Рішення № 100784981, 21.10.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2021 року м. Рівне №460/10496/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання І.С. Ляшук; представника позивача – адвоката А.С. Слободіна; представника відповідача – В.С. Ільницького; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною відмову щодо видачі будівельного паспорта для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; зобов`язати відповідача видати будівельний паспорт для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач, як власник земельної ділянки кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, звернувся до Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради із заявою та пакетом документів від 02.07.2021 щодо видачі будівельного паспорта для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Листом від 05.07.2021 позивачу повернутий пакет документів з підстав невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проєктів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам – розташування земельної ділянки в межах санітарно-захисної зони Ж-1С. Позивач вказує, що така відмова є протиправною, оскільки порушує право позивача на вільне розпорядження земельною ділянкою в межах її цільового призначення. Просив задовольнити позов повністю.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що повернення позивачу пакета документів щодо видачі будівельного паспорта є правомірним, оскільки установлено невідповідность намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проєктів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам – розташування земельної ділянки в межах санітарно-захисної зони Ж-1С, згідно Плану зонування, затвердженого рішенням органу місцевого самоврядування від 25.06.2013 №488. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 02.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 31.08.2021.

Ухвалою суду від 31.08.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання від 31.08.2021), у підготовчому засіданні оголошена перерва до 21.09.2021.

Ухвалою суду від 21.09.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання від 21.09.2021), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 21.10.2021.

У судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позову, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 21.10.2021.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки ( АДРЕСА_1 ) кадастровий номер 5620889300:01:001:0509; цільове призначення земельної ділянки – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1238 га, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.11.2014 (а.с. 7).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.12.2014 земельна ділянка кадастровий номер 5620889300:01:001:0509 відноситься до категорії земель – Землі житлової та громадсько забудови; вид використання - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); документи, на підставі яких здійснена державна реєстрація земельної ділянки – Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (а.с. 9).

Позивач звернувся до Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради із заявою та пакетом документів від 02.07.2021 щодо видачі будівельного паспорта для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

За результатами розгляду заяви від 02.07.2021 відповідач повернув заявнику пакет документів листом від 05.07.2021 з підстав невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проєктів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам – розташування земельної ділянки в межах санітарно-захисної зони Ж-1С (а.с. 6).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі – Закон №3038-VI).

За правилами частини другої та третьої статті 8 Закону №3038-VI, планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону №3038-VI, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №3038-VI забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі – будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Частиною другою статті 27 Закону №3038-VI передбачено, що проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 27 Закону №3038-VI, надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 року за №902/19640, затверджений Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (надалі – Порядок №103).

Цей Порядок розроблений відповідно до статті 27 Закону №3038-VI і призначений для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб`єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок.

Пунктом 1.2 Порядку №103 передбачено, що будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі – будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

Параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» (пункт 1.3 Порядку №103).

Відповідно до пункту 1.4 Порядку №103 розроблення будівельного паспорта здійснюється: в межах населених пунктів - відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні; за межами населених пунктів - відповідно до детальних планів територій та планувальних рішень проектів садівницьких та дачних товариств.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №103 видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку №103 уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Пунктом 2.4 Порядку №103 передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Згідно з пунктом 2.5 Порядку №103 повернення пакета документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього здійснюється з відповідним обґрунтуванням уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, який не перевищує строк його надання.

Зі змісту листа від 05.07.2021 вбачається, що підставою для повернення документів щодо видачі позивачу будівельного паспорта стала невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Плану зонування території села Стара Рафалівка, затвердженого рішенням №488 від 25.06.2013 (а.с. 29, 36).

Частиною першою статті 16 Закону №3038-VI передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

За визначеннями, наведеними у пункту 9 статті 1 Закону №3038-VI: план зонування території (зонінг) – документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №3038-VI, План зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

За приписами частини третьої статті 18 Закону №3038-VI, зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів; 8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Частиною четвертою статті 18 Закону №3038-VI визначено, що параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Судом установлено, що рішенням Старорафалівської сільської ради від 25.06.2013 року №488 затверджено містобудівну документацію «План зонування території населених пунктів Стара Рафалівка та Бабка Старорафалівської сільської ради» (а.с. 36).

Відповідач вказує, що повернення документів відбулося через потрапляння земельної ділянки кадастровий номер 5620889300:01:001:0509 в зону Ж-1с.

Відповідно до Плану зонування Зона Ж-1с – підзона садибної забудови одноквартирних житлових будинків до трьої поверхів із земельними ділянками та зблокованих одно-двоквартирних житлових будинків на сусідніх земельних ділянках в межах санітарно-захисної зони.

За висновками відповідача, оскільки належна позивачу земельна ділянка кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, на якій він має намір здійснити будівництво житлового будинку, згідно з Планом зонування розташована у територіальній підзоні Ж1-с (підзона садибної житлової забудови в межах санітарно-захисної зони), тому розміщення і будівництво індивідуального житлового будинку на ній неможливо.

Статтею 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачені особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності.

Так, відповідно до частини 2 цієї статті зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №3038-VI зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється.

Частиною п`ятою статті 25 Закону №3038-VI передбачено, що встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Як визначено статтею 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV (далі – Закон №858-IV), цільове призначення земельної ділянки – використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

Частинами 1, 3, 5 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до статей 38, 39 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно зі статтею 114 ЗК України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, землі, які за категорією відносяться до земель житлової та громадської забудови, за цільовим призначенням можуть використовуватися для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

Саме за такою категорією та за таким цільовим призначенням земельна ділянка кадастровий номер 5620889300:01:001:0509 зареєстрована у Державному земельному кадастрі, про що свідчить відповідний витяг.

Суд зазначає, що за змістом статті 114 ЗК України санітарно-захисні зони - території з обмеженим режимом використання, де забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей, що встановлюються навколо шкідливих об`єктів з метою захисту населення та територій від їх впливу.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про Державний земельний кадастр» обмеження у використанні земель є об`єктом Державного земельного кадастру.

Згідно зі статтями 14, 15 України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель: вид; опис меж; площа; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об`єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об`єкта); інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель.

До Державного земельного кадастру включаються зокрема відомості про обмеження у використанні земельних ділянок.

Як свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 5620889300:01:001:0509, у ньому не зареєстровані відомості про обмеження у використанні цієї земельної ділянки, зокрема поширення на неї режиму санітарно-захисної зони, який би забороняв будівництво житлових об`єктів.

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною 4 статті 373 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно зі статтею 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд установив, що позивач на законних підставах набув у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 5620889300:01:001:0509 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)

Повернення позивача пакета документів щодо видачі будівельного паспорта мотивована встановленням органом місцевого самоврядування фактично нового (іншого) функціонального призначення території, яке унеможливлює використання земельної ділянки за її цільовим призначенням - для будівництва житлового будинку, що суперечить статтям 24, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтям 373, 375 ЦК України, та свідчить про нерозсудливість відповідача у спірних правовідносинах та про порушення принципу пропорційності, який вимагає від суб`єкта владних повноважень приймати рішення з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи та цілей, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Тому позивач, як власник присадибної земельної ділянки, за умови використання ним цієї земельної ділянки в межах її цільового призначення, установленого відповідно до законодавства, а саме для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, не може бути обмежений у праві володіти, користуватися та розпоряджатися цією земельною ділянкою, у тому числі у праві на її забудову, через встановлення органом місцевого самоврядування нового (іншого) функціонального призначення території, на якій ця земельна ділянка розташована, зокрема поширення на цю земельну ділянку санітарно-захисної зони.

Відтак наведене у листі від 05.07.2021 обґрунтування невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є незаконним, а повернення на цій підставі пакета документів щодо видачі будівельного паспорта, є протиправним.

Тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради від 05 липня 2021 року №97 про повернення ОСОБА_1 пакета документів для видачі будівельного паспорта для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати будівельний паспорт для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, суд зазначає таке.

За змістом частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Пунктами 2.7 - 2.9, 2.12, 2.13 Порядку №103 передбачено, що будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

Будівельний паспорт складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

До складу будівельного паспорта входять: пакет документів, наданий замовником відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього розділу; схема забудови земельної ділянки, наведена у додатку 3 до цього Порядку; пам`ятка замовнику індивідуального будівництва.

Будівельний паспорт підписується керівником відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури.

Будівельний паспорт складається у двох примірниках. Перший примірник надається замовнику, другий примірник постійно зберігається в архіві уповноваженого органу містобудування та архітектури, який видав будівельний паспорт.

Аналіз статті 27 Закону №3038-VI та Порядку №103 свідчить, що процедура розгляду заяви на видачу будівельного паспорта не передбачає права уповноваженого органу містобудування та архітектури діяти на власний розсуд при прийнятті рішення за такою заявою. Будівельний паспорт оформляється та надається таким органом за умови відсутності обставин, передбачених пунктом 2.4 Порядку №103.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки намірів та параметрів забудови земельної ділянки, поданих позивачем, на відповідність їх вимогам чинних державних будівельних норм, як умови видачі будівельного паспорта, тому у задоволенні позову про зобов`язання відповідача видати будівельний паспорт слід відмовити.

При цьому, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини другої статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тому суд не вправі перебирати на себе функції дозвільного органу та своїм рішенням зобов`язувати останнього надавати будівельний паспорт на підставі документів поданих разом з заявою про видачу будівельного паспорту, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження дозвільного органу щодо надання таких паспортів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженим органом містобудування та архітектури.

З огляду на те, що повернення позивачу пакета документів щодо видачі будівельного паспорта є протиправним, тому порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог містобудівного законодавства, з урахуванням попередніх висновків суду.

Суд також зазначає, що при повторному розгляді заяви відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен розглянути заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 (нуль) коп, сплачена відповідно до квитанції від 15.07.2021 (оригінал знаходиться у матеріалах справи).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради (майдан Незалежності, 1, місто Вараш, Рівненська область, 34403; код ЄДРПОУ 44236553) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради від 05 липня 2021 року №97 про повернення ОСОБА_1 пакета документів для видачі будівельного паспорта для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов`язати Відділ архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 липня 2021 року про видачу будівельного паспорта для забудови земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5620889300:01:001:0509, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з урахуванням правових висновків суду.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради видати будівельний паспорт для забудови земельної ділянки – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 (нуль) коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Відділу архітектури та містобудування виконавчого комітету Вараської міської ради (код ЄДРПОУ 44236553).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністратив-ного суду.

Повний текст рішення складений 03 листопада 2021 року

Суддя К.М. Недашківська