Рішення № 100785885, 02.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2636/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2161 та Військової частини № 9937 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини 2161 (далі - відповідач, ВЧ2161) та Військової частини 9937 (далі - відповідач-2, ВЧ9937), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ2161 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексацію його грошового забезпечення у період з 01.11.2015р. по 19.10.2016р., з 11.10.2017р. по 28.02.2018р., а також у лютому 2019р.;

- зобов`язати ВЧ 2161 нарахувати та виплатити позивачу індексацію його грошового забезпечення за період з 01.11.2015р. по 19.10.2016р., з 11.10.2017р. по 28.02.2018р., а також за лютий 2019р.;

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ9937 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексацію його грошового забезпечення у період з 20.10.2016р. по 10.10.2017р.;

- зобов`язати ВЧ 9937 нарахувати та виплатити позивачу індексацію його грошового забезпечення за період з 20.10.2016р. по 10.10.2017р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у періоди проходження військової служби за контрактом в ВЧ2161 (з 10.02.2015р. по 19.10.2016р. та з 11.10.2017р. по 10.02.2021р.) та у ВЧ9937 (з 20.10.2016р. по 10.10.2017р.) йому при виплаті грошового забезпечення не нараховувалась і не виплачувалась індексація грошового забезпечення, хоча це було обов`язком відповідачів. Уважає, що відповідачами допущена протиправна бездіяльність щодо нарахування і виплати йому індексації грошового забезпечення.

Ухвалою від 15.06.2021 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачів зобов`язано подати докази.

Ухвала суду в частині витребування доказів виконана відповідачем, однак відповідач-2 відзиву і витребованих доказів не подав.

У період з 29.06.2021 по 10.08.2021 головуючий суддя перебував у щорічній плановій відпустці.

ВЧ2161 подала 07.07.2021р. відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю. Зазначає, що позивач дійсно проходив військову службу в Херсонському (79) прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військовій частині 2161) на різних посадах за контрактом в період з 12.02.2015р. по 20.10.2016р., та в період з 29.09.2017р. по 10.02.2021р. Наказом від 13.01.2021р. №11-ос позивача було звільнено в запас Збройних Сил України за статтею 26 частин 5 пункту 2 пп «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а наказом № 90-ос від 10.02.2021 його виключено із списків особового складу 79 прикордонного загону з 10.02.2021р. При звільненні позивачу було нараховано та 12.02.2021р. виплачено відповідно до платіжної відомості № 32 від 11.02.2021р. грошову компенсацію вартості неотриманого під час проходження служби речового майна у сумі 37330,29 грн., грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку строком 14 календарних днів, як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки у сумі 30914,80 грн., а також індексацію грошового забезпечення (невиплаченої у попередні періоди) у сумі 2997,77 грн. (сума після відрахування податків та зборів склала 2952,80 грн.). Тому відповідач вважає, що доводи позивача щодо невиплати йому ВЧ2161 індексації грошового забезпечення не відповідають дійсності, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 10.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини 2161 про розгляд справи №540/2636/21 у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 24.09.2021р. зобов`язано ВЧ9937 протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали надати до суду довідку про грошове забезпечення, виплачене ОСОБА_1 у період з 20.10.2016р. по 10.10.2017р. (включно) з обов`язковим зазначенням періодів та складових грошового забезпечення, а також інформацію щодо виплати індексації грошового забезпечення у казаний період.

Ухвала від 24.09.2021р. отримана відповідачем-2 07.10.2021р., про що свідчить підпис її представника на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, однак і на час ухвалення рішення у цій справі відповідач-2 витребованих доказів не подав.

З 07.10.2021р. по 15.10.2021р. суддя перебував на лікарняному.

За наслідками дослідження наявних у справі доказів судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 12.02.2015р. був зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення по Херсонському (79) прикордонному загону (Військовій частині 2161) Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України за посадою начальника секції спеціальної техніки-кулеметника відділення активних заходів по боротьбі з наркотрафіком мобільної прикордонної застави «Херсон», а 16.10.2016р. - був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до Донецького (1) прикордонного загону Східного регіонального управління (Військової частини 9937) Державної прикордонної служби України.

З 20.10.2016р. по 07.11.2016р. позивач перебував у розпорядженні начальника 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, з 07.11.2016р. по 22.09.2017р. - інспектор прикордонної служби 2 категорії - кулеметник другого відділення інспекторів прикордонної служби мобільної прикордонної застави «Маріуполь» 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

З 22.09.2017р. по 29.09.2017р. позивач перебував у розпорядженні начальника Азово-Чорноморського регіонального управління (Військової частини 1486) Державної прикордонної служби України, а з 29.09.2017р. по 10.10.2017р. - у розпорядженні начальника 79 прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України.

З 10.10.2017р. по 10.02.2021р. проходив службу на різних посадах в 79 прикордонному загоні Азово-Чорноморського регіонального управління (після організаційно-штатних змін у 2020 році - Південне регіональне управління) Державної прикордонної служби України.

Наказом від 13.01.2021р. №11-ос позивача було звільнено в запас Збройних Сил України за статтею 26 частин 5 пункту 2 пп «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а наказом № 90-ос від 10.02.2021р. його виключено із списків особового складу 79 прикордонного загону з 10.02.2021р.

Наведені обставини підтверджуються поданими відповідачем біографічною довідкою на позивача та витягами з наказів начальника 79 прикордонного загону від 12.02.2015 № 51-ОС; від 08.04.2015р. № 159-ОС; від 10.04.2015р. № 163-ОС; від 05.05.2015р. № 189-ОС; від 19.10.2016р. № 815-ОС; від 10.10.2017р. № 654-ОС; від 12.10.2017р. № 664-ОС; від 13.02.2018р. № 82-ОС; від 20.02.2018р. № 98-ОС; від 12.04.2018р. № 205-ОС; від 25.04.2018р. № 235-ОС; від 20.06.2019р. № 354-ОС; від 21.06.2019р. № 355-ОС; від 14.06.2020р. № 347-ОС; від 10.09.2020р. № 470-ОС; від 13.01.2021р. № 11-ОС та від 10.02.2021р. № 90-ОС.

Отже, позивач у період з 12.02.2015р. по 19.10.2016р. та з 10.10.2017р. по 10.02.2021р. проходив службу у ВЧ2161, а з 20.10.2016р. по 22.09.2017р. - в ВЧ 9937, у період з 22.09.2017р. по 10.10.2017р. - проходив службу, перебуваючи у розпорядженні начальника Азово-Чорноморського регіонального управління (Військової частини 1486) Державної прикордонної служби України.

Також судом встановлено, що ВЧ2161 при звільненні позивача у лютому 2021р. нарахувала йому індексацію грошового забезпечення за минулі роки (у тому числі й за спірний період) в розмірі 2997,77 грн., яка була виплачена 12.02.2021р. згідно із платіжною відомістю №32 від 11.02.2021р. і її сума після відрахування податків та зборів склала 2952,80 грн.

Відомостей про те, чи нараховувала та виплачувала ВЧ 9937 позивачу індексацію грошового забезпечення у період з 20.10.2016р. по 22.09.2017р. - відповідачем-2 до суду не надано.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до таких висновків.

Спірним у цій справі є правомірність бездіяльності відповідачів щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення у періоди проходження ним військової служби в ВЧ2161 та ВЧ 9937.

При вирішенні спору суд виходить з того, що у відповідності до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

У свою чергу, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Так, частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Суд наголошує, що абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 Закону № 1282-ХІІ, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч. 2 ст. 5 Закону №1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону №1282-XII).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Отже, і індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

У зв`язку з цим суд вважає, що відповідач - ВЧ2161 належним чином довела обставини щодо нарахування і виплати позивачу при звільненні у лютому 2021р. індексації грошового забезпечення за минулі періоди в розмірі 2997,77 грн. Натомість позивач не довів обставин порушення ВЧ2161 його права на отримання згаданої індексації.

Таким чином, в частині звернутих до ВЧ2161 позовних вимог слід відмовити, так як відсутня оскаржувана позивачем бездіяльність.

Щодо звернутих до ВЧ 9937 вимог, то суд зазначає, що відповідач-2 не подав відзиву, як і не подав витребованих судом двічі доказів.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач-2, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував її, не надав суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своєї бездіяльності та фактично визнав позовні вимоги.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 не спростовано доводів позивача про те, що йому протиправно не нараховувалась та не виплачувалась позивачу індексація грошового забезпечення у період з 20.10.2016р. по 22.09.2017р. Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. У задоволенні решти вимог слід відмовити, у зв`язку з їх безпідставністю.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Позивач за законодавством звільнений від сплати судового збору, інші судові витрати у справі відсутні, а тому згідно із статтею 139 КАС України їх розподіл не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини 2161 та Військової частини № 9937 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини № 9937 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20.10.2016р. по 22.09.2017р.

Зобов`язати військову частину № 9937 (87521, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, 150-А, код ЄДРПОУ 14321726) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 20.10.2016р. по 22.09.2017р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 106030000