Ухвала суду № 100786626, 02.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

02 листопада 2021 року м. Київ№ 826/8006/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

встановив:

23.05.2018 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ МВС України від 14.12.2017 № 1377 о/с «По апарату Міністерства»;

- стягнути з МВС України на його користь заборгованість по виплаті щомісячної виплати в розмірі 85 відсотків посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років, яка утворилась за період з 14.12.2017 по дату ухвалення судом рішення у цій справі;

- зобов`язати МВС України видати наказ, яким поновити щомісячні виплати в розмірі 85 відсотків посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років, з дати ухвалення судом рішення у цій справі;

- зобов`язати МВС України нараховувати та виплачувати н його користь з дати ухвалення судом рішення у цій справі щомісячні виплати в розмірі 85 відсотків посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років, до досягненню ним пенсійного віку;

- зобов`язати МВС України утриматися від вчинення дій з припинення щомісячних виплат в розмірі 85 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років та/або від прийняття рішення про припинення вказаних виплат на підставі Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII);

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000, 00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначив про протиправність та безпідставність припинення щомісячних виплат в розмірі 85 відсотків посадового окладу.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 20.05.2018 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за його позовом. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 у справі призначено судове засідання, а в подальшому, вирішено здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 МВС України вказує на її необґрунтованість та зазначає, що станом на 01.01.2015 положення частини четвертої статті 31 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ), якими було передбачено здійснення щомісячних виплат в розмірі 85 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років, втратили чинність, а тому відповідні виплати на користь позивача правомірно припинені шляхом прийняття оспорюваного у цій справі наказу.

Позивачем подано відповідь на відзив.

В судовому засіданні залучено до участі у справі Державну казначейську службу України, однак нею будь яких заяв у справі не подано.

Отже, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 № 116-р «Про відставку ОСОБА_1 » визначено прийняти відставку заступника Міністра внутрішніх справ України - керівника апарату, відповідно до абзацу другого частини другої статті 31 Закону № 3723-ХІІ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.03.2014 № 257 о/с «По особовому складу» визначено відповідно до статті 31 Закону № 3723-ХІІ виплачувати позивачу, державному службовцеві 1-го рангу, як такому, що не досяг віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону, щомісячно 85% посадового окладу заступника Міністра внутрішніх справ України - керівника апарату, з урахування надбавок за ранг та вислугу років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії, відповідно до цього Закону, та який станом на 05.03.2014 має страховий стаж для призначення пенсії 36 років 11 місяців 12 днів і стаж роботи на посадах другої категорії 10 років 10 місяців 28 днів.

З 01.01.2015 відповідно до підпункту 1 пункту 11 розділу І Закону № 76-VIII МВС України припинено здійснення позивачу виплати зазначеного вище платежу.

Вказані дії по припиненню платежів були предметом судової ревізії у справі № 826/15714/16, за результатом якої постановою суду першої інстанції від 02.06.2017, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.10.2017, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та, зокрема: визнано протиправними дії МВС України щодо припинення ОСОБА_1 з 01.01.2015 щомісячних виплат у розмірі 85% його посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років; зобов`язано МВС України поновити ОСОБА_1 щомісячні виплати у розмірі 85% його посадового окладу, з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років. Вказані судові рішення на час виникнення спірних відносин у цій справі були чинні.

При цьому, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив, зокрема з того, що МВС України ніяким чином не повідомляв позивача про припинення йому виплат, не видавав відповідного наказу чи іншого нормативно-правового акта індивідуальної дії, яким би скасовувався наказ МВС України від 05.03.2014 № 257 о/с про призначення позивачу таких виплат або припинялися передбачені частини четвертої статті 31 Закону № 3743-ХІІ щомісячні виплати.

Наказом від 14.12.2017 № 1317о/с «По апарату Міністерства» МВС України відповідно до Закону № 76-VIII припинено ОСОБА_1 виплату, встановлену наказом МВС України від 05.03.2014 № 257о/с відповідно до статі 31 Закону № 3743-ХІІ.

Вважаючи такий наказ МВС України від 14.12.2017 № 1317о/с протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, зазначеними вище нормами КАС України регламентовано неможливість повторного розгляду справи за умови набрання законної сили рішення у тотожному спорі.

При цьому, закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведених норм права позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18.

Водночас, з огляду на положення пункту 2 частини першої статті 170 КАС України з одним і тим же позовом можна лише раз звернутися до суду за захистом.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №826/3678/16.

Відмова у відкритті провадження, закриття провадження у справі (в залежності від стадії, на якій перебуває відповідне провадження) у цих випадках можливі за умови, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Окружний адміністративний суду враховує те, що на час звернення позивача до суду з цим позовом (23.05.2018) були нескасовані та такими, що набрали законної сили постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2017 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі № 826/15714/16 про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , під час ухвалення яких досліджувалось питання правомірності припинення позивачу на підставі положень Закону № 76-VIII щомісячної виплати, встановленої наказом МВС України від 05.03.2014 № 257о/с відповідно до статі 31 Закону № 3743-ХІІ.

Заявлений у справі, яка розглядається позов, на момент його пред`явлення фактично спонукав суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання повторно зобов`язати відповідача вчинити тотожні дії, що вказувало на наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 383 КАС України.

Проте, Верховний Суд постановою від 19.09.2018 скасував зазначені вище судові рішення у справі № 826/15714/16, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відмовив.

Ухвалюючи цю постанову від 19.09.2018 Верховний Суд виходив із того, що внесеними Законом № 76-VIII до статті 31 Закону № 3723-ХІІ змінами скасовано з 01.01.2015 право державних службовців першої та другої категорій, які не досягли віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону, але мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і відпрацювали на посадах першої чи другої категорії не менш як п`ять років, на щомісячну виплату їм 85 відсотків його посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг та за вислугу років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

Своєю чергою пункт 13 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», який набрав чинності 01.05.2016, гарантує вищевказаним особам збереження за ними гарантій, передбачених статтею 31 Закону № 3723-ХІІ із наступними змінами, тобто, зокрема, зі змінами, внесеними Законом № 76-VIII.

Такими гарантіями з 01.01.2015 є право на призначення пенсії як державному службовцю при досягненні згаданими особами віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ (частина п`ята статті 31).

Отже, з 01.01.2015 норми частини четвертої статті 31 Закону № 3723-ХІІ щодо державних службовців, які перебувають у відставці, застосуванню не підлягають.

За таких обставин відповідач правомірно припинив з 01.01.2015 нарахування та виплату позивачу спірних виплат, а суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Отже, в результаті завершення зазначених вище судових процесів у справі № 826/15714/16 було вирішено питання правомірності припинення з 01.01.2015 виплати позивачу щомісячної виплати встановленої наказом МВС України від 05.03.2014 № 257о/с відповідно до статі 31 Закону № 3743-ХІІ.

Постанова Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 826/15714/16 набрала законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Таким чином, враховуючи вищевказане та перевіривши матеріали справи № 826/8006/18 суд доходить висновку про тотожність сторін, предмету та підстав позову зі справою № 826/15714/16, оскільки вони виникли між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для закриття провадження у справі.

Також, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що мотивом прийняття відповідачем наказу від 14.12.2017 № 1377 о/с слугувало судове рішення у справі № 826/15714/16, яке МВС України на той час виконувало. Отже при заміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який уже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, або додавання до них похідних вимог тотожність предмета та підстав позову зберігається, оскільки предмет та підстави оскарження залишилися незмінними - це правомірність припинення на підставі Закону № 76-VIII ОСОБА_1 виплати, встановленої наказом МВС України від 05.03.2014 № 257о/с відповідно до статі 31 Закону № 3743-ХІІ, що вже піддавалось судовій ревізії на предмет чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Заявлений у даній справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до повторної перевірки зазначеного вище дій суб`єкта владних повноважень.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» визначено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 3524 грн згідно квитанції, наявної в матеріалах справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Пунктом п`ятим частини першої статті 7 вказаного Закону передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, питання про повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 3524 грн з Державного бюджету України може бути вирішено ухвалою суду окремо за клопотанням позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення шкоди, - закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Чудак