Ухвала суду № 100796876, 02.11.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 523/11192/18

Провадження № 1-кп/947/149/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2021 року колегія суддів Київського районного суду міста Одеси у складі:

головуючого - судді Войтова Г.В.,

судді Іванчука В.М., Прохорова П.А.,

з участю секретаря Маркової О.І.,

прокурора Онищенко О.Г.,

захисника Олейниченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160490002367 від 21.05.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні колегії суддів Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити або спотворити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник Олейниченко М.М. заявила письмове клопотання про змііну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . Так, прокурор в обгрунтування заявлених прокурором ризиків не надав жодних належних доказів, та не надао доказів, що обвинувачений не виконував процесуальні обов`язки. Також відповідно до практики ЄСПЛ, ризик втечі не може бути встановлений на підставі лише суворості можливого вироку, та тяжкості кримінального правопорушення. Заявлені раніше ризики відсутні та жодного нового ризику, який би виправдовував тримання особи під вартою, не з`явилося. Так, обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце мешкання, дружину та неповнолітню дитину, тривалий час перебуває під вартою, тому можливо обрати йому запобіжний захід у вигляді домашньго арешту за місцем мешкання. Обгрунтування клопотання щодо обрання обвинуваченному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, захисником викладені в письмовому клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання заявлене його захисником.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, колегія суддів приходить до висновку, що необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Під час судового розгляду справи, керуючись ст.331 ч.3 КПК України, суд, розглядаючи питання доцільності продовження, обраного обвинуваченим запобіжного заходу, вирішує чи є на час розгляду зазначеного питання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, чи вони не зменшилися та не відпали.

Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Під час розгляду клопотання колегією суддів вивчена можливість щодо не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1. п.3 п.5. ч.1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_1 хоча і має місце мешкання на території України, проте офіційно не працює, може переховуватися від суду, застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливе, а тому, колегія суддів вважає доцільним продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 .

Вказаний висновок ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою. Вказані ризики- є реальними та триваючими, вони виключають можливість заміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать достатній рівень гарантій належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , тому у задоволенні клопотання захисника Олейниченко О.М. про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178,183,184,194,196,197,331,369-372 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотаня захисника Олейниченко О.М. про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, залишити без задоволення.

Продовжити дію обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ ОСІ строком на 60 днів, тобто до 01.01.2022 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала підлягає оскарженню протягом п`яти днів до Одеського апеляційного суду.

Головуючий Войтов Г. В.

Судді Іванчук П.А.

Прохоров П.А.