріалах справи документами.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної оплати отриманої металопродукції у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору, допустивши прострочення виконання свого грошового зобов’язання.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовними вимогами, уточнив їх та просить суд стягнути з відповідача 211430,45 грн. – суму основного боргу, 28694,34 грн. – суму пені, 12518,35 грн. – суму інфляції, 3450,87 грн. – суму 3% річних.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у наданих суду письмових поясненнях.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи було частково сплачено суму боргу у розмірі 18000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

За даних обставин суд дійшов висновку про те, що під час вирішення спору відповідачем частково погашено основний борг в сумі 18000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з відповідача 18000,00 грн. в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – договором купівлі-продажу № Р-71/67 від 02.02.09 р., видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами звірки розрахунків.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 211430,45 грн. – суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 12518,35 грн. – суми інфляції, 3450,87 грн. – суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення з відповідача 28694,34 грн. – суми пені за несвоєчасне виконане грошове зобов’язання.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28694,34 грн. – суми пені підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідальність Покупця за порушення грошового зобов’язання на користь Продавця у вигляді пені передбачена Договором.

Відповідно до п.5.2 Договору, за порушення строків оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення строків оплати, від суми, яка належить до сплати, за кожний день порушення цих строків.

Згідно із ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.549 зазначеного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що оплата за металопродукцію здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок Продавця не пізніше 60 банківських днів з моменту отримання Покупцем металопродукції.

Згідно із п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем надано суду арифметично невірний розрахунок суми пені.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок суми пені щодо заборгованості за видатковою накладною № РН-03106 від 30.07.09 р. у розмірі 9364,59 грн. визначений позивачем без урахування вищезазначених приписів Господарського кодексу України. Отже, позивачем надано невірний розрахунок суми пені. Правильний розмір цієї суми – 8203,58 грн. за період з 01.10.09 р. по 30.03.10 р.

Розрахунок суми пені щодо заборгованості за видатковою накладною № РН-03407 від 25.08.09 р. у розмірі 19329,75 грн. визначений позивачем також без урахування положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України та факту поетапного погашення відповідачем частини боргу в сумі 18000,00 грн. Отже, позивачем надано невірний розрахунок суми пені. Правильний розмір цієї суми – 15445,10 грн. за період з 26.10.09 р. по 25.04.10 р.

При визначенні розміру пені суд врахував 6-місячний строк її нарахування, періодичні платежі відповідача та хронологію зменшення суми боргу, тривалість періодів прострочки повної суми боргу між платежами відповідача, а також строки виникнення грошового зобов’язання у відповідача відповідно до умов Договору та фактичних обставин справи.

Таким чином, загальний правильний розмір суми пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 23648,68 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача проти позову суд до уваги не приймає, оскільки, вирішуючи спір, судом досліджувались вищезазначені накладні, що мають безпосереднє відношення до Договору та предмету спору, та документи про часткову сплату відповідачем отриманого за даними накладними товару, внаслідок чого суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Судові витрати покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Клопотання позивача про забезпечення позову судом залишено без задоволення за недоведеністю позивачем наявності обставин, які можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду по даній справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 216, 217, 218, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К”, м.Горлівка, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Легон”, м.Донецьк, про стягнення 290708,67 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Легон” (юридична адреса: 83076, м.Донецьк, пр-т Красно гвардійський, 6; код ЄДРПОУ 34435227, ІПН 344352205634, поточний рахунок 26004002633000 в ЗАТ „Донгорбанк” м.Донецька, МФО 344970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К” (юридична адреса: 86420, Донецька область, м.Єнакієве, пр.Гірників, 42; поштова адреса: 84613, Донецька область, м.Горлівка, вул.Горлівської Дивізії, 58; код ЄДРПОУ 32276975, поточний рахунок 260097005 в ДОД „Райффайзен Банк-Аваль” м.Донецька, МФО 335076, ІПН 322769705114) 211430,45 грн. – суму основного боргу, 12518,35 грн. – суму інфляції, 3450,87 грн. – суму 3% річних, 23648,68 грн. – суму пені, 2690,48 – суму витрат по сплаті державного мита, 218,41 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Провадження у справі щодо стягнення з відповідача 18000,00 грн. – суми основного боргу – припинити.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 21.06.2010 р.

Повний текст рішення підписано 24.06.2010 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Канаховська В.В.