Рішення № 100785430, 03.11.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5808/21

03 листопада 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецької міської ради про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Кременецької міської ради (далі - відповідач), в якому просить зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 розрахункові при звільненні, а саме компенсацію за невикористані дні відпустки по 26 листопада 2020 року в сумі 55098 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`яносто вісім) грн 38 (тридцять вісім) коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в порушення вимог чинного законодавства при звільненні з посади секретаря виконавчого комітету Плосківської сільської ради їй не виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки по 26 листопада 2020 року в сумі 55098,38 грн. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують трудові права позивача та гарантії, визначені чинним законодавством.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначено у справі судове засідання на 03.11.2021.

В судове засідання 03.11.2021 сторони не прибули, представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі в порядку письмового провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачка, в період з липня 1993 року по листопад 2020 року перебувала на посаді секретаря виконавчого комітету Плосківської сільської ради, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 (аркуш справи 6-8).

26 листопада 2020 року повноваження Гаврилюк О.П., як секретаря сільської ради були припиненні, згідно пп. 4 п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України, щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», на підставі постанови І (першого) пленарного засідання І (першої) організаційної сесії депутатів Кременецької міської ради № 1 від 26 листопада 2020 року.

Позивачка, 02.06.2021 звернувся в Кременецьку міську раду про надання інформації щодо наявної заборгованості перед нею по оплату праці та наявності невикористаної відпустки.

Відповідач, надав відповідь № 981/02-25 від 09 червня 2021 року, в якому повідомлено, що розпорядженням сільського голови №28-к від 26.11.2020 головному бухгалтеру Плосківської сільської ради було доручено провести повний розрахунок з ОСОБА_1 за період роботи по 26.11.2020 включно і виплатити грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, без зазначення кількості таких днів (аркуш справи 10).

Відповідно до розпорядження Плосківського сільського голови №28-к від 26.11.2020 «Про повний розрахунок з секретарем сільської ради ОСОБА_1 », вбачається, що до нього додається довідка про невикористані відпустки ОСОБА_1 (аркуш справи 12).

Зокрема, згідно із вказаною довідкою про невикористані відпустки секретаря Плосківської сільської ради ОСОБА_1 , станом на 26 листопада 2020 року загальна кількість невикористаної відпустки ОСОБА_1 становить 146 днів (аркуш справи 20).

Відповідно до відомості нарахування відпускних ОСОБА_1 вбачається, що загальний розмір компенсації за невикористанні відпустки Позивачкою становить 77 121,58 грн. і кількості днів відпустки -146 (аркуш справи 21).

Судом встановлено, що 31.03.2021 ОСОБА_1 отримала на свій банківський рахунок кошти в сумі 22023,20 грн. як заборгованість по заробітній платі.

Вважаючи наявними правові підстави для виплати відповідачем нарахованої, але не виплаченої компенсації за невикористані дні відпустки, позивач звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).

В свою чергу, Закон №2493-ІІІ регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Посадовою особою місцевого самоврядування, згідно статті 2 Закону №2493-ІІІ є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Так, згідно ст.50 Закону №280/97-ВР секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради. Повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради (ч.4, 5 ст.50 вказаного Закону).

14.05.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад" від 16.04.2020 №562-IX, згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положено якого установлено, що повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, припиняються в день набуття повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних на перших місцевих виборах у 2020 році відповідно до підпункту 2 цього пункту.

Аналіз наведеного правового регулювання дає підстави стверджувати, що підставою для звільнення сільського, селищного, міського голови у зв`язку із закінченням строку повноважень буде рішення новообраної ради про набуття нею повноважень або, у разі якщо рада не обрана - рішення про набуття повноважень новообраним сільським, селищним, міським головою. Відтак, у разі закінчення строку повноважень сільський, селищний, міський голова звільняється з посади за частиною 1 статті 42 Закону №280/97-ВР, а підставою звільнення є рішення першої сесії новобраної ради про початок повноважень ради нового скликання (у разі, якщо рада не обрана - рішення про набуття повноважень новобраним сільським, селищним, міським головою).

Питання щодо проходження служби в органах місцевого самоврядування, звільнення із неї, права та обов`язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Частина 3 ст. 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлює, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється, зокрема, дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що посадова особа місцевого самоврядування має право, в тому числі, на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи; на соціальний і правовий захист.

Предметом розгляду у цій справі є встановлення правових підстав для виплати відповідачем грошової компенсації за невикористані дні відпустки.

Питання щодо проходження служби в органах місцевого самоврядування, звільнення із неї, права та обов`язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Однак, вищезазначеним нормативно-правовим актом не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в органах місцевого самоврядування, а, отже, в даному випадку необхідно застосовувати загальні норми трудового законодавства.

Статтею 3 КЗпП України регламентовано, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України.

У ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України «Про відпустки».

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Аналогічні положення містить також ч. ч. 1, 4 ст. 83 Кодексу законів про працю України.

Статтею 3 Закону України «Про відпустки» передбачено, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для виплати позивачці грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, є звільнення з посади.

При цьому, суд звертає увагу на те, що виплата роботодавцем працівнику грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні з роботи є однією із основних державних соціальних гарантій, закріпленою на законодавчому рівні нормами Закону України «Про відпустки» та Кодексу законів про працю України, та не може ставитись в залежність від наявності фонду оплати праці.

Отже, позивач має право на отримання компенсації за дні невикористаної відпустки.

При цьому відповідачу належить обов`язок надати позивачу компенсацію за її невикористання.

Як випливає із матеріалів справи, згідно із вказаною довідкою про невикористані відпустки секретаря Плосківської сільської ради Гаврилюк Ольги Петрівни, станом на 26 листопада 2020 року загальна кількість невикористаної відпустки ОСОБА_1 становить 146 днів.

Відповідно до відомості нарахування відпускних ОСОБА_1 вбачається, що загальний розмір компенсації за невикористанні відпустки Позивачкою становить 77 121,58 грн. і кількості днів відпустки -146.

Судом встановлено, що 31.03.2021 ОСОБА_1 отримала на свій банківський рахунок кошти в сумі 22023,20 грн. як заборгованість по заробітній платі.

Отже, на час слухання даної справи, існує заборгованість щодо грошової компенсації за невикористанні дні відпустки по 26.11.2020 в сумі 55098,38 грн.

Отже, враховуючи те, що Кременецька міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків, зокрема Плосківської сільської ради, у якій позивач обіймала посаду секретаря виконавчого комітету Плосківської сільської ради, та саме на підставі рішення даної ради позивача звільнено з посади, на думку суду нарахована, але не виплачена грошова компенсація за невикористані дні відпустки по 26.11.2020 в сумі 55098,38 грн має бути стягнута з відповідача.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не виплатив нараховану частину грошової компенсації за невикористані дні відпустки.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення, дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судових витрат по справі немає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Кременецьку міську раду виплатити ОСОБА_1 нараховану компенсацію за невикористані дні відпустки по 26 листопада 2020 року в сумі 55098 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`яносто вісім) грн 38 (тридцять вісім) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 03 листопада 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Кременецька міська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шевченка, 67,м.Кременець,Тернопільська область,47003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04058338);

Головуючий суддя Осташ А.В.