Рішення № 100785565, 03.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 листопада 2021 р. № 520/12053/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій від 10.03.2021 року №00028830710, яким вирішено застосувати до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень) за зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій від 10.03.2021 року №00028780710, яким вирішено застосувати до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень) за зберігання роздрібних партій тютюнових виробів в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

В обґрунтування позову зазначив, що системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок щодо внесення до Єдиного реєстру місяць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів належить особі, яка в установленому порядку отримала ліцензію, за невиконання якого до порушника і застосовуються відповідні фінансові санкції. Таким чином, до порушення обов`язку внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів притягнути позивача не можна, адже він не є суб`єктом вказаного правопорушення, так як в період з 07.06.2020 року по 19.06.2020 року відповідних ліцензій не мав. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголосив на тому, що коли місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів збігається з місцем їх реалізації, то суб`єкти господарювання на підставі ч. 58 ст. 15 Закону №481/95-ВР звільняються від обов`язку вносити до Єдиного реєстру таке місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів. У разі зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через сої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 грн. Позивач вчинив правопорушення у вигляді здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами і наявності відповідної ліцензії. Відповідач зазначив, що за приписами ст. 15 Закону №481/95-ВР законодавець дозволяє не вносити до Єдиного реєстру інформацію про адресу місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів за єдиної умови: коли місце зберігання та місце реалізації знаходиться за однією адресою. Оскільки позивач у період з 07.06.2020 року по 09.06.2020 року не був зареєстрований у встановленому порядку як суб`єкт господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, то зберігання у цей період алкогольних напоїв та тютюнових виробів у приміщенні магазину за адресою: АДРЕСА_2 , є порушенням ч. 57 ст. 15 Закону №481/95-ВР. При цьому, сам по собі факт продажу продукції в приміщенні певного торгового об`єкта вказує на те, що в цьому приміщенні така продукції зберігалася. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача наголосив на тому, що актом фактичної перевірки від 29.01.2021 року №1315/20/11/РРО/3269506755 не визначено, які саме підакцизні товари зберігалися за місцем здійснення діяльності позивача, в якій кількості та їх найменування. Вказано лише загальні фрази, що зберігання тютюнових виробів та алкогольних напоїв здійснюється без наявної ліцензії. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тому аргументація відповідача, що сам по собі факт продажу продукції в приміщенні певного торгового об`єкту вказує на те, що в цьому приміщенні така продукція зберігається є не що іншим як припущенням, якщо вказані факти не відображені документально в акті перевірки. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.05.2017 року №2 456 000 0000 008251.

Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.25).

Посадовими особами контролюючого органу на підставі наказу №286-п від 25.01.2021 року, направлення на перевірку №523, №531 від 25.01.2021 року, а також приписів чинного законодавства, 29.01.2021 року було проведено фактичну перевірку позивачу.

За наслідками такої перевірки складено акт фактичної перевірки №1345/20/11/РРО/ НОМЕР_1 від 29.01.2021 року.

Посадовими особами відповідача було встановлено, що позивач отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у приміщенні магазину терміном дії з 19.06.2020 року по 19.06.2021 року (реєстраційний номер 20110308202002297) та ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами терміном дії з 16.09.2020 року по 19.06.2021 року (реєстраційний номер 20110311202002260). Однак, згідно з відомостями наявними у розпорядженні контролюючого органу та відображеними у відповідній базі даних на підставі отриманих від позивача електронних копій розрахункових документів, останній у приміщенні магазину здійснював реалізацію алкогольних напоїв у період з 07.06.2020 по 08.06.2020 року на загальну суму 818,20 грн., а також реалізацію тютюнових виробів у період 07.06.2020 року по 09.06.2020 року на загальну суму 290,50 грн., отже у період відсутності діючої ліцензії. Зазначене не заперечується сторонами.

Також перевіркою встановлені наступні порушення:

- зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання (здійснення реалізації), не внесеному до Єдиного реєстру у період з 07.06.2020 року по 08.06.2020 року;

- зберігання тютюнових виробів у місці зберігання (здійснення реалізації), не внесеному до Єдиного реєстру у період з 07.06.2020 р. по 09.06.2020 року.

Позивач відмовся підписувати акт фактичної перевірки №1345/20/11/РРО/ НОМЕР_1 від 29.01.2021 року, про що посадовими особами контролюючого органу було складено акт відмови від підписання акту про результати фактичної перевірки

За наслідками перевірки посадовими особами відповідача було складено:

- рішення про застосування штрафних санкцій №00028810710 від 10.03.2021 року, яким за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було застосовано штрафні санкції у розмірі 17 000,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій №00028750710 від 10.03.2021 року, яким за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було застосовано штрафні санкції у розмірі 17 000,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій №00028830710 від 10.03.2021 року, яким за зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру зберігання до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було застосовано штрафні санкції у розмірі 17 000,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій №00028780710 від 10.03.2021 року, яким за зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру зберігання до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було застосовано штрафні санкції у розмірі 17 000,00 грн.;

Позивач не погоджуючись рішенням про застосування штрафних санкцій від 10.03.2021 року №00028830710 та рішення про застосування штрафних санкцій від 10.03.2021 року №00028780710, звернувся з метою захисту порушених прав до Харківського окружного адміністративного суду.

По суті спірних відносин, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Статтею 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

У відповідності до статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновимивиробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень; зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790.

Згідно з пунктом 5 цього Порядку підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами відповідача було встановлено, що позивач отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у приміщенні магазину терміном дії з 19.06.2020 року по 19.06.2021 року (реєстраційний номер 20110308202002297) та ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами терміном дії з 16.09.2020 року по 19.06.2021 року (реєстраційний номер 20110311202002260). Однак, згідно з відомостями наявними у розпорядженні контролюючого органу та відображеними у відповідній базі даних на підставі отриманих від позивача електронних копій розрахункових документів, останній у приміщенні магазину здійснював реалізацію алкогольних напоїв у період з 07.06.2020 по 08.06.2020 року на загальну суму 818,20 грн., а також реалізацію тютюнових виробів у період 07.06.2020 року по 09.06.2020 року на загальну суму 290,50 грн., отже у період відсутності діючої ліцензії.

Позивач в обґрунтування відсутності порушення в нього вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" посилалася на те, що не є суб`єктом даного правопорушення, оскільки у нього відсутня ліцензія на здійснення торгівлі алкогольними напоями була у перевіряє вий період, а отже, відсутність ліцензії на торгівлю алкогольними напоями обумовлює відсутність місць зберігання, внесених до Єдиного реєстру.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 №251.

Пунктом 1.1 цього Порядку визначено, що Єдиний державний реєстр місць зберігання - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку до Єдиного реєстру вносяться, зокрема, місця зберігання алкогольних напоїв.

Наведені у статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначення місця торгівлі як місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів, та місця зберігання як місця, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, не дають підстави для висновку про взаємовиключність цих місць.

Тобто за певних обставин місце зберігання та місце реалізації можуть знаходитись за однією адресою і тоді суб`єкт господарювання відповідно до частини тридцять восьмої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" звільняється від обов`язку вносити до Єдиного реєстру таке місце зберігання алкогольних напоїв.

Враховуючи, що у позивача відсутня ліцензія на продаж алкогольних напоїв за місцем перевірки, зазначене виключення на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 не розповсюджується.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 04.08.2020 по справі №814/225/15.

Також зазначена правова позицію мітиться в поставі Другого апеляційного адміністративного суду по справі №520/18161/2020 від 28.07.2021 року.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання позивача на постанову Верховного суду від 26.02.2019 по справі №825/1574/15-а суд вважає помилковими, оскільки в межах розгляду цієї справи податковим органом встановлено порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання. Позивач не маючи ліцензії на оптову чи роздрібну торгівлю алкогольними напоями не здійснював торгівлю вказаними видами продукції. Дані факти не ставилися під сумнів податковим органом. Фактично в акті перевірки податковим органом зафіксовано лише наявність товару в місці його можливої реалізації, що не може вважатися місцем зберігання.

В даних спірних правовідносинах, що склались під час розгляду справи, податковим органом встановлений факт реалізації алкогольних напоїв без ліцензії, факт чого позивачем не спростовується.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн., судом зазначається наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є: відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати, в силу засад (принципів) адміністративного судочинства, відшкодовуються на користь особи, позов якої задоволено.

У даному випадку, у задоволенні позову відмовлено, що, відповідно, виключає відшкодування позивачу судових витрат та, відповідно, зумовлює висновок суду про відмову в задоволенні позовної вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування рішень – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 листопада 2021 року.

Суддя Н.А. Полях