Рішення № 100795092, 27.10.2021, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1454/21

Номер провадження 2-а/950/15/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2021 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,

при секретарі - Лєсній Н.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Стеценка В.М.,

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 6 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Алтухова Олега Геннадійовича, Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, стягнення судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу;

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідачів, в якому просив визнати неправомірними дії інспектора роти № 6 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Алтухова О.Г. щодо винесення постанови серія ЕАН № 4465811 від 10.07.2021 про притягнення його до відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Також просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області кошти в розмірі 2000 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.07.2021 інспектором Алтуховим О.Г. було винесено оскаржувану постанову, якою притягнутого позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1700 грн. за те, що він 10.07.2021 о 05:54:57 год. /449 км/ в смт. Травневе керував транспортним засобом нібито зі швидкістю 124 км/год, чим порушив встановлене обмеження швидкості на 74 км/год, швидкість вимірювалася приладом ТруКам тс 001133. Він не згоден з такими висновками інспектора, оскільки швидкість його автомобіля була значно меншою, бо після розвороту, який він здійснив близько за 500 м до місця зупинки транспортного засобу поліцейським, автомобіль за своїми технічними характеристиками не здатний набрати швидкість 125 км/год. Крім цього, інспектор проводив вимірювання швидкості руху приладом, який тримав у руках, рухаючи на зустріч транспортному засобу, що ставить під сумнів результат виміру швидкості. Однак, наведені зауваження поліцейським при винесенні постанови взяті до уваги не були. Також позивач звертає увагу на відсутність доказів того, що працівник поліції здійснював контроль швидкості руху в межах дії дорожнього знаку 5.70 Правил дорожнього руху.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з мотивів, наведених в позовній заяві.

Позивач розділяє доводи свого представника.

Інспектор роти № 6 батальйону № 1 УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції Алтухов О.Г. в судове засідання не з`явився. У відзиві на позовну заяву зазначив, що 10.07.2021 відносно позивача ним було винесено постанову про адміністративне правопорушення, якою притягнутого ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1700 грн. за те, що 10.07.2021 року позивач в смт. Травневе, Харківської області в межах автодороги М-03 «Київ - Харків - Довжанський» 449 км., керуючи автомобілем Rеnault Megane, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 124 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України, так як перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 74 км/год. Швидкість вимірювалася приладом ТруКам тс 001133. До постанови в якості доказу долучено фото та відео, відзняте за допомогою зазначеного лазерного вимірювача швидкості, на якому зафіксовано транзитний номерний знак транспортного засобу, швидкість з якою він рухався, максимальну допустиму швидкість, місце вчинення правопорушення. При розгляді справи позивачеві було роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, а також надано можливість ознайомитись із сертифікатом затвердженого типу засобів вимірювальної техніки та фото і відеодоказами правопорушення. Щодо принципу роботи та застосування лазерного вимірювача швидкості ТруКам, зазначає, що даний прилад відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач ТруКам також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. Протиправне діяння, вчинене позивачем, час та місце його вчинення підтверджено відео- та фотоматеріалами з приладу ТруКам № ТС 001133, який на законних підставах ввезено в Україну, введено в експлуатацію та зареєстровано в Державному реєстрі. Жодних заборон, обмежень в його експлуатації не передбачається. Алтухов О.Г. вважає, що винесена ним постанова відповідає вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП, оскільки вона містить дату, час і місце вчинення правопорушення/ розгляду справи, дані про транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб яким зафіксовано правопорушення, розмір штрафу та порядок його сплати, роз`яснено правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, зазначено реквізити та можливі способи оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. При розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. При цьому вважає, що ОСОБА_1 не надав належних доказів на обґрунтування розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка на його думку є неналежної якості. Тому просить позовну заяву залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник ГУ НП в Харківській області про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але в судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив. Відзиву на позовну заяву не надав.

Вислухавши сторону позивача, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволення, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 10.07.2021 ОСОБА_1 рухався на своєму автомобілі в смт. Травневе, де був зупинений інспектором роти № 6 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Алтуховим О.Г.

Відносно позивача інспектор Алтухов О.Г. виніс постанову за ч. 4 ст. 122 КУпАП серія ЕАН № 4465811 від 10.07.2021 (а.с. 5), якою наклав на ОСОБА_1 стягнення в розмірі 1700 грн., за те, що останній того дня о 05:54:57 год. в смт. Травневе, Харківської області в межах автодороги М-03 «Київ - Харків - Довжанський», 449 км., керуючи автомобілем Rеnault Megane, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 124 км/год., перевищивши встановлене обмеження швидкості руху на 74 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 122 КУпАП - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду, посилаючись на незаконність дій інспектора та недоведеність його вини.

Суд знаходить обґрунтованими доводи сторони позивача та при ухваленні рішення приймає до уваги таке.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст. 41 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - № 3353-XII) регулюються ПДР України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону № 3353-XII).

Пункт 1.10 ПДР України визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 «Населений пункт», 5.46 «Кінець населеного пункта», 5.47 «Населений пункт», 5.48 «Кінець населеного пункта».

Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 4 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень відповідно не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Доказом вчинення адміністративного правопорушення у даній справі є прилад ТруКам тс 001133, зазначений в оскаржуваній постанові, яким вимірювалася швидкість руху транспортного засобу позивача.

За змістом ст. 40 Закону № 580-VIII - поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання ПДР.

Суд встановив, що на рухомий автомобіль позивача інспектором було наведено лазерний вимірювач швидкості ТруКам тс 001133, який використовувався відповідачем в ручному режимі.

Такий висновок суд робить, виходячи з пояснень ОСОБА_1 , наведених в позовній заяві та підтверджених в судовому засідання. Алтуховим О.Г. в свою чергу не було надано суду жодних доказів щодо закріплення приладу у визначеному законом порядку. Крім цього, в своєму відзиві на позовну заяву він не спростував доводи позивача, пославшись лише на те, що вказаний прилад можливо використовувати в ручному режимі.

Відповідно до вимог ст. 40 Закону № 580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Водночас, слід зазначити, що іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів ТруКам працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII, законодавчо не визначено.

Щодо листа ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року за вих. № 22-38/49 (а.с. 41) про використання лазерного вимірювача швидкості ТруКам для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, на який посилається Алтуховим О.Г. у своєму відзиві, то такий лист суд не враховує при ухваленні рішення, оскільки він не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень Правил дорожнього руху.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у даній справі такий доказ як показання приладу ТруКам тс 001133 є недопустимим, так як одержаний з порушенням порядку, встановленого законом (незаконним шляхом), а відповідно не доводить факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке ставиться йому в вину.

Разом з цим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача та його представника про відсутність доказів на підтвердження того, що працівник поліції здійснював контроль швидкості руху в межах дії дорожнього знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», який інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону № 580-VIII, за змістом якої - інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.

В ході судового розгляду відповідачем надано інформацію Служби автомобільних доріг у Харківській області, викладену в листі з додатками (а.с. 42, 42 на звороті), якими доводиться, що швидкості руху автомобіля, яким керував позивач, вимірювалася в зону дії інформаційно-вказівного знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», а тому посилання сторони позивача на неправомірність дій інспектора патрульної поліції Алтухова О.Г. в цій частині на увагу не заслуговують.

Інші доводи та заперечення учасників справи на висновки суду не впливають.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 (Справа № 1-135/2018(5846/17) звернув увагу, що важливою гарантією дотримання прав та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України).

Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Таким чином, оцінивши всі наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає, що вина позивача належними, допустимим, достовірними та достатніми доказами доведена не була, а дії інспектора роти № 6 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Алтухова О.Г. щодо винесення постанови серія ЕАН № 4465811 від 10.07.2021 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП є неправомірними, прийняте ним рішення - незаконним.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно з частиною першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Стеценком В.М. 19.07.2021 укладено договір-доручення № 346 про надання професійної правничої допомоги адвоката (а.с. 9).

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на правову допомогу (а.с. 13) адвокатом надані наступні послуги:

- 500 грн. усна консультація, вивчення документів, аналіз судової практики;

- 1500 грн. підготовка позовної заяви.

Згідно акту прийняття виконаних послуг (робіт) до договору про надання правничої допомоги адвоката № 346 (а.с. 14) зазначені послуги прийняті замовником - ОСОБА_1 та оплачені у повному обсязі, що також доводитися й розрахунковою квитанцією (а.с. 15).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суті виконаних послуг, а також враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що понесені позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн. є співмірними і не є завищеним та вважає за необхідне присудити їх на користь ОСОБА_1 шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Щодо зауваження відповідача Алтухова О.Г. про те, що в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми витрат на правову допомогу (а.с. 13) йде мова про підготовку позовної заяви про стягнення боргу та зауваження стосовно дати складання акту прийняття виконаних послуг (робіт) за договором № 346 (а.с. 14), яка передує даті укладення самого договору-доручення про надання правничої допомоги адвоката № 346 (а.с. 9), суд зазначає, що ці недоліки не спростовують факт надання ОСОБА_1 послуг та понесення ним витрати, пов`язаних з правничою допомогою адвоката Стеценка В.М. саме у даній адміністративній справі та на думку суду є нічим іншим як описками.

Оскільки рішення ухвалене на користь позивача, суд, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, вважає необхідним також стягнути на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування судового збору в розмірі 454 грн., сплата якого підтверджується квитанцією (а.с. 19).

Керуючись ст. ст. 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 286 КАС України;

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії інспектора роти № 6 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Алтухова Олега Геннадійовича щодо винесення постанови серія ЕАН № 4465811 від 10.07.2021 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) кошти в розмірі 2000 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та кошти в розмірі 454 грн. на відшкодування сплаченого позивачем судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.11.2021.

Суддя Чхайло О. В.