Рішення № 100795597, 02.11.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12304/21

Провадження № 2-а/750/115/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

за участю представника позивача Федоренка О.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до громадянки Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , з якою в супроводі знаходиться неповнолітня дитина - ОСОБА_3 про примусове видворення за межі території України та затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою забезпечення видворення за межі території України,

в с т а н о в и в:

02 листопада 2021 року Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області звернулося до суду з позовом до громадянки Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , в якому просить:

- примусово видворити за межі території України громадянку Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою в супроводі знаходиться неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- затримати громадянку Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою в супроводі знаходиться неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення видворення за межі території України строком на шість місяців.

Обґрунтовано позов тим, що 27 жовтня 2021 року працівниками Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області було встановлено місцезнаходження громадянки Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка незаконно перебуває на території України та у встановлений строк, а саме до 13 жовтня 2021 року, без поважних причин не виконала рішення про примусове повернення з України, яке було прийнято щодо неї 29 вересня 2021 року Чернігівським районним відділом УДМС України в Чернігівській області. Документи, які б підтверджували законне перебування відповідача на території України відсутні, що є підставою для прийняття рішення про її примусове видворення. Також, зважаючи на те, що відповідач не виконала в установлений строк без поважних причин рішення УДМС України в Чернігівській області про примусове повернення з України, тривалий час нелегально перебуває на території України, порушуючи міграційне законодавство України, ніде не працює, а тому позивач має обґрунтовані підстави вважати, що відповідач продовжить ухилятися від виконання рішення про її примусове повернення з України та перешкоджатиме проведенню процедури видворення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов визнала та зазначила, що вона хоче до свого чоловіка, який знаходиться в пункті тимчасового перебування іноземців, після чого вони разом з їхньою донькою повернуться до Республіки Азербайджан. Рішення про примусове повернення з України не виконала, оскільки відсутні кошти на це.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.

27 жовтня 2021 року працівниками Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області було встановлено місцезнаходження громадянки Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка незаконно перебуває на території України.

Перевіркою відносно відповідача УДМС України в Чернігівській області було, зокрема, встановлено, що в жовтні 2019 року ОСОБА_2 перетнула державний кордон на в`їзд в Україну та проживала на території України по паспорту громадянина Республіки Азербайджан № НОМЕР_1 , терміном дії до 14 листопада 2026 року. Термін законного перебування її в Україні закінчився 23 січня 2020 року. Документи на продовження терміну перебування в Україні або документи, які дають право на законне перебування в Україні відповідач не оформила. Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 17 січня 2018 року компетентним органом Республіки Азербайджан, відповідач є матір`ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка документована паспортом громадянина Республіки Азербайджан № НОМЕР_2 від 24 червня 2019 року терміном дії до 24 червня 2022 року та на даний час перебуває на території України разом з матір`ю.

29 вересня 2021 Чернігівським відділом УДМС у Чернігівській області відповідач була притягнута до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування в Україні, а саме за проживання без документів на право проживання в Україні та ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування з 24 січня 2020 року, за частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 15).

29 вересня 2021 року Чернігівським районним відділом УДМС України в Чернігівській області прийнято рішення № 5 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , відповідно до якого останню вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни та зобов`язано її покинути територію України у термін до 13 жовтня 2021 року. Відповідач 29 вересня 2021 року отримала зазначене рішення та зобов`язувалася залишити територію України до 13 жовтня 2021 року (а.с. 16-17).

Однак, зазначене рішення відповідач не виконала.

На момент розгляду справи у відповідача відсутні документи, які б давали їй право законно перебувати на території України. Відповідач не зверталася до компетентних органів України із заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Крім того, відсутні дані, що в країні походження відповідач піддавалася переслідуванням за расовими або етнічними ознаками, за політичні або релігійні переконання.

26 жовтня 2021 року позивач отримав від чоловіка відповідача - ОСОБА_4 заяву з проханням помістити до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, де він утримується, його дружину ОСОБА_2 та їх спільну доньку- ОСОБА_3 , оскільки дружина проживає незаконно на території України та не має коштів на оплату житла, у зв`язку з його перебуванням в пункті тимчасового перебування іноземців.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно із частиною третьою статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій. Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

Враховуючи, що відповідач тривалий час перебуває на території України незаконно, процедура добровільного повернення до Республіки Азербайджан стосовно неї не може бути застосована.

Частинами першою та п`ятою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Абзацом 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Згідно із частиною третьою статті 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці або особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства, відсутній договір про реадмісію.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 1 від 25 червня 2009 року передбачено, що іноземець та особа без громадянства, можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, визначеному статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статті 13 Закону України «Про імміграцію».

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Також, частиною першою статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Згідно із частиною першою статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

При цьому, частиною першою статті 289 КАС України визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, до місцевого загального суду за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, може бути подана позовна заява про затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Частиною одинадцятою статті 289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Підстав для застосування щодо відповідача положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» в судовому засіданні не встановлено.

Крім того, згідно з абзацом 3 пункту 2 розділу ІІІ Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства у разі якщо особа, стосовно якої подається позов, є батьком, матір`ю, супроводжуючою особою або опікуном для неповнолітніх осіб, які слідували спільно з нею, відомості про таких дітей зазначаються у позовній заяві.

Враховуючи те, що громадянка Республіки Азербайджан ОСОБА_2 перебуває на території України без правових підстав, що є підставою для прийняття рішення про її примусове видворення, а також те, що вона самостійно не виконала рішення про примусове повернення, а тому суд дійшов висновку, що існують ризики того, що відповідач може ухилятися від примусового видворення за межі України та перешкоджатиме проведенню процедури видворення.

Затримання відповідача з метою повернення до країни громадянської належності, не буде суперечити підпункту «f» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 371 КАС України рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 9, 90, 241-246, 271, 272, 288, 289, 371 КАС України,

в и р і ш и в:

Позов Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 51-а, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 37804450) до громадянки Республіки Азербайджан ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), з якою в супроводі знаходиться неповнолітня дитина - ОСОБА_3 про примусове видворення за межі території України та затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою забезпечення видворення за межі території України - задовольнити.

Примусово видворити за межі території України громадянку Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою в супроводі знаходиться неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Затримати громадянку Республіки Азербайджан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою в супроводі знаходиться неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення примусового видворення, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців.

Допустити рішення до негайного виконання в частині примусового видворення відповідача за межі України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя