Рішення № 100786504, 02.11.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/10230/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Заяць О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до державної установи «Чернігівська виправна колонія №(44)», у якому просить:

визнати бездіяльність державної установи «Чернігівська виправна колонія (№44)» код ЄДРПОУ 08564943 протиправною;

зобов`язати державну установу «Чернігівську виправну колонію (№ 44)» код ЄДРПОУ 08564943 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку;

стягнути з державної установи «Чернігівської виправної колонії (№ 44)» код ЄДРПОУ 08564943 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в сумі 5000 грн 00 коп. (п`ять тисяч грн 00 коп.).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходив службу в державній установі «Чернігівська виправна колонія (№ 44)» та був звільнений зі служби на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Вважає, що після звільнення відповідач протиправно не виплатив йому вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Ухвалою суду від 03.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому заперечував щодо позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на розділ III Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року № 925/5 та пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей». У відповідних нормативних документах підставою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби є наявність календарної вислуги 10 років і більше. Натомість, календарна вислуга позивача на момент звільнення склала 01 рік 10 місяців 04 дні. Отже, у відповідача відсутні правові підстави для виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні зі служби.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій вказав, що доводи відповідача є необґрунтованими. Зазначив, що трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами), у зв`язку з чим позивач має право на вихідну допомогу при звільненні. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до витягу з наказу № 69/ОС-19 від 26.04.2019 ОСОБА_1 з 27 квітня 2019 року призначений на посаду молодшого інспектора відділу охорони державної установи «Чернігівська виправна колонія (№ 44)».

Згідно з витягом з наказу № 24/ОС-21 від 11.02.202 сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 з 01 березня 2021 року звільнено зі служби за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

10 березня 2021 року позивач звернувся до державної установи «Чернігівської виправної колонії (№ 44)» із заявою про виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Державна установа «Чернігівська виправна колонія (№ 44)» листом від 09 квітня 2021 року за вих. № 6-10-21/К-8 відмовила позивачу у виплаті такої допомоги у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Вважаючи, таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII встановлені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону № 2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Приписами частини 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року № 2713-IV визначено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII встановлено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393.

Абзацом четвертим пункту 10 постанови КМУ № 393 встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, зокрема, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 14 постанови КМУ № 393 військовослужбовцям, поліцейським, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року № 925/5 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Так, пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 925/5 визначено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до матеріалів справи, а саме витягу з наказу № 24/ОС-21 від 11.02.202 вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення становить в календарному обчисленні: 01 рік 10 місяців 04 дні; в пільговому обчисленні: 02 роки 05 місяців 15 днів, що не заперечується сторонами. Тобто, у позивача відсутнє право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за відсутністю календарної вислуги 10 років і більше.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, а відтак стягнення з відповідача моральної шкоди та судових витрат.

За приписами частини 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 та 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: державна установа "Чернігівська виправна колонія (№ 44)", вул.Промислова, 38,м.Чернігів,14014, код ЄДРПОУ 08564943.

Повний текст рішення суду виготовлено 02 листопада 2021 року.

Суддя О.В. Заяць